У Кропивницькому впроваджуватимуть новий підхід до вищої освіти. Інтерв’ю з новим ректором інституту Ельворті

Геннадій Рибченков, «Україна-Центр»

У перспективному вузі Кіровоградщини - новий ректор. Економіко-технологічний інститут імені Роберта Ельворті очолив Сергій Дубровський. Уродженець Херсонщини, випускник і аспірант Національного авіаційного університету, вісім років працював деканом механіко-машинобудівного факультету Криворізького національного університету. І ось приїхав до нас. Ми запросили його до редакції «УЦ» розповісти про плани та перспективи.

- Як ви дійшли до Кропивницького?

- Я з простої робітничої родини з Херсонської області. Добре вчився і закінчив з відзнакою університет, навчався в аспірантурі й у результаті захистив дисертацію. З другої половини 2012 року почав працювати на посаді декана в криворізькому університеті.

За час роботи особливу увагу приділяв підвищенню якості освітнього процесу, розвитку освіти до європейського рівня. На базі університету створив майданчик для спілкування з підприємствами «на рівних», що дозволило впроваджувати спільні програми, покращувати лабораторну базу факультету.

Один з перших в місті впровадив передові методи навчання, в першу чергу дуальну систему освіти. Завдяки їй студенти мали можливість отримувати реальний виробничий досвід і адаптуватися до майбутньої спеціальності практично з початкових курсів.

- З якими підприємствами найбільш щільно співпрацювали?

- З головними містоутворюючими. Це «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Метінвест». «Метінвест» першою з компаній підтримала наші проекти, доклала багато зусиль для їх реалізації, почалася результативна співпраця. В результаті співпраці був підписаний значимий меморандум про співпрацю та розвиток, що істотно підвищило інтерес цих підприємств і студентів до нашого факультету. На сьогоднішній день факультет входить до трійки кращих підрозділів університету.

- І все ж - ви випускник авіаційного вузу. Чому не пішли в авіацію?

- Я закінчив університет в 2005 році. На той момент стан української авіації був... не будемо про сумне. І авіація залишається в моїй душі назавжди.

- Чим вас привабила робота в нашому місті, яке набагато менше Кривого Рогу? Звичайно, у вас підвищення - з декана до ректора. Це вплинуло?

- Не це головне. Мені цікаві зміни. Мені в хорошому сенсі не подобається стабільність. У Кривому Розі у мене було все налагоджено, все працювало, все добре. Як я вже говорив, ми стали одним з кращих серед дев’яти факультетів, було визнання на рівні міністерства. Але стало все дуже вже розміреним і стабільним. Я ж хочу руху вперед. А в Кропивницький я прийшов - тут усе рухається, розвивається. Вуз новий, готовий до змін. Має приватне фінансування. Все для мене нове. На мою думку, головна проблема більшості українських вузів, зі столітньою і навіть двохсотрічної історією, - вони не хочуть змінюватися. Звикли працювати по-старому. Хоча кожен вуз має свою нішу. І когось влаштовує той рівень освіти, який він отримує в конкретному вузі.

- Ця престижна робота вас знайшла, чи ви її шукали? Хто на кого вийшов - ви на Павла Штутмана, ініціатора створення вузу з таким профілем, чи він на вас?

- Павло Леонідович запропонував мені очолити інститут. Ми з ним почали спілкуватися раніше, саме він познайомив мене з дуальною освітою, як і багатьох у нашій країні. У нас виявилися спільні погляди на освітній процес і на багато інших речей. Головне - освіта повинна бути якісною. Ринок праці в нашій країні, як і в усьому світі, змінюється щодня, висуваючи нові вимоги до фахівця. Українська освіта досить інертно реагує на зміни вимог до фахівця, відстає від цього процесу, не виконуючи головну функцію - забезпечити ринок праці якісними, сучасними фахівцями. Випускники, які не мають затребуваних знань, стають не цікавими роботодавцю. Ми з Павлом Леонідовичем зійшлися в поглядах. Головні умови в сфері освіти повинні диктуватися підприємствами, на які випускники свого часу прийдуть працювати. Сама система освіти повинна бути більш гнучкою, не мати тимчасових обмежень і працювати на результат. Необхідно вдосконалювати освітній процес. Можливість реалізувати нові підходи в освіті привернула мене в Інститут імені Роберта Ельворті.

Вибачте, але наш світ такий, що до всього зараз споживчий підхід. Купуючи хліб, ми хочемо отримати якісний продукт, і нас мало цікавить, на якому полі вирощено зерно, на якому млині змололи борошно, з якими труднощами зіткнувся пекар. Нам важливо, щоб хліб був смачним. Такий же підхід і до нашої продукції у вигляді якісного фахівця у своїй сфері. Замовнику нашої продукції, підприємству, потрібні якісно підготовлені співробітники.

- Ви вже бували на заводах партнерів інституту - «Ельворті», «Гідросилі»?

- Я з цього почав. Відразу після приїзду побував на заводах. І знаєте, те, що я побачив, привело мене до думки, що треба в інститут запрошувати людей з виробництва. Одна справа, коли лекцію читає людина, яка прочитала багато теоретичних книг, й інша, коли розповідає фахівець, який реально працює на виробництві. «Солдату потрібно давати те, що йому потрібно в бою», - говорив Суворов. Точно так же студентам ми повинні давати те, що їм з першої хвилини буде потрібно на роботі, а не абстрактні знання.

- У Кривому Розі система дуальної освіти дещо інша, ніж та, що застосовується в Кропивницькому. У нас студенти два-три дні сидять на лекціях, і ще два-три працюють. У вас там інакше було.

- У нашій країні дуальна освіта взагалі розвивається трохи на інтуїтивних засадах. Методом проб і помилок. Шукаємо, як краще. У Кривому Розі ми випробували відмінну від місцевої систему. Студенти 12 тижнів слухають теорію, ходять на лекції. А потім 8-10 тижнів працюють на підприємстві. Там закріплюють те, що дізналися у нас «за партою».

- Будете тут цю систему впроваджувати?

- Не будемо поспішати. Будемо консультуватися, адже нам важливо враховувати інтереси підприємств-партнерів.

- Нові спеціальності новий ректор буде вводити?

- Зараз актуальний комплексний підхід до знань, симбіоз спеціальностей. Наприклад, прикладна механіка і програмування з глибоким володіння комп'ютером. Сьогодні чистий IT-фахівець вже не настільки актуальний, як ще недавно. А ось симбіоз програміста з механіком дуже затребуваний. Всі технічні системи, всі виробничі процеси управляються з комп'ютера. І зараз чистого знання «софта» і «заліза» вже мало. Необхідно розуміти, як забезпечується взаємодія цифрової техніки і виконавчих механізмів у вигляді маніпулятора, верстата... Мехатроніка - за нею майбутнє.

- Зі студентами вже спілкувалися? Як вони вам?

- Дуже добре, рівень високий, зі студентською радою вже подружилися. Ну і наше з вами завдання - зробити так, щоб наступні покоління були кращими нас.

[caption id="" align="aligncenter" width="640"] Сергій Дубровський. Фото: Facebook[/caption]

За розвитком інституту в довгостроковій перспективі Сергій Станіславович ставить за мету підвищити рівень впізнавання бренду інституту як в Україні, так і за її межами, а також пройти міжнародну сертифікацію. Диплом ЕТІ повинен асоціюватися з якістю освітніх послуг, з закладом, куди йдуть за знаннями, а не за «папірцем».

Ну і наостанок про просте, людське. Це вже студенти інституту розпитували нового ректора про те, чи є життя поза ректорським кабінетом.

- Яку музику слухаєте?

- Слухаю в основному рок. Люблю ходити на концерти, з останніх - виступи гуртів «Машина часу» і «Без обмежень». Подобається зарубіжна музика: Scorpions, деякі речі AC/DC.

- Які книги читаєте?

- Читаю більше фахової літератури. На жаль, на художню не вистачає часу. Віддаю перевагу електронним книгам, це для мене зручніше.

- Займаєтеся спортом?

- Спорт обожнюю. Граю в теніс. Люблю легку атлетику. Зараз в містах багато спортивних майданчиків, де можна безкоштовно тренуватися. Тобто спорт доступний для всіх, не обов'язково витрачати великі кошти на спортзал.

- А як щодо кіно?

- У нас в родині є традиція - ходити в кінотеатр на прем'єри. Мої улюблені фільми - «Зелена миля», «Втеча з Шоушенка», «Аутсайдери» і багато інших.

Найбільше Сергій Станіславович любить подорожувати з сином. Часто поєднує подорожі з професійним розвитком. Наприклад, торік під час поїздки в Туреччину відвідав кілька навчальних закладів Стамбула і виставку сучасних досягнень машинобудування. У США, крім відпочинку і зустрічі з друзями, теж побував у низці вузів і на підприємствах.

- Я за те, щоб наші діти їздили за кордон за досвідом і поверталися з новими знаннями додому, щоб розвивати свою рідну країну. Ми повинні зробити все можливе, щоб було саме так! - підсумував Сергій Станіславович.