Що буде з притулком для бездомних тварин у Кропивницькому

Сергій Полулях, «Україна-Центр»

Днями кропивницький сегмент соціальної мережі Facebook підірвало повідомлення керівника ГО «Щасливий пес» Оксани Литвинової про нещасну долю тварин, які утримуються в притулку громадської організації. Вона написала, що у зв'язку з труднощами заклад змушений призупинити свою діяльність, і просить поширити повідомлення. «Небайдужі» відгукнулися і активно перепостили цей сумний текст, але репостами і «лайками» ситий не будеш...

Нещасні разом

За словами господині притулку, мова не йде про негайне припинення діяльності взагалі, тому що тут знаходяться кілька сотень тварин. Просто їх більше не беруть і, поки чисельність не дійде до 60 голів, собачок і кішок приймати не будуть. Можна собі уявити, як люди, що люблять тварин не на картинках, будуть відмовлятися приймати покалічених, хворих або просто старих собак чи маленьких цуценят, яких усе одно приноситимуть?! Це будуть справжні трагедії, тому що як можна дивитися на нещасних дворняг, яких будуть просто залишати біля притулку?

Зараз борги ГО становлять 50 тисяч гривень. У боргах й інша громадська організація з догляду за нічиїми тваринами - БІМ. Вони винні ветеринарам, винні ще комусь, направили з цього приводу електронну петицію до міськради, але, якщо враховувати значення діяльності громадських активістів і розмір міського бюджету, то говорити про такі гроші якось і незручно.

Тим часом у місті постійно займаються питанням бездомних тварин, але радше на рівні регулювання чисельності, ніж утримання покинутих і хворих кішок та собак. Існують особливі Правила утримання домашніх тварин, де відведено місце і бродячим. Там говориться, що спіймані «гицелями» бродяги повинні міститися сім днів у вольєрах підприємства, яке займається їх виловом, їм повинна надаватися ветеринарна допомога, після чого треба або шукати власників, або... собаки повинні стати власністю міста. Але оскільки коштів на утримання цих «громадян» немає, то доводиться регулювати їх чисельність шляхом хімічної або хірургічної стерилізації.

За останні роки за рахунок бюджету було стерилізовано близько двох з половиною тисяч собачок, - це ті, які бігають вулицями з пластиковими кліпсами. Кожна операція обходиться в півтисячі гривень, тому витрати бюджету за цією статтею склали близько одного з чвертю мільйона гривень. Чимало, особливо якщо порівняти з непідйомним боргом «Щасливого пса».

Однак крик відчаю таки почули в будинку з колонами, і 12 лютого секретар міської ради Андрій Табалов зібрав депутатську комісію з питань діяльності ЖКГ, де і обговорили звернення. Результатом стало рішення про вивчення питання і його фінансової складової, крім цього, за підсумками роботи в першому кварталі депутати спробують-таки знайти якісь гроші для порятунку тварин.

Андрій Табалов бачить два шляхи вирішення проблеми: будівництво великого притулку або виділення коштів для громадських організацій, які давно займаються підтримкою бездомних тварин. Напевно, є й інші варіанти, тому що громадських організацій може бути і більше, а розплідник не один, і обов'язково великий, а декілька і менші. Переваги є в будь-якому варіанті, проте досить і мінусів, але найголовнішим з них буде вічне недофінансування, хоча, судячи з діяльності активістів, гроші не такі й великі.

Але є підозра, що і після вирішення питання цивілізованим способом, тобто виділенням грошей на утримання бродячих собак, їх кількість у Кропивницькому не зменшиться, а зовсім навіть навпаки.

За наявною статистикою, кілька років тому в місті налічувалося близько півтори тисячі бродячих собак. Невідомо, наскільки точна ця цифра, але, як бачимо, їх кількість абсолютно не критична, якщо навіть поселити їх усіх разом у якомусь собачому містечку. Інша справа - наскільки «справні цифри» надають організатори цього «плебісциту». Але собаки є, вони дикі, і з цим щось потрібно робити.

Пляж для собак

На жаль, з українськими собаками вийшло, як і взагалі в країні, «якось невдобно». Ми тільки декларуємо, тоді як в інших країнах це роблять. Навіть назва ГО «Щасливий пес» виглядає, як би це м'якше сказати, трохи недостовірною, бо насправді все навпаки, і ми не в змозі забезпечити гідне існування якихось кількох сотень вуличних собак. У цей же час в інших країнах собаки відчувають себе на вулицях міст, як удома. Якщо не брати до уваги мусульманські країни, де собаки чомусь вважаються нечистими тваринами, в усьому іншому цивілізованому світі для собак є не тільки справжні притулки, а й забезпечене цілком стерпне життя. Лідером за кількістю собак вважається Тель-Авів, але мова йде про домашніх вихованців. Для них є 70 парків і навіть чотири пляжі, що для наших «блохастих» здається надмірністю.

[caption id="" align="aligncenter" width="640"] Фото: Polsha24[/caption]

Кажуть, що кількість собак у країні може свідчити про благополуччя суспільства, але у нас все зовсім навпаки. Кількість бездомних собак на наших вулицях свідчить про байдужість, жорстокість і бідність як окремих громадян і влади, так і суспільства в цілому. Звичайно, є традиції і культура ставлення до тварин, але у нас її просто немає. Що говорити про бродячих собак, коли домашні вихованці, яких вигулюють, часто поводяться на вулиці, як дикі? В тому сенсі, що господарі не звертають уваги на таблички «собак не вигулювати» до такої міри, що через загидженість їх і вигулювати стає ніде. Відповідно, і про культуру господарів часто говорити не доводиться, особливо коли власники породистих собак впевнені, «що їхгій пес чистіший, ніж ваші діти», яких він налякав, а то і покусав. До речі, армію бездомних собак найчастіше поповнюють саме колишні домашні вихованці - їх просто виганяють на вулицю, коли вони постаріли чи просто захворіли.

На Заході таке явище неможливе в принципі через сформовану культуру і через суворий контроль з боку влади, де кожен домашній собака перебуває на обліку, тим більше, що там прийнято в якості домашніх улюбленців заводити не породистих, а звичайних дворняг. Тому бродячих собак у цивілізованих країнах на вулицях майже не видно.

Але і в нас є люди, які намагаються впроваджувати європейські форми утримання собак. Торік питання на рівні сесії міської ради Кропивницького підняв військовослужбовець Дмитро Штоль, який має досвід утримання собак в приватному розпліднику, розташованому в Олександрівському районі. Звичайно, думку такої людину не просто корисно послухати, але необхідно враховувати, коли прийде час впритул зайнятися питанням організації «собачого життя»:

- Я захопився собаками з дитинства, коли у мене була «німкеня», чистокровна вівчарка Герта. Після неї батько подарував мені пітбультерьєра, це бійцівська порода, але я вважаю її найрозумнішою в світі. Характер собаки - це відображення характеру людини. Якщо господар вихований і спокійний, то і собака такий. Напевно, це справедливо і по відношенню до суспільства, яке скаржиться на бродячих собак і собак узагалі, а насправді саме формує таку поведінку з боку тварин. Ми працюємо з запущеними собаками і бачимо, як у хороших руках вони відходять, змінюють свій характер, стають адекватними. У мене була хвора собака, над якою господарі знущалися, вона сиділа під замком і майже осліпла, ми її виходили і віддали в добрі руки.

Хочу сказати, що мені близькі проблеми утримання великої кількості собак, у нас є свій розплідник, там їх зараз усього шість, але справа в тому, що утримання собак у розпліднику - дуже дорога справа. Йдеться навіть не про окрему будку для кожного собаки, а про окремий вольєр, особистий простір. Ми беремо в притулок так званих відмовників, я не хочу, щоб собаки бродили вулицями, а їх дурні відстрілювали. Так, притулок - це дорого, навіть не всі корми можна давати, тому ми варимо для собак свої каші, вранці - по три яйця, але у нас є своя птиця, навіть молоком відпоюємо собак, коли виходжуємо.

Якщо говорити про вольєри, то їх треба будувати відповідно до потреб захисту тварин від негоди і правил утримання. Щоб було зручно якісно мити підлогу, а це потрібно робити обов'язково. У Кропивницькому є серйозні розплідники, але вони для породистих собак, а з бродячими або кинутими - проблема.

Я писав з цього приводу куди тільки міг, навіть до Верховної Ради, але безрезультатно. Лише відписки, реальних кроків ніхто не робить. Держава не виділяє кошти, тому що це неприбутково. За породистими вівчарками в Кривому Розі стоїть черга, але мова ж йде про інше - про контроль за бродячими тваринами, за утриманням старих і хворих. Це дорого, потрібен догляд, ветеринар, контроль за чисельністю.

Відстріл - не вихід. Скажу крамольну річ, але деяких собак потрібно присипляти. І кастрація не вихід, тому що вони все одно хочуть їсти, збиваються в зграї, де стають некерованими і дикими.

Вихід і у використанні досвіду зарубіжжя, де в сім'ї беруть кинутих, вуличних або хворих і калік собак, для яких влаштовують всілякі виставки. В Європі це нормально, а ми відстаємо не тільки в економіці, але і в цьому питанні.

Можливо, умови приватного притулку - це занадто круто для загальноміського, але в той же час немає нічого недосяжного хоча б у плані контролю і догляду. Головне, щоб ми взяли на себе відповідальність за тих, кого не приручили, а ще важливіше, щоб потім не відмовилися від своїх зобов'язань.