Як зробити дитину щасливою. Радить кропивницька психологиня

Буде дитина щаслива або нещаслива, залежить від нас, дорослих. Треба поспішати, ми не можемо втратити момент: адже тільки до школи діти поруч, потім ми бачимо їх лише кілька годин на день, а пізніше вони вступають у доросле життя і вже інші люди впливають на них. Тому не можна економити на спілкуванні з дитиною! Треба поспішати, поспішати спілкуватися!

У цьому переконана кропивницький психолог, фахівець інклюзивно-ресурсного центру №1 з багаторічним досвідом Оксана Чеканова.

Щоб дорослі могли налагодити взаємини з дітьми - поділитися емоціями, враженнями, відновити душевні зв'язки, – вона створила чудову книгу для спілкування «В контакті з дитиною». Книга складається з 62 запитань, які допоможуть батькам зрозуміти потреби дитини, її проблеми і переживання.

За словами психолога, в основі всіх сімейних проблем лежить нестача спілкування. Книга допоможе розмовляти зі своїми дітьми, які відкриті для спілкування. Але іноді так складно зрозуміти, про що вони мовчать. Задоволені вони? Якщо ні, то чим?

Свою книгу Оксана Чеканова називає книгою діалогів з картинками і пояснює: мислення дітей конкретне. Вони мислять візуальними образами і живуть у межах конкретних ситуацій. Незважаючи на велику кількість різноманітних гаджетів, діти продовжують любити книги з малюнками.

- Що спонукало вас узятися за таку працю?

- На первинній консультації з дитиною, як і будь-якому психологу, мені необхідно налагодити контакт. Перш за все емоційний - щоб вона відкрилися, а я зрозуміла, що її турбує. Мені потрібен був для цього діагностичний інструментарій. З існуючих на сьогодні в практиці мені мало що підходило, і тому виникла ідея придумати щось своє. Спілкуючись з дитиною, ми починаємо ставити запитання, щоб отримати інформацію. А які з них правильні? Тому я придумала ненудні запитання з різних тем, щоб дитина відкрилася мені з різних боків. Щоб я зрозуміла, як вона сприймає себе, свою сім'ю, як спілкується з друзями, яке її емоційне благополуччя, задоволена вона життям чи ні, про що переживає, наскільки їй комфортно.

- Наведіть декілька прикладів, будь-ласка.

- Чи є у тебе нездійсненна мрія? Залишався ти коли-небудь на самоті? Що тобі сниться? Що для тебе важливо, коли ти лягаєш спати? На кого б ти хотів перетворитися на один день? Що б ти змінив, якби став чарівником? Яке блюдо твій тато приготує краще за всіх?

Коли я сформулювала запитання, зрозуміла: мені важливо, щоб дитина ще і щось намалювала. Тому під кожним запитанням є спеціальне місце для малювання, де можна почати процес самовираження і свої відповіді та ідеї тут же втілити в життя. Всі діти малюють, всім цікаво брати в руки олівець чи фломастери. Це більш глибока діагностика, тому що відповідь можна знайти в малюнку, якщо вербально дитина не готова відкритися.

- А хто намалював таку красу?

- Подруга моєї дочки Олександра Крикун. Вона дуже талановита. Ми співпрацювали близько року. Я формулювала питання і говорила, що б хотіла бачити, - вона робила малюнок.

- На який вік розрахована книга?

- Питання можна брати вибірково в залежності від віку. Але в цілому від чотирьох років до підліткового віку. Я готувала її для себе, але вийшла книга в першу чергу для батьків, яким важливо налагодити емоційний контакт з дитиною і не втратити його до підліткового віку, коли вже буде важко зробити так, щоб дитина почала вам довіряти.

- Наскільки актуальна для нинішніх батьків тема налагодження емоційного контакту з дітьми?

- Тема - дуже актуальна. Вісімдесят відсотків консультацій - це прохання батьків допомогти: дитина закрилася, вони не розуміють, що з нею відбувається, з'явилися секрети, страхи. Наприклад, хлопчик пішов у школу, йому погано, а чому - пояснити не може. Тоді ми візьмемо книгу, разом її погортаємо, подивимось малюнки. Вони носять проективний характер. Діти починають проектувати свої відчуття, переживання і говорити про себе.

Нещодавно телефонувала мама, скаржилася, що хлопчик переплутав реальний світ і віртуальний. Граючи в комп'ютерні ігри, він став агресивним, і батьки не знають, що з цим робити і як зрозуміти, що це за агресія.

- Ви акцентуєте увагу на довірі між батьками і дітьми. Але чи можемо ми поставити знак рівності між любов'ю і довірою?

- Якщо ми говоримо про дитину, вона любить батьків апріорі. З цією любов'ю вона народжується. Які б не були сім'я і батьки, вона їх любить і дуже лякається злості на них або агресії. Тому дуже важливо дізнатися, що вона відчуває, і показати, що це не страшно, що дитина має право відчувати всякі почуття. Головне - їх правильно висловити і прожити, щоб вони не залишилися всередині.

Але чи буде дитина довіряти батькам, залежить від них. Що вони вкладають у своїх дітей і як налагоджують емоційну близькість. Часу ж не так багато, коли ми можемо вплинути на почуття своїх дітей. Зробити так, щоб ця близькість не пропала, коли вони виростуть. Щоб вона не була на рівні «привіт, як справи».

Чому діти починають обманювати батьків? Тому що не довіряють і бояться отримати покарання. Дитина не відчуває, що її зрозуміють.

- У дитини може бути якась проблема, а вона не знає, як з нею впоратися. Але і батьки можуть що-небудь утнути.

- Перша помилка, коли батьки думають, що достатньо купувати чаду все, що воно хоче. Коли я запитую: «А чи любите ви взагалі свою дитину?», у відповідь чую такий собі крик душі: «Аякже! Ми для неї все робимо, все купуємо. Подивіться, у неї ось такий телефон, ось такий одяг, Париж на канікулах. Як же не любимо!» Але мало нагодувати дитину, купити речі або звозити за кордон. Навряд чи в дорослому віці дитина згадає, що у неї був такий-то телефон і такі-то джинси.

Найважливіше, про що забувають батьки, - про увагу. Але вона не в розпитах про школу, уроки й оцінки, а в інтересі до почуттів дитини.

З дітьми потрібно розмовляти, а через інформаційні атаки з усіх боків батькам не вистачає часу просто поспілкуватися, пограти в ігри. По-справжньому, щоб не серфити в цей же час по соцмережах.

Я закликаю всіх батьків звертатися до фахівців, не соромитися і навчатися правильно любити своїх дітей.

- В нас кожен перший вважає себе фахівцем в психології...

- Мене це завжди вражає. Якщо у нас відростає волосся, ми йдемо до перукаря, зробити манікюр краще у фахівця. А коли виникають проблеми в стосунках, чомусь усі думають, що самі впораються.

Розповім один приклад, хоча він більше виняток з правил. Серед батьків рідко виникає запит самостійно, без участі мами, звернутися до психолога. Тато привів сина років десяти-дванадцяти. Біда була в тому, що син закрився, був у глибокій депресії. Хлопчик тиждень відмовлявся ходити в школу, спілкуватися, навіть їсти. Тато посадив його в машину і привіз до мене. Дитина мовчить. Я йому запитання - він в сльози. Тато б'є кулаками по столу: «Як же так! Перестань ревіти, ти ж мужик!»

Я випровадила тата в коридорчик, і ми залишилися самі. Хлопчик виявився вразливою, дуже тонкої душевної організації дитиною. У нього музичний слух, він любить музику, він - людина мистецтва. А татові треба, щоб він на бокс ходив, дрова на дачі рубав. Гра на музичному інструменті - це для дівчаток. А коли у хлопця з'явилися подружки в школі, у тата трапився удар. Він почав розставляти в житті сина свої пріоритети.

Батьки часто не розуміють, що дитина - це самостійна особистість. Не можна їй нав'язувати свої погляди і стереотипи. Вона має право на своє життя, право любити те, що вона любить. Дитина не повинна виконувати життєві сценарії, які для неї придумали батьки. Якщо у дитини виникли проблеми, подумайте, може, це ви щось неправильно робите.

- Ви закликаєте батьків звертатися за допомогою до фахівців. Так яка тенденція: частіше стали ходити чи навпаки?

- Сьогоднішні батьки стали більш психологічно культурними, більше звертають увагу на емоційний стан своїх дітей, більше читають на психологічні теми, чому сприяє Інтернет.

- Останнє запитання. Книга є, батьки можуть зв'язатися з вами і придбати її. Що далі?

- Ми з колегами дійшли висновку, що у книги - великий ресурс. Наступним етапом буде розробка діагностичної методики для визначення емоційного благополуччя дитини. Я зробила пост у Facebook про книгу і у відповідь вже отримала масу запитів від психологів. Але думаю, для фахівців буде цікавіше методика. А книга - батькам.