Андрій Пятов: «Хто буде піднімати рівень нашого футболу, якщо не ми?»

Ексклюзивне інтерв'ю Андрія Пятова спортивному оглядачеві СВN і «УЦ» Юрію Ілючеку напередодні рестарту УПЛ, приурочене до 11-річчя перемоги «Шахтаря» в Кубку УЄФА.

З капітаном донецького «Шахтаря» і збірної України Андрієм Пятовим ми знайомі досить давно. Перше інтерв'ю ми записали, ще коли юний голкіпер, який починав свій спортивний шлях у Кіровограді під керівництвом Вадима Бондаря, переходив з полтавської «Ворскли» в донецький «Шахтар». Пізніше мені пощастило в Кіровограді вести церемонію на головній площі обласного центру, куди Андрій привіз Кубок УЄФА, і потім поспілкуватися з новоявленим володарем другого за значущістю європейського трофея. І ось чергова наша бесіда з уже беззастережним лідером «Шахтаря» і національної збірної і одним з найдосвідченіших наших футболістів відбулася напередодні повернення великого українського футболу після тривалої карантинної паузи. Ще одним приводом для інтерв'ю стало 11-річчя з того дня, коли «Шахтар» 20 травня 2009 року виграв завдяки голам Луїса Адріано і Жадсона в додатковий час у бременського «Вердера» 2:1 останній в історії Кубок УЄФА. Це поки що єдиний видатний тріумф українського клубу в епоху незалежності нашої країни. Ну і зрозуміло, що про футбольних перспективи з одним з найавторитетніших футболістів в Україні ми теж поговорили.

- Андрію, вітаю тебе від усіх твоїх земляків і українських шанувальників футболу. Як провів вимушену паузу без футболу?

- З користю. Чого, напевно, футболістам у звичному футбольному житті не вистачає - це спілкування зі своїми найближчими. Ось я і постарався отримати користь з цієї коронавірусної проблеми. Добре, що у мене є можливості і територія, де можна було пограти, покататися, побігати з дітьми й отримати велике задоволення від такого спілкування в колі сім'ї.

- А тренування як проводив?

- Ми отримували завдання від тренера і працювали онлайн. Кожен знав, над чим і як йому потрібно працювати, і я не виняток.

- З яким настроєм повернулися з карантину?

- Це коли ти з відпустки повертаєшся на збори. Та й перші контрольні матчі також нагадували той період, коли граєш на тлі навантажень. Але в той же час видно, що всі вже непогано готові до початку чемпіонату. Ця невимушена пауза дозволила зрозуміти, наскільки ми любимо свою роботу. Так що, незважаючи на деяку втому, у всіх величезне бажання грати.

- А наскільки великий ризик отримати травму при форсованій підготовці? Ось ваш молодий центрбек Валерій Бондар досить серйозно травмувався.

- Ну, травми завжди були, є і будуть. Це невід'ємна частина футболу. Тут важливо, як людина ставиться до себе і як готується. Зараз усі футболісти - це професіонали, які повинні стежити за собою, за своїм харчуванням і фізичними кондиціями. Якщо все робиш, як потрібно, то ризик травми зменшується, і проблем я не бачу. Ну, а якщо говорити конкретно про травму Валери Бондаря, то там був жорсткий стик в ігровому епізоді, де ніхто не хотів поступитися. Валерій невдало поставив ногу, і стався неприємний інцидент.

- Не дивлячись на такий солідний відрив від конкурентів у чемпіонаті, в «Шахтарі» всі були налаштовані дограти цей сезон і підійти до решти матчів у єврокубках в оптимальних кондиціях?

- Ми живемо футболом. Це наше життя. Ми хочемо грати, отримувати задоволення і дуже скучили за ритмом справжньої боротьби. Звичайно, вболівальників на трибунах буде не вистачати, і без їхніх емоцій буде важкувато. Але все ж це краще, ніж постійно чогось чекати і перебувати в невіданні.

- Зовсім недавно «Шахтар» відзначив своє 84-річчя, а 11 років тому, 20 травня 2009-го, виграв поки свій головний трофей - останній в історії Кубок УЄФА. Якщо повернутися до того пам'ятного сезону, то почали ви його не зовсім впевнено і набирали темп вже по ходу.

- Так, у Лізі чемпіонів могли замахнутися на більше, але десь не пощастило. Ми двічі обіграли «Базель», але прикра домашня поразка від «Барси», а потім ще дві невдачі з лісабонським «Спортингом» не дозволили розраховувати на вихід з групи. Навіть виїзна перемога на «Камп Ноу» над «Барселоною» не допомогла. Ми фінішували третіми у своїй групі. Потім вже у плей-офф Кубка УЄФА переглянули свої цілі і завдання, змінили ставлення до гри і поступово рухалися до поставленої мети.

- Які протистояння на шляху до фіналу були найскладнішими?

- Я б не став виділяти якісь матчі. У всіх, звичайно, в пам'яті драматична розв'язка на останній хвилині у півфіналі з київським «Динамо». Але ж складними були два поєдинки в 1/16 фіналу з «Тотенхемом», який обіграли вдома (2:0) і з величезними труднощами звели внічию (1:1) матч у Лондоні. А московському ЦСКА ми і зовсім поступилися в гостях (0:1), але в рідних стінах вирвали необхідну перемогу - 2:0. З «Олімпіком», незважаючи на дві вікторії (2:0 - вдома, 2:1 - в гостях), також було непросто. А потім уже були дві битви з київським «Динамо», де все вирішив незабутній гол Ілсіньо в Донецьку. Для мене кожен матч був як історія, як урок, як неймовірні емоції.

- Кияни в тому сезоні виглядали дуже потужно і були фаворитами?

- Ні, тоді ми вже були впевнені у власних силах. І знали, що при рідних вболівальниках свого не втратимо. Я прекрасно пам'ятаю той чемпіонат. Ми дуже погано почали. Після двох стартових ігор у Львові взяли одне очко, потім із запорізьким «Металургом» невдало зіграли. Якщо пам'ять не зраджує, то після десяти турів йшли в середині турнірної таблиці. Але потім зібралися, налагодили гру, після зимової перерви усвідомили свої помилки і виграли друге місце у «Металіста». До речі, а киян ми тоді й з розіграшу Кубка України вибили. Так що перед півфіналами нас уже складно було зупинити.

- Тоді ж, після невдач першої половини сезону, реально стояло питання про відставку Мірчі Луческу?

- По-моєму, президент клубу Ринат Ахметов сам говорив, що це було важке рішення, і багато хто радив йому міняти наставника. Але він прислухався до свого сердця і перед матчем-відповіддю з «Марселем» сказав, що повністю довіряє Містеру. Це рішення плюс наша зібраність і сконцентрованість на результаті з урахуванням попередніх помилок привели «Шахтар» до виграшу Кубка УЄФА.

- Яким був настрій на той пам'ятний фінал у Стамбулі?

- Абсолютно спокійним. У мене точно. Так, я переживав, звичайно, як і перед будь-яким матчем. Абсолютний спокій виходив від нашого головного тренера. Я його таким спокійним, напевно, ніколи не бачив. Мене це вразило. Він був на двісті відсотків впевнений у нас. Це передалося, навіть з огляду на ту помилку, яку я допустив.

- Свою помилку, яка призвела до гола «Вердера», згадуєш, аналізуєш? Які тоді були думки?

- Я її проаналізував відразу ж, навіть під час гри. Перші хвилин п'ять ще переживав. І відразу ж допустив ще одну помилку на виході. Тоді Піцарро не влучив у ворота. Напевно, після цього заспокоївся. А в перерві, знаєш, це як тайм-аут у міні-футболі, волейболі та інших видах спорту, де є можливість перезавантажитися. Повністю прийшов у себе, зібрався і пару раз навіть вдалося виручити команду в складних ситуаціях. Тому нічого тут поганого, головне - вміти повернутися в гру.

- На твою думку, це була найсильніша команда за час твоїх виступів за «Шахтар»?

- Я так скажу: в «Шахтаря» завжди сильна команда. Приходять різні футболісти, різні тренери змінюються, і у кожного свої вимоги. Я завжди буду говорити, що сьогоднішня команда для мене найсильніша. На той момент вона була найсильнішою. Через пару років ми пройшли до чвертьфіналу Ліги чемпіонів. Тоді була потужна і злагоджена команда. Зараз пройшли в Лізі Європи далі, і я вважаю, що на даний момент у нас дуже сильна і конкурентноздатна команда, яка не поступається своїм попередникам, навіть тим, хто вигравав Кубок УЄФА.

- А в чому все-таки була сила того «Шахтаря» зразка 2009-го?

- Тут багато чинників. Напевно скажу, що були досвідчені гравці, які вели за собою. Починаючи від нашого капітана Даріо Срни, який знав, коли підтримати. Навіть у тому моменті, коли є відео, після пропущеного гола він підійшов і підбадьорив. Від досвідчених гравців багато що залежало, і нам, молодим, було легше. Завжди в таких турнірах перемагають команди в основному з досвідом. Наведу приклад «Аякса», скільки він шереху навів у минулій Лізі чемпіонів. Але в підсумку вони програли на останній хвилині «Тотенхему» в півфіналі. Напевно, їм не вистачило досвіду. Те, що і «Шахтарю» до цього не вистачало. А на той момент склалося так, що у нас був досвідчений наставник, який довго років працював на високому рівні, і хлопці, які могли підказати в складних епізодах. Напевно, тому ми так рівно і впевнено пройшли весь турнір і виграли фінал.

- Які емоції були відразу після фінального свистка? Ви усвідомлювали, що потрапили в футбольну історію?

- Ти знаєш, я це відчув уже в Донецьку, коли нас все місто зустрічало. Тоді люди виходили на вулиці, вишикувалися в колони від аеропорту до центру міста, і тоді я зрозумів, чого ми досягли і наскільки це важливо для наших уболівальників.

- Коли українські вболівальники можуть знову розраховувати на повторення європейського тріумфу?

- Всі події, які відбулися за останні шість років, кардинально змінили життя і футбол. Але найголовніше - ми довели, що намагаємося тримати марку, не падати обличчям у бруд. Тому підтвердження - наш вихід у півфінал Ліги Європи, коли програли «Севільї». Потім наступного року «Дніпро» пройшло до фіналу Ліги Європи. І, в принципі, щорічно «Шахтар» і «Динамо» намагаються вирішувати певні завдання. Ми заслуговуємо на те, щоб нас поважали, які б складні умови не були в нашій країні. Що до європейського трофея, то він обов'язково буде. Всьому свій час.

- Ти бачиш перспективу в подальшому розвитку українського футболу?

- Я вірю в це і все, що від мене залежить, для цього розвитку роблю. Легко можна сказати, що у нас все валитися і що рівень чемпіонату впав. А скажіть, хто буде його піднімати? Тільки ми своєю грою повинні це робити і завойовувати авторитет. Подивіться, як ми підняли рівень нашого футболу завдяки перемогам збірної України. У нас багато талановитої молоді, перед якою відкриті всі дороги, потрібно тільки реалізовувати свій потенціал. Футбол - живий. Потрібно в нього вірити, не опускати руки, не вбивати, а навпаки - розвивати. Просто футбол залежить від економіки. Якщо все швидше налагодиться, на що ми всі сподіваємося, то футбол швидкими темпами набере належний рівень.

- У чому складові успіху нинішньої збірної України?

- Все від тренерського штабу залежить. Я завжди буду підтримувати Андрія Миколайовича Шевченка. Мені імпонує його розуміння футболу, його прагнення прогресувати і перемагати. Він не боїться брати на себе відповідальність і при цьому підібрав у свій тренерський штаб справжніх професіоналів, де кожен чітко знає, що і як потрібно робити. При цьому головний тренер вірить у своїх помічників, прислухається до їхньої думки, але остаточні рішення приймає сам. Футболісти зрозуміли нові вимоги, повірили у власні можливості і вийшли на інший рівень розуміння і ведення гри. Ми стали єдиним цілим у тактичному плані. Повірте, це вже справжній європейський рівень.

- Перенесення Євро-2020 піде збірній України на користь?

- Тільки фінальний турнір Євро відповість на це непросте запитання.

- Твої побажання землякам, які за тебе вболівають, тебе підтримують і вірять у тебе.

- Хочу побажати, щоб ми були єдиним цілим, а не думали, як вколоти, як підлість якусь зробити. Хочу, щоб ми разом піднімали нашу країну і спорт в цілому на високий рівень. У нас дуже талановиті спортсмени і талановиті люди, але дуже багато факторів впливає на їхній успіх. Тому прошу, щоб ми всі разом допомагали один одному, а не ставили дрючки в колеса. Тоді ми піднімемося на той рівень, на якому були, і станемо ще сильнішими.

Р. S. А вже стартовий післякарантинний тур української Прем'єр-ліги підтвердив слова Андрія Пятова, що український футбол живий. Правда, не всі матчі відбулися через виявлений коронавірус у гравців і персоналу «Карпат». Але чемпіонат вирішили не зупиняти. І, незважаючи на не найкращі фізичні кондиції гравців, ми побачили кілька дуже хороших за якістю гри поєдинків. Чернігівська «Десна» в непростих погодних умовах у другому таймі на виїзді дотиснула ковалівський «Колос». У підсумку чернігівці наздогнали за очками луганську «Зорю» і київське «Динамо», але вийшли на третє місце за кращими показниками в поєдинках з киянами. Луганчани, незважаючи на поразку від «Олександрії», зберегли за собою другу сходинку. Ну а київське «Динамо» після дуже пристойного першого тайму з «Шахтарем» у другому таймі не витримало свого ж темпу і поступилося «гірникам» - 1:3. Тут усе вирішило вміння донеччан використовувати свої моменти. Ну і Андрій Пятов зіграв стабільно на високому рівні на відміну від свого колеги Георгія Бущана, який свою команду відверто не виручив. Так що при 16-очковому відриву «Шахтаря» від трійки переслідувачів чергове українське чемпіонство Андрія Пятова і його партнерів уже не за горами. Зате інтрига в боротьбі за срібло і бронзу нас чекає фантастична.

Дякуємо Олександру Коваленку за допомогу і сприяння в підготовці цього матеріалу

Всі фото - з офіційного сайту ФК «Шахтар»