Пошук військовослужбовця з Кіровоградщини, що безвісти зник під Іловайськом, триватиме далі

Такий результат круглого столу, що відбувся у комунальному закладі «Дніпровське обласне бюро судово-медичних експертиз». Під час зустрічі експертів закладу з батьками Дмитра Рубана мова йшла про достовірність результатів експертизи з визнання особи військового за ДНК.

Журналіст CBN був на ексгумації бійця, що вважається загиблим під Іловайськом. Тому як понятого його допустили і до круглого столу, який відбувся в рамках кримінального провадження. Директор бюро Валерій Войченко запросив усіх експертів, що проводили дослідження залишків тіла, та дав можливість батькам зниклого військового й адвокату поставити їм усі запитання, що виникли в процесі знайомства з результатами експертизи. А запитань було багато...

До Дніпра вирушила велика делегація, у складі якої, крім батьків, були представники влади, місцевого осередку Червоного Хреста, юрист та журналіст. Сама поїздка стала можливою завдяки допомозі голови обласної ради Олександра Чорноіваненка, який безоплатно надав машину та водія у поїздку.

Ідея круглих столів з родичами зниклих безвісти виникла у керівництва бюро судово-медичних експертиз давно. За словами його директора, через спеціалістів закладу пройшли більше трьох сотень тіл бійців, які були доставлені з полю бою чи після перепоховання. На сьогодні залишилося близько 70 не визнаних чи не впізнаних. Це - найскладніші випадки, де важко ідентифікувати зразки або батьки категорично не визнають результати численних експертиз.

Марина та Віктор Рубани відносяться якраз до останніх. Перша експертиза, проведена у 2014 році, дала висновок, що загиблий на 99,9999999914% є їхньою дитиною. Але, коли результати подивився незалежний експерт, виявилося, що результат, м’яко кажучи, неточний. Тим більше що було багато інших неспівпадінь: опис ротової порожнини не збігався зі стоматологічною картою з місцевої лікарні, розмір взуття інший, деякі антропометричні ознаки (розмір голови, зріст тощо) або не відповідали габаритам Дмитра Рубана, або були на грані похибки. Саме тому з’явився дозвіл на повторну генетичну експертизу.

Круглий стіл проходив під повним контролем співробітників бюро та слідчого СБУ, який веде цю справу і приїхав з Запоріжжя. У приміщення, де відбувся захід, допускали не всіх. Наприклад, родину Рубанів приїхали підтримати представники об’єднання рідних зниклих безвісти «Надія», але вони змушені були чекати закінчення круглого столу на вулиці. Тільки через наполегливість адвоката родини Олени Кочканян дали можливість бути присутнім незалежному експерту з генетичних досліджень, якого запросила Марина Рубан. Намагалися відмовити у присутності й директору Ресурсного центру допомоги учасникам АТО\ООС з Кропивницького Віктору Коліньку. Багато запитань викликала й персона представника Товариства Червоного Хреста Олексія Степанчука. Перед початком круглого столу склалося враження, що його організатори робили все можливе, аби в заході брали участь мінімум людей. І тільки пізніше стало зрозуміло чому.

Спочатку експерти протягом години зачитували нудний текст експертизи, ілюструючи це страшними кадрами останків та складними для непрофесіонала таблицями. Потім дозволили запитувати. Перелік запитань був відомим, адже саме вони стали причиною ексгумації тіла, тому фахівці підготувалися добре. Наукові та переконливі терміни робили свою справу. Якби не присутність стороннього експерта, мабуть, батьків таки б переконали.

Незалежний експерт заборонив називати себе, адже в університеті штату Західна Вірджинія, де він працює вже вісім років у генетичній лабораторії, не вітають участь своїх учених у подібних заходах. Перед початком зустрічі він попередив, що може надати інформацію та порадити тих закордонних спеціалістів, які візьмуться за справу. А сьогоднішня його участь у круглому столі абсолютно безкоштовна та обумовлена повагою до матерів, які шукають своїх дітей.

На прохання Марини Рубан американський експерт у перерві розповів про свої спостереження за словами та діями українських колег:

- На жаль, спеціалісти обласного бюро не вказали ані якісних, ані кількісних характеристик досліджуваного матеріалу. В практиці усіх без винятку світових лабораторій такі показники є обов’язковими. Більше того, без таких даних результати експертиз не можуть бути визнані достовірними. А ще в описі проведених експертиз перераховані методики, розроблені в Росії ще у 2001 році. Вони на цей час не просто застарілі, а вже років п’ять як не використовуються зовсім через свою ненадійність. Апаратура, якою користуються в бюро, теж давно відстала від світових норм.

Крім того, результати ДНК-експертизи, проведеної у 2014 році, які показали майже повний збіг, насправді сфальсифіковані: у висновках не враховані мінімум три показники, які не збігаються. Тобто результат ніяк не може бути 99%! У результатах нового дослідження таких неспівпадінь нема, але відсутність інформації про кількість та якість матеріалу насторожує. Підстав звинувачувати їх у свідомій підтасовці немає, але й довіри небагато через застарілі методики та обладнання.

Почувши таку оцінку, Марина та Віктор Рубани вирішили клопотати про проведення ще однієї експертизи. Але за кордоном. Ця інформація дуже обурила представників бюро. Вони запропонували навіть замість повторної експертизи надати дані, отримані ними, для оцінки. Слідчий СБУ теж явно був незадоволений та розгублений. На цьому круглий стіл і закінчився, але спілкування делегації з Кропивницького з дніпровчанами продовжилося.

Голова громадського об’єднання рідних зниклих безвісті «Надія» Ядвіга Лозинська розповіла про невідповідність різноманітних експертиз реальності. Її діяльність почалася з того, що за результатами ДНК-експертизи їй надали довідку про похованого сина. Ось тільки похований він був як невідомий герой війни у серпні 2014-го, а сама Ядвіга розмовляла зі своїм сином у вересні того ж року, коли йому вдалося зателефонувати з полону. Жінку збурив той факт, що їй пропонують визнати своїм сином героя, якого так само шукають рідні. Саме тому вона запропонувала матерям та рідним тих, хто пропав безвісти, об’єднатися і здобувати правду разом. На сьогоднішній день осередки цього об’єднання діють у Дніпропетровській, Волинській та Кіровоградській областях. Але це тільки офіційні осередки. Ядвігу Лозинську знають багато матерів, чиї сини не подають звісток уже довгий час, або яких переконують визнати рідним чуже тіло.

[caption id="" align="aligncenter" width="640"] Ядвіга Лозинська[/caption]

Через CBN Ядвіга звертається до всіх, хто досі шукає хоч якусь звістку про своїх рідних:

- Ще у 2018 році прийняли Закон «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», але він не запрацював. Ми вирішили, що, оскільки закон на рівні держави не виконується, ми як волонтери, як мами безвісти зниклих на рівні Дніпропетровської області розробили положення про комісію безвісти зниклих та реєстр. На основі реєстру сім’ї безвісти зниклих, як воїнів, так і цивільних, уже отримують допомогу від обласної адміністрації. Більшість солдатів зникли уже близько п’яти років тому, і, якщо проблему не вирішувати, інформація про них теж зникне, і ми не зможемо їх знайти. Я хочу, щоб усі зрозуміли, якщо ми – мами і влада - спільними зусиллями не вирішимо це питання, його не вирішить ніхто.

З березня цього року «Надія» підписала декларацію про співпрацю з Міжнародною організацією Червоного Хреста. На сьогодні це єдина в Україні організація подібного спрямування, що має таку підтримку.