Мама онкохворого хлопчика з Кропивницького: «Я навіть думати не хочу, що було б, якби ми тут залишилися»

Історія Назарчика Мнеки наприкінці лютого 2020 року розійшлася по всіх соціальних мережах. Про збір коштів на лікування хлопчика від раку були повідомлення у багатьох місцевих та загальноукраїнських ЗМІ. Важкий діагноз та величезна вартість лікування могли зупинити кого завгодно. Але тільки не батьків Назарчика.

Мама Назарчика Анна Мнека розповіла журналісту CBN про лікування в одній з найкращих клінік Ізраїля – медичному педіатричному центрі «Шнайдер», що розташований у місті Петах-Тіква. Поділилася історіями про щирі душі та неочікувану допомогу, та, на жаль, і про людську підлість і безчестя.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

• На Кіровоградщині 5-річний хлопчик з пухлиною потребує допомоги
• На Кіровоградщині пограбували родичів хлопчика, який бореться з онкохворобою
• Частина зарплати міського голови Кропивницького пішла на підтримку онкохворого 5-річного хлопчика
• Міськрада Кропивницького виділила гроші родині п’ятирічного хлопчика, який бореться з раком

- Коли ви вперше дізналися про хворобу Назара?

- 21 лютого я разом з чоловіком Максимом приїхали до дитячого садочка. Назарик розповів, що «попісяв з кров’ю». Ми відразу, не гаючи ні хвилини, поїхали до обласної дитячої лікарні, страшно: штанці та трусики в крові. Що робити, не знаємо. Там ми звернулись до онколога, здали аналізи, ультразвукове дослідження. Тоді нам сказали, що в нас пухлина. Наступного дня, на ранок, нас записали на МРТ, де і підтвердили діагноз. Спочатку все проходило без болю та температури. Але через кілька днів з’явилася температура і болі. Поклали нас з Назарчиком у лікарню, де тиждень капали - підтримували. Ми відразу вирішили, що тут лікуватися не будемо, і почали шукати клініку за кордоном. Довго не шукали, нам порадили знайомі ізраїльську клініку «Шнайдер».

- Коли стала відома сума, яка потрібна на лікування? Хто першим допоміг?

- Звичайно, родичі та близькі нам люди. Коли ми отримали рахунок на лікування по тому діагнозу, який нам був поставлений в Україні, сума склала 92 тисячі доларів. Але, коли ми прилетіли в клініку, провели аналізи та дослідження, діагноз виявився зовсім іншим, сума на лікування зросла. Навіть розміри пухлини не співпадали. Відповідно до світової практики, ці два види злоякісних пухлин лікуються за двома абсолютно різними протоколами. Різними препаратами. Я навіть думати не хочу, що було б, якби ми тут залишилися лікуватися…

- Я знаю, що ви зверталися до багатьох фондів, до благодійників. А хто перший відгукнувся?

- Найпершими нам допомогли «наші» люди: місцевий благодійний фонд «Тарасій». Вони в центрі міста ставили намет і співали пісні, збираючи гроші на лікування Назарчика. Ми ще тут були, їздили в лікарню, і я навіть не завжди могла стримувати сльози. Дуже допоміг російський благодійний фонд «Солнце в ладошках», наш український «Країна добрих справ», британський Gracious Heart, фонд з Німеччини Ein Herz fur Kinder та багато інших.

- Яким чином долучилися ці фонди?

- Писала! Сама шукала в інтернеті й писала всім. Хтось відповідав, хтось ні. Хтось вимагав, щоб ми лікувалися тільки через їхній фонд. Хтось відмовляв повністю.

- Про які суми йде мова? Скільки вдалося зібрати через благодійників?

- Я не хочу відповідати на це запитання, тому що для нас кожна копійка була важлива. Всі допомагали, як могли і чим могли. Усім ми вдячні безмежно. Допомагали і депутати міської ради, і міський голова, допомагали співробітники чоловіка. Загалом тільки через фонди було зібрано декілька десятків тисяч доларів.

- Я знаю, що в Ізраїлі у вас була зустріч з людиною, яку довгий час не бачили. Розкажіть про неї.

- Так, це взагалі щось несподіване! Ми зустрілись з нашою знайомою Сонею, яка років двадцять тому виїхала проживати до Ізраїлю. Всіляко допомагала нам в організаційних питаннях. Зустріла нас в аеропорту, познайомилися з чудовою та великою родиною.

- А яке ставлення в лікарні було?

- За нами був закріплений куратор, що володів мовою. Він допомагав нам розібратися у правилах. Пояснював, що коли та як робити. Підказував навіть, до яких благодійних фондів можна звернутися! Тобто був повний супровід від лікарні. Жодних «благодійних внесків на туалетний папір» (сміється). Там все враховано: від памперсів для малечі до піжам для батьків. А враховуючи, що ми були в період карантину по коронавірусу, то там все було настільки ідеально чисте та продезинфіковане, що ми були вражені!

- Але ж була не тільки допомога? Були ж і зустрічі з шахраями?

- Ой, так! Одна «істота» у фейсбуці виклала фотографії Назарчика, його хворобу і намагалася збирати кошти на свою карту. Ми швидко помітили це і змогли заблокувати її сторінку.

А ще була спроба вкрасти кошти прямо з карти. Ми вже були в Ізраїлі, але ж користувалися карткою Привату. В цей період Назарчику було дуже погано, погіршився стан здоров’я після хіміотерапій. Я просто не могла все контролювати і тут приходить смс: «Для підтвердження операції наберіть…» Щось таке. А я ніякої операції не проводила. Вже як Назарчик заснув, заходжу в «Приват 24» і не можу – пароль не підходить. Телефоную на гарячу лінію, і мені там уже повідомили, що картка заблокована через несанкційовану спробу зняти кошти. Я так зрозуміла, що шахраї якимось чином виготовили карточку і намагалися зняти кошти. Дякуючи співробітникам ПриватБанку, їм це не вдалося.

- Що далі?

- Нам ще довгий час потрібно тримати все під контролем. Ще три місяці після хіміотерапії треба пити антибіотик. Протягом двох-двох з половиною років нам кожні три місяці потрібно проходити повне обстеження. Там чи тут – неважливо. Просто тут тепер проходити страшно… А там – дорого.

Фото Ігоря Філіпенка, CBN