Відомі на Кіровоградщині люди розповіли, чому вони нікуди не балотуються

Олена Нікітіна, «Україна-Центр»

Здається, що почалися не передвиборні перегони, а лихоманка. Може, тому, що зараз усе видно й очевидно в соцмережах. А ще здається, що до рад різних рівнів балотуються абсолютно всі. Але це тільки здається. Ось у «Фейсбуці» деякі користувачі стали прикрашати свої фотографії дивною рамкою. Підпис суржиком свідчить про те, що ця людина нікуди не балотується. Рамку придумав фотошопер Богдан Процишин, і вона швидко стала популярною.

Все це потрібно сприймати як «стьоб». Але ми задумалися: хтось же з усього прогресивного людства все-таки не висуває свою кандидатуру на вибори. Причому серед них є люди, які могли б стати гідними представниками інтересів виборців. Чому ж вони не балотуються?

Вікторія Талашкевич, журналістка, громадський діяч:

– Як журналістка і громадська діячка я багато років працюю з різними політиками – беру інтерв’ю, організовую прес-конференції, проводжу навчання як тренерка. Колись я була членкинею «Української Народної Партії» (правонаступниці Руху) і активісткою Молодого руху. Але, щоб залишатися об‘єктивною та неупередженою, вийшла з партії ще у 2004-2005 роках та прийняла рішення не балотуватися, не вступати до партій, не працювати в партійних прес-службах чи штабах кандидатів. На мою думку, мета кожної партії чи кандидата – це прихід до влади, а мета громадського руху – це зміни в суспільстві. Тому я залишаюся й буду залишатися саме на цьому боці.

Віктор Громовий, педагог, незалежний консультант і експерт з освітньої політики:

– Не бачу запиту на відповідальне депутатство. Та й тут стільки достойників повипливало… Лавочки під під’їздами фарбують, дітЯм морозиво роздають… Значить, у виборців є запит на ось таке.

Світлана Орел, журналістка:

– Маю негативний досвід. Довелося тікати з тієї «влади».

Андрій Гардашніков, лікар-онколог:

– Так, я не балотуюсь. Мені допоміг прийняти рішення мій маленький досвід. Я на даний час є депутатом районної в місті ради. Я брав участь у місцевих виборах 2015 року та потрапив в раду тільки завдяки тому, що партія, від якої я йшов на вибори, мене поставила першим номером у списку в районну раду (за законодавством мені не треба було отримувати перемогу на окрузі, я проходив, якщо партія набирала достатній відсоток).

У 2015 році я міг собі дозволити певну наївність та рожеві окуляри. Тепер я розумію, що на даний час не здатен навіть якісно провести роботу в сенсі виборчої кампанії. Тобто, якщо мова про змагання – я не потраплю в раду будь-якого рівня. У мене дуже суттєвий хронічний брак того ресурсу, що зветься час. Мені треба обирати: або займатися своєю справою, або всі сили кинути на те, щоб пояснювати людям, чому саме за мене треба голосувати, щоб мати шанси на перемогу у виборах.

Раптом знову трапиться диво та я опинюсь в раді, я дуже скептично (скажу м’яко) ставлюсь до потенційної своєї якості. А мені не все одно, яка вона буде. Я невисоко оцінюю свою якість як депутата районної в місті ради цього скликання. У мене є на даний час розуміння, скільки часу може забрати депутатська діяльність та які ресурси є в мене. Тому на даний час я взагалі не бачу сенсу в тому, щоб балотуватися.

Микола Цуканов, галерист:

- Буду гранично відвертим. Черги, яка б вишикувалася з пропозиціями включити мене в список, не було. Була пропозиція лише від однієї, я б так сказав, рейтингової партії. Я вдячний, що керівництво партії помітило те, чим займаюся останніми роками.

І все-таки, добре все зваживши, я вирішив відмовитися і не балотуватися до міської ради. Головна причина - це надмірне втручання центральних партійних органів (зараз я говорю про всі партії, що претендують на місця в міській раді) у формування списків кандидатів у депутати.

Така «турбота» може означати тільки те, що місцеве самоврядування є «ласим шматочком» у багатьох сферах діяльності. У країні йде децентралізація з іншою, з партійною централізацією. Я завжди був прихильником того, щоб виборці, а не політичні партії впливали на депутатів. У нас, на жаль, не двопартійна система. Сьогодні відповідальність перед виборцями буде «розмита» 8-9 партіями, які долають прохідний бар'єр, що, в свою чергу, призведе до протистояння всередині міської ради і не буде сприяти виконанню головної мети місцевого самоврядування - поліпшення якості життя людей.

Сергій Дячук, головний лікар лікарні, Олександрія:

- Я працював на різних посадах - від лікаря-ординатора до заступника міського голови обласного центру. Був депутатом міськради. В принципі, пройшов усі щаблі. Були пропозиції балотуватися зараз, відмовився. Чому? Я вважаю, що потрібно дати дорогу молодим. Інша справа, що вони потребують підтримки. У мене багато друзів і знайомих, які будуть балотуватися. Ось їх і буду підтримувати.

Всі фото з Facebook