Картинки з Покровського ярмарку

Олена Нікітіна, «Україна-Центр»

У тому, що «Покровський ярмарок» відбудеться і порадує, сумнівів не було. Але були побоювання, що не здивує. Адже ми щороку зустрічаємося з тими, хио приїжджає ярмаркувати, як з хорошими друзями. І писали про них неодноразово. А хочеться свіжого, неординарного. І воно було!

Що за дивні дерев'яні конструкції, біля яких зібрався народ? Це вулики, привезені з Новоукраїнського району. На одному з них документ: патент на винахід №118705 «Вулик Соколенка». Олександр Іванович привіз свої винаходи з села Рівне. Його вулики мають багато переваг перед звичайними. Вони підходять як для аматорських, так і для промислових пасік. Для медового, пакетного напрямків. У таких вуликах можна утримувати по дві матки. А ще там передбачений перехід для бджіл на медові рамки, що сприяє стовідсотковій безпечній зимівлі. До того ж рамка трапецієподібна, її легко виймати, і бджоли при цьому не пошкоджуються.

Олександр Соколенко бджолами займається давно. А вулики винайшов у 2014 році. Через два роки зробив 20 тестових вуликів і тестував їх до 2019-го, коли отримав патент. Їздить на виставки, показує свої винаходи, люди цікавляться, роблять замовлення. Ось такий у нас земляк.

Одним з найголовніших атрибутів українського ярмарку є... півник на паличці. На «Покровському» півники були, як то кажуть, в асортименті. Їх привезли зі Звенигородки Черкаської області. І вони розліталися, як гарячі пиріжки. На базі колишнього консервного заводу організувалися кілька приватних підприємств, одне з яких виробляє карамель без консервантів. Продукція сертифікована, до того ж красива і смачна. Поки що немає обсягів, що дозволяють заповнити мережі супермаркетів, але під замовлення або на ярмарках карамельна краса охоче розбирається. Є навіть експортний варіант цукерок, які відправляються у Литву і Латвію. І у нас вони були представлені. Підприємство дотримується ГОСТів, затверджених ще за часів Союзу, тому кожна цукерка дорослій людині нагадує смак дитинства.

Сімейний ресторан «Разгуляй» з Києва займається виїзною торгівлею. Повз пройти неможливо - мальовничий вертел вабив своїм виглядом і запахом.

- Ми вже четвертий рік поспіль до вас приїжджаємо, - сказав господар Олександр Разгуляй. - Нормальне місто, нормальні люди. Дякую організаторам і відвідувачам ярмарки, які нас вітають і купують наші страви.

Пасічників, які приїхали з Тернопільщини, чоловіка і дружину, можна слухати нескінченно. Наталя Белюх стільки всього знає про мед, що їй можна лекції читати. Сім'я, яка була на «Покровському ярмарку» вперше, привезла питні меди, які «зашиті в наших генах». Ось як про напої розповіла наша гостя:

- Це продукти бродіння без додавання алкоголю, просто мед і вода. Те, про що в казках кажуть «по бороді текло, а в рот не попало», - це наші напої. Наша пасіка знаходиться в лісі, на території «Золотого пояса бджільництва», і у нас дуже смачні меди. Напої у нас авторські. Чому ми їх пропонуємо і рекомендуємо? Від медових напоїв немає залежності, тому вони не приведуть до пияцтва й алкоголізму. Є пояснення. Формула спирту проста, постійна, вона читається і запам'ятовується мозком. Звідси - звикання, залежність, проблеми в сім'ях. Оскільки мед щороку різний, медові напої, отримані шляхом бродіння, мають різні формули, вони кілометрові, мозок не може їх ні прочитати, ні запам'ятати.

Наталя до того ж займається апірефлексотерапієюй (бджоложалінням). Робить мазі, креми, настоянки на мертвих бджолах, прополісі. Є навіть настойки на личинках воскової молі. Ця міль, що живе на пасіці, їсть віск. Відомо, що всі віруси, грибки, бактерії мають провощені оболонки, і ми п'ємо антибіотики, щоб їх розчинити. Оскільки для молі віск - їжа, вона ефективно допомагає при запаленні легенів, бронхіті, бронхіальній астмі, туберкульозі. Одного разу доктор рекомендував Наталії написати на молі, що це онкопротектор...

А найбільше вразила з усіх представлених сім'єю Белюхів продуктів «запіканка». Це медовий напій, який у буквальному сенсі слова запікається в печі у глиняному горщику. Оскільки погода на ярмарку була осіння, медовий глінтвейн розійшовся швидко.

Територія ярмарку пристойна, людей багато, емоцій теж, наприкінці дня просто необхідно десь смачно поїсти. Ми стали питати своїх знайомих, де можна «зупинитися», і нам наполегливо рекомендували «Щедрий па». Так, він виявився дійсно щедрим. Віктор Броніславович Бернадський з Києва - доброї душі людина, привітний, гостинний. Страви - приголомшливі. У нас столичні гості вже вп'яте, але раніше вони називалися інакше. Але саме «Щедрий пан» органічно поєднується з цими прекрасними людьми.

- Нам дуже у вас подобається. І ми раді, що вам подобається, як ми пригощаємо, тому нас завжди запрошують. Ярмарки за своєю суттю - це щедрість. Ми намагаємося цьому відповідати. Наші страви готують за особливими рецептами, і ціни наші відрізняються, тому до нас ідуть люди, чому ми дуже раді, - сказав Віктор Броніславович.

А ще в цьому році на ярмарку звучало багато приповідок, примовок, пісень, продавці зазивали в свої намети і павільйони, як це і повинно бути на таких заходах. Загалом, усе вдалося. До зустрічі в наступному році!

Фото Марини Здітовецької, «УЦ»