У притулку для стареньких під Кропивницьким провели виставку талановитого художника (ФОТО)

Олена Нікітіна, «Україна-Центр»

На цю подію чекали довго. Планували в травні, але завадив карантин. Обмеження в спілкуванні й масових заходах все ще зберігаються, але більше чекати було неможливо: цього хотіли велика кількість людей і, власне, винуватець - художник Володимир Остроухов.

Він безумовно талановитий. Це знають всі, хто бачив його картини. Це підтвердив його вчитель Володимир Волохов. Хоча талант людини, і в тому числі художника - це оцінка суб'єктивна. Ось і зібралися такі «суб'єктивістів» 1 жовтня в День людей похилого віку в Аджамці, в «Затишній Оселі». Хоча ні, у дворі.

Це було настільки зворушливо і в той же час урочисто, що хочеться не описувати подію, не робити репортаж, а почати спочатку. Колись Микола Цуканов запропонував записати інтерв'ю з художником, якого він в буквальному сенсі розкопав і виставку якого готував у галереї «Єлисаветград». Микола Миколайович не дуже вірив, що інтерв'ю вдасться, оскільки художник - людина своєрідна, закрита, говорить, використовуючи «мати». Але у нас все вийшло. Володимир Іванович розкрився, був відвертим і натхненним майбутньою виставкою.

Потім були галерея, картини, друзі, квіти, на які він реагував «матами». Але так, жартома. Ті, хто його знає, матюки Остроухова сприймають як вираз його емоцій. Цуканов і його галерея стали опікати Остроухова. Так сталося, що людина втратила всіх близьких. Абсолютно всіх. Пережив інсульт, став частково нерухомим, його улюблена собака вже не могла бути вигуляна господарем, тому просто була поруч... Якимось дивом його далекий родич дізнався про «Затишну Оселю» й поселив туди художника.

Ми і до того часто спілкувалися з Лєрою (Валерія Кривошапка - господиня Будинку для батьків). Раптом вона надсилає фото нового постояльця. Так це ж Остроухов! Приголомшливий художник! Дзвінок Цуканову. Він - Шаповалову. І - понеслося! Анатолій Гаврилович Шаповалов, художник, епітетів і звань якому не перерахувати, він просто наш, друг юності Остроухова. Приїхав тут же, поговорив, привіз усе, що треба. А «Оселя» - це не будинок для людей похилого віку, як багато хто думає. Гаврилович, крім вітамінів з власного городу і саду, привіз другу полотно, пензлі і фарби.

Володимир Іванович боязко, поступово, але став писати. Йому виділили окрему кімнату, яка стала його майстернею. Шаповалов дав матеріал для малювання і стимул. Він так надихнув друга, що той розкрився. Спочатку його полотна були похмурими, темними, депресивними. А потім він, поступово, бачачи турботу й увагу, став використовувати яскраві фарби. Валерія говорила, що він кожен день дякує долі за те, що опинився в «Затишній Оселі». Мабуть, сюди приводить доля. Причому приводить тих, хто потребує турботи, догляду, душевного спокою.

«Це найбільш зворушлива виставка за останні 15 років, у якій я брав участь», - сказав Микола Цуканов, якому довірили вести церемонію відкриття виставки. Потім він говорив, що грудка в горлі... Так було у всіх. Говорячи про Остроухова, говорили про притулок. Згадували, як важко було починати, і раділи тому, що вийшло.

Присутність обласного музею мистецтв - це показник рівня виставки. Тетяна Ткаченко-Суханова і Валентина Ноженко - ви відповідаєте своєму покликанню. Ви не могли не бути в той день в Аджамці! Виявляється, в нашому музеї вже є кілька робіт Володимира Остроухова. Чергову їм подарував Цуканов, який купив картину тут же, на виставці. Це приголомшливі «Соняшники», які Цуканов охарактеризував досить скромно: «Аджамський Ван Гог»...

Було багато хороших слів, подарунків, квітів. Була погода, яка не підвела. Як вони її замовили? Були дівчата, які вчаться бути художниками. Їх привезла їхня викладачка Ірина Зантарія. Вона спочатку підійшла до Остроухова і сказала: «Ти все хуліганиш!» Дружать багато років. І кращої підтримки від друга не буває.

Андрій Хворост, який очолює обласну спілку художників, не тільки оцінив творчість Майстра, а й подарував йому полотна. Якби ми знали, як Остроухов реагує на полотна, ми б тільки з ними і їхали!

Тут же відбувся продаж картин. Умова така: половина виручених за картину грошей - Володимиру Івановичу, половина - «Оселі». Вже щось купили. Я теж. У мене з цією картиною і з Остроуховим окрема історія. Якось, будучи там, зайшла в майстерню Володимира Івановича. А він тільки-тільки почав у свої полотна додавати яскравих фарб. І одне полотно мене «взяло». Кажу Лєрі: «Це я куплю, коли він закінчить». Проходить час, Лєра мені пише: «Він у твою картину півня домалював!» Я її взнала, піднесла до Володимира Івановича і запитала, як це називається. Він сказав: «Ранок в "Оселі "»... А дівчатка, які там працюють, пояснили, що він прокидається з сільськими півнями...

Знаєте, на що «Оселя» витратить виручені гроші? Валерія купить полотна, пензлі і фарби. З Володимира Івановича взяли обіцянку влаштувати наступну виставку. Картини ще є у продажу. Початкова ціна - 1 тисяча гривень. Переведіть це на пиво-цукерки-сигарети...