Пологовий будинок на Миколаївці у Кропивницькому: сто років - мільйон дітей

Олена Нікітіна, «Україна-Центр»

Це не точна цифра. Але за приблизними підрахунками, за столітню історію в пологовому будинку на Миколаївці (так його називають найчастіше) народилися приблизно мільйон діточок. Солідна установа, солідний ювілей. Зануримося в історію, поговоримо про сьогодення, дізнаємося про плани на майбутнє.

Сьогодні пологовий будинок називається так: комунальне некомерційне підприємство «Міський пологовий будинок з функціями перинатального центру II рівня Кропивницької міської ради». А в 1921 році, згідно з наказом Єлисаветградського окружного відділу охорони здоров'я Одеського губернського відділу охорони здоров'я, почав працювати Центральний пологовий будинок імені Рози Люксембург на 60 ліжок. Персоналу було лише 17 чоловік. Головним лікарем був легендарний доктор Вайсенберг.

Судячи з архівних документів, це не було створено нову медустанову, а націоналізовано приватну лікарню доктора Вайсенберга (як і Гольденберга). Першого залишили очолювати пологовий будинок імені Рози Люксембург, і йому належало «в першу чергу і переважно приймати породіль з найбіднішого населення». Плата за лікування, природно, була скасована.

У 1946 році в ухвалі сесії Кіровоградської міської ради трудящих вказувалося на недоліки деяких лікувальних установ міста. У тому числі - «пологовий будинок знаходиться в непристосованому приватному помешканні». Пологовий будинок тоді очолював «товариш Зайцев». У п'ятдесяті роки кіровоградський пологовий будинок очолював «товариш Чигринець».

У зв'язку зі зростанням кількості пологів потрібно приміщення побільше, і з часом пологовий будинок переїхав в корпус на Миколаївці, який до цього був навчальним для військової установи. З січня по березень 1944 року тут розташовувався штаб Гвардійського штурмового кіровоградського авіакорпусу 5-ї повітряної армії.

Пологовий будинок мав статус обласного, породіллі приїжджали з районів, тому виникла необхідність добудувати приміщення. Так у старого корпусу з'явилися два крила, які були введені в експлуатацію в 60-х роках. У ті часи тут приймали до 8 тисяч пологів на рік.

Пологовий будинок на Миколаївці довгий час очолювала Любов Пантелеймонівна Бондаренко, яка не так давно покинула цей світ у поважному віці. Сім'ї не мала, всю себе віддавала установі, де на світ з'являються нові люди, раділа щастю материнства тисяч жінок. Була Заслуженим лікарем Радянського Союзу, депутатом обласної ради. Наприкінці сімдесятих писала листи в різні інстанції з проханням почати будівництво нового корпусу пологового будинку, і на початку вісімдесятих воно стартувало.

У 1985 році корпус був відкритий. Першою пацієнткою пологового залу нового корпусу стала Тетяна Єрмолаєва, яка тут же працювала акушеркою, а з часом стала анестезисткою. Її дочка, до речі, теж тут народжувала. В цей час пологовий будинок уже мав статус міського, так як у районних лікарнях функціонували свої пологові відділення.

З 1984 по 2003 рік пологовий будинок очолював Заслужений лікар України, кандидат медичних наук Юрій Липчей. І це окрема віха в роботі установи. Після нього головним лікарем став Олексій Сорокін, при якому почався капітальний, до того небачений ремонт нового корпусу пологового будинку.

Якщо у 80 роках було до чотирьох тисяч пологів на рік тільки в цьому пологовому будинку (був ще 2-й, де зараз лікарня Святої Анни), то найменша кількість малюків народилася в 2004-2005 роках: 1600. Потім знову почалося зростання, доходило до 12 тисяч. Сьогодні вдвічі менше.

Зараз у пологовому будинку працюють 72 лікарі, більшість з них мають вищу та першу категорії. Це акушери-гінекологи, анестезіологи, неонатологи, лаборанти. За сумісництвом - кардіолог, дитячий кардіолог, ендокринолог, рентгенолог. Всього 550 чоловік персоналу.

Як відомо, не так давно до першого пологового будинку приєднався другий. Багато хто пам'ятає, як важко проходив процес об'єднання. Було багато побоювань, застережень, звинувачень. Але, як і обіцялося, всі медпрацівники працевлаштовані, працюють у прекрасних умовах. Кілька людей з числа технічного персоналу повернулися в колишній другий пологовий будинок - стали працювати в гемодіалізному центрі.

З 2016 року головним лікарем пологового будинку є Людмила Романів. Людина відповідальна, віддана роботі, цінує колег і щиро любить пацієнток. «У нашому пологовому будинку раніше культивувалося класичне акушерство, - каже Людмила Павлівна. - Це те, що дано природою. Так, були інші часи, не було сучасних методик, досліджень. Тому перевага віддавалася класиці: жінка народжує, доктор допомагає. Раніше навіть кесаревих розтинів були одиниці. Наприклад, у 1982 році їх було лише 17. При цьому було перелито 200 літрів крові. Старші колеги згадують, що масово запрошували і курсантів льотного училища, і військовослужбовців для того, щоб взяти і перелити кров породіллі. Зараз ми кров переливаємо вкрай рідко, це виняткові випадки.

[caption id="" align="aligncenter" width="600"] Людмила Романів[/caption]

Зараз все по-іншому, є доказова медицина. Ми з 2005 року першими в області і п'ятими в Україні були учасниками американського проекту "Здоров'я матері та дитини". До нас приїжджали тренери з США і Європи, які вчили, як треба ставитися до пологів, як вести породіль. Тоді це було новаторство, а сьогодні вже в міністерських протоколах. Зокрема, новонародженого відразу ж прикладають до мами, щоб був контакт, обмін флорою, вироблявся імунітет.

Ми шануємо традиції і стежимо за нововведеннями, впроваджуємо їх, вчимося. У нашому закладі є всі умови для того, щоб виконувати основну функцію прекрасної половини. І наше головне завдання - щоб сюди заходили здорові жінки, а виходили здорові і щасливі».

Пологовий будинок на Миколаївці має свої традиції. Одна з них - зустріч з «поспішайками». Щорічно 17 листопада в пологовому збираються батьки з дітьми, народженими недоношеними. Це свято і для персоналу, і для гостей. Обов'язково з подарунками. До речі, за останні три роки найменша людинка, що з'явилася тут на світло і виходжена турботливими медиками, важила 700 грамів. Таких було двоє, хлопчик і дівчинка, обоє ростуть здоровими і повноцінними.

І про плани. У стані ремонту сьогодні відділення інтенсивної терапії для новонароджених, яке вимагає більш сучасного обладнання. Пологовий будинок потребує рентген-кабінету для мам. Для малюків є, а жінкам доводиться звертатися в інші медзаклади, що незручно. А ще в перспективі - пологове відділення готельно-сімейного типу, де мама і тато будуть перебувати, як у готельному номері, навіть з кухнею. І ще, ще... Планувати - значить, розвиватися. І у нашого пологового будинку все вийде. З такими людьми і з такою історією все задумане стане реальністю.