«Без неї спорожніла земля». Спогади про кропивницьку лікарку, померлу від коронавірусу

Олена Нікітіна, «Україна-Центр»

Як ми і обіцяли, починаємо цикл публікацій спогадів про медиків, які взяли на себе ковідний удар і померли від цієї хвороби. Вони не злякалися, не здалися, продовжували лікувати, ризикуючи власним здоров'ям і життям і жертвуючи собою.

Почнемо з спогадів про Ларису Хрустальову, яка працювала завідуючою відділенням функціональної діагностики Центральної міської лікарні Кропивницького. Владислав Сташок, колега Лариси Іванівни, лікар-анестезіолог, написав у Facebook: «Пішла у вічність світла, порядна і щира людина з відкритою душею і великим серцем. Зазнаючи труднощів і негараздів на своєму життєвому шляху, позбавлена материнського тепла, борючись з хворобами, Лариса Іванівна завжди була доброю і чуйною людиною. Світячи іншим, вона горіла на роботі, а у вільний час розчинялася в любові до дочки.

Колектив Центральної міської лікарні для Лариси Іванівни був справжньою родиною. Втрата наша непоправна, горе наше невтішне. Життя Лариси Іванівни згоріло, як свічка, залишивши в нашій пам'яті образ справжнього лікаря, вірного друга. Часу не залікувати цю рану - така велика наша втрата».

Медсестра Тетяна Горячева майже шістнадцять років працювала поруч з Ларисою Хрустальовою. Не перестаючи плакати, вона говорила про людину, лікаря, жінку, з якою не просто працювала, але і дружила: «Вона була подруга, сестра, мати. Сама прожила важке життя: в шестирічному віці залишилася без мами. Навчалася в медучилищі у Чернівецькій області, яке закінчила з відзнакою. Потім був медінститут у Полтаві. За розподілом приїхала в наше місто.

Лариса Іванівна згадувала, як приїхала з однією валізкою й оселилася в гуртожитку на вулиці Василини. Інші випускники приїжджали з батьками, які їх влаштовували, а вона рано стала самостійною. Працювала, вийшла заміж, народила дочку Аню, якій присвячувала себе. Дочка і робота - цьому вона була віддана.

Сильна, вольова. Ми були впевнені, що вона одужає, адже стільки хвороб їй вдавалося подолати. Але немає. Без неї спорожніла земля.

Вона хворіла, але, незважаючи на це, допомагала іншим. Номер її телефону був у багатьох, навіть у незнайомих їй людей. І вона завжди відповідала, всім допомагала. Пацієнти, як і раніше, запитують про неї в лікарні, багато хто хоче у неї проконсультуватися. Але її більше немає. Лариса Іванівна захворіла на роботі, коронавірус виявився сильнішим, і через три дні вона померла. Їй було лише 49 років...»

Тетяна Горячева каже, що їй здається, ніби в кабінеті звучить її голос. Лариса Іванівна, як завжди, підтримує, підказує, радить. Нехай так і буде. Не забувайте Лікаря!