Єпископ Марк про Великдень: «Це свято любові, свято родини, свято подяки Богові»

Напередодні Великодня кореспондент CBN поспілкувався з єпископом Голованівським і Кропивницьким Марком.

- Оскільки свято Воскресіння господнього - це свято прояву божої любові до людини зокрема і до людства загалом, то ми говоримо про те, що це свято є і свідченням про гідність самої людини. Бо якщо заради неї Бог приходить і терпить ці страждання, то зрозуміло, що він дуже цінує людину, цінує людське життя. Тому для християн це свято сповнене радості. Бо ми дуже часто, розмірковуючи над людським життям, думаємо собі: а яка цінність нашого життя? Особливо при тому, що дуже багато є страждань, випробовувань і скорбот. І в тих скорботах і стражданнях ми дуже часто почуваємося самотніми. І, власне, ось тут Бог показує, що він разом з нами: хай тебе всі залишили, всі відкреклися, але я з тобою, бо я разом з тобою проходжу ці страждання, і ці страждання не є для мене чужими. Усвідомлюючи цінність людського життя і любов Бога до себе, християнин з радістю святкує це величне свято як спогад про ці події, як подяку Богові, як те, що хочемо переосмислити своє життя, наповнити його певним змістом і жити вже трохи іншим, оновленим життям. От, власне, про це все і є це свято.

Звичайно, у ці дні ми збираємося в храмах. Але, оскільки зараз є карантинні обмеження, то, на жаль, наше свято буде не сповнене радості живого спілкування з одновірцями. Будемо більше триматися по домах і спілкуватися в онлайн-режимі.

Звісно, є другорядні речі - освячення Великоднього кошика. Дуже часто люди сприймають це як щось першочергове, дуже важливе, але насправді це є другорядна річ. Це така наша українська традиція, у кошик кладемо продукти, від яких Церква радила утримуватися під час посту. І, отримавши благословення, починаємо їх споживати за родинним столом.

Якщо є можливість цього дня дистанційно, коли так можна сказати, відвідати храм чи навіть на п’ять хвилин зайти в церкву, дотримуючись дистанції і рекомендованих медиками засобів захисту, то можна це зробити. Але найголовніше все-таки - зібратися сім’єю вдома, привітати одне одного, щоб глава сім’ї, батько, прочитав молитву, і насолодитися днем у спілкуванні з рідними.

- Можна Великдень вважати родинним святом?

- Звичайно! Кожне свято - це привід зустрітися з сім’єю. Погодьтеся, темп життя зараз дуже швидкий. Встали вранці, побігли кудись, прибігли, заснули... Інколи ми навіть не зауважуємо з ким живемо. Через це у людей і різні конфлікти бувають, тому що мало спілкуються, мало одне одного бачать, мало приділяють одне одному часу. Занурюємося в інформаційне поле, в інтернеті всі сидимо, а вдома дуже нас є мало. Саме тому кожен такий день, кожне свято - можливість зібратися родиною, відкрити одне одного по-новому, оновити свої стосунки. Це свято любові, свято родини, свято подяки Богові.

- Дуже часто свято переростає в банальну п’янку...

- Ми, люди, вміємо все зіпсувати і перетворити на п’янку будь-що. Нерідко найкращі моменти нашого життя спотворюються і знищуються алкоголем. Тут треба пам’ятати слова апостола Павла: «Все мені можна, але не все мені корисне. Все мені можна, але ніщо не повинне мною володіти». Для християн ніби й немає заборон. Але християнин має розуміти: оскільки ти вже доросла людина, у тебе вже немає вихователя, ти знаходишся під божою благодаттю, а відтак у тебе вже є певна відповідальність. Відповідальність за своє життя, відповідальність за тих, хто поруч з тобою. І ми говоримо про цінність життя. Якщо Бог його так цінує твоє життя, що готовий вмирати за тебе, то не віддавай це життя на відкуп тимчасовим задоволенням, які приносять тобі руйнування. Трохи для смаку чи щоб настрій трохи підняти, можна випити невеличку кількість спиртного у свято. Але це має бути невеличка кількість, це має бути додатковим засобом для спілкування, а не для того, щоб відійти в іншу реальність і забути, де ти є і з ким ти є. А якщо це приносить тобі шкоду, то взагалі краще відмовитись.

[caption id="attachment_96964" align="aligncenter" width="640"] Марк (Левків), єпископ Кропивницький і Голованівський. Фото Ігоря Філіпенка, CBN[/caption]

Пасхальне Послання Єпископа Кропивницького і Голованівського Марка боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім православним вірним Кіровоградщини

Христос воскрес!

Улюблені у Христі браття і сестри! У ці дні православний світ святкує Христове Воскресіння – найвеличнішу та найважливішу подію в історії людства. Страждання Господні, Його смерть і славне воскресіння – найпевніше свідчення незбагненної любові Бога до кожної людини, турботи Творця щодо Свого творіння, співпереживання Отця Небесного Своїм дітям. Отже, це свято і гідності людини, її величного покликання та цінності життя.

У ці пасхальні дні Господь укотре нагадує нам, що ми не покинуті та не забуті Ним, що наше життя і кожен із нас є цінними та важливими, що Він поруч у наших радощах та бідах, що разом із Ним станемо переможцями в будь-яких викликах світу цього, а зло – тимчасове та приречене на поразку.

«Страждання зазнáєте в світі, – але будьте відважні: Я світ переміг!» (Ів. 16:33); «Я не кину вас сиротами…» (Ів. 14:18). Які ж то важливі слова для кожної людини, слова люблячого Бога до Своїх дітей. Слова, покликані дарувати втіху та надію. Слова, такі важливі нам, українцям, у ці непрості часи довголітньої війни та згубної пандемії. Бо кожен із нас – і ті, кого ранить ця війна й лякає пандемія, і ті, що байдужі до цих викликів, – усе ж переживають ще й особисті випробування, серед яких матеріальна скрута, нерозділене кохання, хвороби, втрата близьких. І як часто ми почуваємо себе самотніми у цих стражданнях, полишеними всіма, забутими, непотрібними. Це страшне відчуття самотності додає ще більше страждань, вкидає у відчай.

«Господи, чому Ти залишив мене?» – волає в такі моменти наше єство. «Боже Мій, Боже Мій, – нащо Мене Ти покинув?» (Мк. 15:34) – разом з нами промовляє Христос на хресті. Бо взявши людську природу, «Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина» (Фил. 2:7), сприйняв і всі наслідки гріхопадіння, окрім гріха. «Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хворобами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його... Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив... А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!» (Іс. 53:3–5). Тож ці наші душевні страждання, наш біль, наше людське єство, спотворене гріхом, стали частиною Його природи, яке потрібно було прицвяхувати на хресті, вбити та воскресити й оновленим підняти до престолу Божого.

Немає відчуття жахливішого, ніж нести покарання за те, чого ніколи не робив. А Господь терпить приниження та наругу від тих, кому дав життя, зневагу від тих, кого безмірно любить, умирає і за тих, хто відрікся від Нього. Як люблячий і терпеливий Батько, все зносить, аби розділити страждання Своїх дітей, бути поруч із ними, ба більше – Самому перетерпіти, Самому пройти через прокляття, Самому померти, аби Його творіння отримало шанс на вічне життя, аби Його діти мали майбутнє.

Зціливши у Собі людську природу, Творець пропонує всім скористатися Його здобутком, доєднатися до Його подвигу, стати співучасниками Його перемоги над гріхом, прокляттям і смертю, учасниками Його славного воскресіння, спадкоємцями Його Царства.

Взамін просить небагато. Як Батько, благає Своїх дітей цінувати життя, шанувати й любити один одного, підтримувати слабшого, захищати ображеного, пробачати заблудлого, бути поруч зі стражденним, своїми дарами послужити усім та уникати того, що полонить душу та веде до згуби. Просить жити гідно, у спілкуванні бути щирим, в обітницях – вірним, уникати лукавства, збагачуватися чеснотами, радіти кожній миті. Пам’ятати, що цінність життя – не від кількості прожитих днів, а від того, як саме вони прожиті. Бо одні, обдаровані довгим життям, марнують його. Інші, маючи лише мить, світять яскраво та навіки закарбовуються в пам’яті людей, народів, людства, змінюючи хід історії, стають дороговказами для багатьох.

Тож у цей славний день Христового Воскресіння зичу вам, улюблені у Христі, саме такого, гідного, сповненого любові та служіння життя!

Вітаю всіх православних Кіровоградщини, воїнів-захисників України, усіх небайдужих громадян із Великоднем! Нехай кожен з нас у цій темряві викликів та випробувань буде вогником надії для зневірених, розрадою для засмучених, підтримкою для заблудлих, опорою для розгублених. А воскреслий Христос хай збагатить усіх нас міцною вірою, щирою надією, жертовною любов’ю та добрим здоров’ям, Україну – миром!

Христос Воскрес!

Воістину Христос воскрес!

м. Кропивницький

Пасха Христова

2021 року Божого

Марк (Левків), єпископ Кропивницький і Голованівський