Євро-2020: погляд очевидця. Від печалі до радості
Юрій Ілючек, «Україна-Центр»
У третій частині нашої серії репортажів з чемпіонату Європи з футболу будуть не тільки емоції і враження, а й спроба аналізу з роздумами.
Гіркий присмак
Минулого разу ми зупинилися на тому, що всі наші надії розбилися об провальну гру збірної України в матчі з австрійцями. Мені ж після поєдинку на «Арені Націонале» вдалося поставити запитання Андрію Шевченку на післяматчевій онлайн-пресконференції про те, що у кожної навіть найсильнішої команди на такому короткостроковому турнірі буває один провальний матч, і чи згоден він, що це був такий поєдинок? І що відчуває головний тренер після такої гри: розчарування, спустошення або щось інше?
Андрій Миколайович відповів:
«Я згоден, що сьогодні був поганий матч для нас. Але розчарування я не відчуваю: нам було важко грати, ми фізично скрізь не встигали. Ми навіть не були в грі. І тому показували зовсім не той рівень футболу, який хочемо.
Розчарування у мене в одному: у нас був шанс пройти далі, але ми його не використали. Втім, з таким першим таймом в плей-оф робити нічого. Два матчі ми провели на хорошому рівні. А сьогоднішній матч став нашим найгіршим на турнірі. Команда не витримала ритму».
Ще наставник українців відзначив чудову фізичну готовність австрійців і класний пресинг суперників, який створив величезні проблеми нашим футболістам, сказав про те, що Малиновський абсолютно не влився в гру. Ні Циганков, ні Марлос, який замінив Шапаренка, особливо характер протистояння не змінили, і всі спроби створити небезпеку попереду ні до чого не призвели.
Отже, головний тренер «синьо-жовтих» визнав, що його команда не витримала такого ігрового та тренувального ритму і до головного матчу попереднього етапу виявилася не готовою.
Наступного дня в Українському медіацентрі, в очікуванні пресконференції Руслана Малиновського та Олександра Зінченка, ми з колегами намагалися зрозуміти і проаналізувати причини події. Тоді зійшлися на думці, що італійський тренер з фізичної підготовки Андреа Аззалін хлопців надмірно перевантажив. Ну так буває, коли розраховують пік фізичної форми на певний етап. І тут, як ми припустили, був розрахунок подолати груповий турнір на тому багажі, який був закладений, щоб потім розбігтися вже в плей-оф. Але тут помилочка з австрійцями вийшла, і нам показали, що на такому рівні будь-які нюанси важливі.
Хоча потім вже на пресконференції Руслана Малиновського та Олександра Зінченка, яких всі вважали беззаперечними лідерами збірної України, гравці сказали, що фізичного навантаження або втоми не відчували і навіть пробігли більше, ніж футболісти збірної Австрії. Так що швидше за все справа у психології, коли величезне бажання добитися успіху і порадувати неймовірних українських уболівальників більше завадило. Але тоді треба розбиратися в комплексі причин, які привели до такого невдалого результату.
Критику, яка обвалилася на збірну після австрійського фіаско, гравці повністю заслужили, і всі розуміють, наскільки вони не виправдали надій вболівальників, які фантастично підтримували збірну на трибунах в Бухаресті, і в різних куточках не лише України, а й усього світу біля екранів телевізорів. Спалося Руслану і Олександру в ніч після матчу погано. І кожен з них хотів зрозуміти, в чому причина провалу. Руслан Малиновський навіть пожартував, що після такого перформансу лідерами їх називати складно. Непростий сезон в своїх клубах не може служити виправданням не надто вдалої гри на чемпіонаті Європи. Але в разі, якщо фортуна буде на боці збірної України і вийде пробитися в плей-оф (прес-конференція проходила 22 червня), то шансом реабілітуватися і показати, що у нас є справжня команда, потрібно постаратися скористатися на всі сто відсотків.
Ось тільки відповіді на головне питання: хто винен і що робити — ми ні від головного тренера збірної України, ні від її провідних гравців не отримали. І чому команда не проявила характеру, як у матчі з голландцями, залишилося загадкою.
Їх приклад — іншим наука
У плані бажання, натхнення і характеру нашим хлопцям потрібно було повчитися у датчан. Вони втратили в першій грі через серцевий напад свого лідера Крістіана Еріксена і програли дві стартові гри фінам і бельгійцям. Але у вирішальній зустрічі хлопці Каспера Юльманна не просто знищили росіян і достроково відправили їх додому, але й відчепили від Євро збірну Фінляндії, яка стала найгіршою з команд, що фінішували третіми у своїх групах.
Поки українські вболівальники і фахівці сумували, вишукуючи ці причини, серед яких називалися відсутність плану Б у Андрія Шевченка, невдалі заміни, малу ротацію, наявність недоторканних футболістів і так далі, чемпіонат рухався своєю чергою. А ми жили надією.
Це щастя — шлях додому
І з цими сподіваннями я відправився на кілька днів додому для того, щоб перевести дух і зібратися з новими силами. Хоча для себе твердо вирішив насолодитися святом футболу сповна, незалежно від того, як закінчиться груповий етап для української збірної, якщо вже отримав таку унікальну можливість. Адже акредитація УЄФА дозволяє працювати у всіх без винятку містах Євро. Але все ж для того, щоб отримати доступ в медіаложу в чаші стадіону, необхідно відправити спеціальний запит у своєму профайлі на порталі УЄФА. Оскільки у збірної України залишався шанс зіграти в Бухаресті, то я відправив такий запит саме на роботу на «Арені Націонале». Адже тут все було вже якби рідним і знайомим.
Варіант з Глазго відразу відпав. На в'їзд у Шотландію потрібна британська віза, термінове оформлення якої, як сказали колеги, коштує 700 євро. Та й «Дельта»-ковідні вимоги з десятиденної ізоляцією після прибуття до Великобританії робили візит на батьківщину Дункана Маклауда просто неможливим. Але поки ми з молодим чернігівським колегою Іллею Кравцовим, з яким подружилися в ході поїздки в Амстердам, а потім і Бухарест, вирушили в ризикову економ-подорож додому — з Румунії на Чернівці, далі на Івано-Франківськ і звідти поїздом до Знам'янки. Спочатку ми на швидкісному потязі приблизно за шість годин і за 90 лей домчалися до прикордонного румунського міста Сучава. По дорозі в своїх смартфонах напружено стежили за текстовою трансляцією матчу Хорватія-Шотландія, нічия в якому виводила нашу збірну в плей-оф Євро-2020. І після першого тайму, що завершився з рахунком 1: 1, настрій був піднесений. Але потім досвідчений Модріч взявся за справу і зруйнував всі наші надії. Так що до Сучави ми прибули засмученими.
А тут зраділий нашій появі о третій годині ранку румунський таксист, розуміючи, що особливого вибору у нас немає, запропонував за 150 лей (приблизно 1050 гривень) довезти нас до кордону, розташованої в п'ятдесяти кілометрах. Звідти ми пішки з нашої акредитацією без особливих проблем здолали пропускний пункт Порубне-Siret і опинилися на рідній землі.
І тут, на наше велике здивування, не виявилося бажаючих довезти нас до Чернівців, до яких було 35 кілометрів. А оскільки мене час підтискав і я збирався ще встигнути дістатися до полудня в Івано-Франківськ, то довелося викликати таксі, яке приїхало через півгодини з доброзичливим і товариським водієм Сергієм. А вже під'їжджаючи до Чернівців, вирішив ризикнути і скористатися послугами Бла-бла-кара. І, на превелику радість, знайшов тут поїздку до Кропивницького.
Оскільки у нас з колегою з'явився вільний час, ми встигли зробити невелику автомобільну екскурсію неповторними Чернівцямі, де є багато красивих старовинних будівель, зведених ще австрійцями. Головними визначними пам'ятками тут, безумовно, є пішохідна вулиця Ольги Кобилянської, один з найкрасивіших театрів, який також носить ім'я цієї української письменниці, розташована поруч Алея зірок, таких, як Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Микола Мозговий та інші знаменитості, які прославили рідне місто і Буковину, а також місцевий університет, архітектурний ансамбль якого приваблює численних туристів.
Насолодившись ранковими краєвидами Чернівців, попрощався з Іллею Кравцовим, який з місцевого автовокзалу відправився на Київ. А я, на величезне здивування, побачив, що автобус Сучава-Запоріжжя проходить через Кропивницький. Але скасовувати заброньовану поїздку вже не став.
Рейсовий автобус, вирушаючи з Чернівців о 9.30, за розкладом повинен був прибути в Кропивницький приблизно о 23.30. А мікроавтобусом «Мерседес» з доброзичливим водієм Віктором, разом з його дружиною і штурманом Катериною, планував дістатися до рідного міста значно швидше. Але ось пробки, що утворилися через ремонтні роботи на дорогах в різних областях, внесли істотні корективи в початкові плани. В цілому «пробки» затягнули нашу поїздку години на чотири.
І за що таке везіння?
По дорозі довелося пережити неповторну гаму емоцій. Коли побачив в своєму смартфоні, що шведи швиденько забили полякам, а іспанці розгромили словаків, то на душі стало веселіше. Але потім Форсберг з Левандовскі за короткий час в дебюті другого тайму обмінялися голами, і місця собі до самого закінчення матчу я точно не знаходив. Коли ж за п'ять хвилин до кінця основного часу фантастичний Левандовскі зрівняв рахунок, то мене просто почало трясти від хвилювання. А уявляєте, що я пережив у ті п'ять хвилин, коли на смартфоні загорілося «гол» і зник Інтернет? Все ж складалося на користь поляків. Але, на моє величезне щастя, Інтернет незабаром з'явився знову, а шведи виграли з рахунком 3:2 і тим самим забезпечили собі і збірної України путівки в наступний раунд Євро-2020. Причому українці вийшли в плей-офф чемпіонату Європи вперше у своїй історії!
...Заключні матчі попереднього раунду дивився вже вдома, куди дістався десь о 22.15.
Якщо повернутися до розв'язки групових турнірів, то як же шкода було героїчних угорців, які після нічиєї з французами ледь не відправили додому інших чемпіонів світу — збірну Німеччини! Але німці на останніх хвилинах рахунок зрівняли і пройшли далі. А угорці залишали цей турнір з високо піднятими головами. Мабуть, саме вони найбільше заслужили зіграти в плей-оф, наробивши галасу в «групі смерті». Тут у паралельному матчі між португальцями і французами Роналду з Бензема оформили по дублю, що дозволило розійтися миром. У підсумку чемпіони світу — французи — так і не зіграли на повну потужність, але фінішували першими, а чемпіони Європи — португальці — посіли друге місце. Саме після цього матчу остаточно стало зрозуміло, що збірна України зіграє в Глазго з шведами, що викликало просто неймовірну хвилю обурення в Австрії.
Конспірологія скривджених
Австрійські вболівальники у своїх коментарях в соцмережах звинуватили УЄФА в корупції на користь України. Саму ж нашу команду звинуватили в тому, що вона спеціально програла австрійцям, щоб отримати в суперники шведів. Ну, зрозуміти австрійських фанів можна, оскільки їх збірна вийшла на, мабуть, поки найсильнішу команду цього турніру — збірну Італії. «Скуадра адзурра» без проблем переграла всіх своїх суперників, «відвантаживши» туркам зі швейцарцями по три м'ячі і ще один гол Уельсу, граючи резервним складом. При цьому підопічні Роберто Манчіні не пропустили жодного м'яча. Так що шансів у збірної Австрії, з урахуванням того, як досить легко з ними розібралися голландці, в поєдинку 1/8 фіналу не багато.
Але, з іншого боку, звинувачення на нашу адресу виглядають просто смішними. Це ж якими Нострадамусами потрібно було стати тренерам української збірної для того, щоб так все розрахувати! Виходить, що ми «підкупили» не тільки іспанців зі шведами, а й поляків, щоб вони не вигравали, а також словаків, щоб вони крупно «злилися»...
Що далі?
За той час, коли я закінчив цей матеріал і відправився в подальшу подорож, був зіграний перший раунд плей-офф. Після нього додому відправилися всі учасники «групи смерті» — португальці, німці та французи. Ну а Україна, як я і припускав, дотиснула шведів.
Про все це в наступній публікації.
