Скандальний гуртожиток у Кропивницькому. Останній штурм?

Сергій Полулях, «Україна-Центр»

Новини про події навколо колишнього відомчого гуртожитку за адресою проспект Університетський, 21, у Кропивницькому схожі на військові зведення про штурм неприступної фортеці - то відключають електроенергію і оголошують стан облоги, то перекривають вулиці, то підпалюють, то влаштовують блокпости. Але ось нарешті з'явилося повідомлення юридичного управління Кропивницької міськради про те, що 6 серпня 2021 року Господарський суд Кіровоградської області прийняв рішення про передачу гуртожитку, який знаходиться у власності ПП «Вагран», у комунальну власність міста. Невже все?

https://cbn.com.ua/2021/08/10/krapka-nad-i-sumnovidomyj-gurtozhytok-peredaly-do-komunalnoyi-vlasnosti-kropyvnytskogo/

Це тільки Сталін міг сказати, що немає таких фортець, які б не взяли трудящі (ніби трудящим нічим більше займатися). Але в нашому випадку трудящі, тобто мешканці гуртожитку, довгі роки не можуть відвоювати, здавалося б, свою ж власність. І тільки коли підвезли облогові знаряддя, тобто прийняли відповідні закони і за справу взялася міська рада, фортеця потроху почала здаватися. Але не факт, що і на цей раз вона викине білий прапор.

Сага про общагу

Ця історія дійсно нагадує сагу - так довго, майже з незапам'ятних часів, вона тягнеться, і «УЦ» писала про проблему не раз і не два. Давайте освіжимо в пам'яті перекази давнини глибокої і недавні події. Отже...

Будівельно-монтажний трест «Кіровоградбуд», якому належав робочий гуртожиток, був солідною організацією, з безліччю управлінь та підрозділів, аж до автоколони і відділу робітничого постачання, але свою діяльність як державне підприємство припинив на початку 1990 років. Тоді пішли процеси корпоратизації та казкового перетворення державної власності на приватну. У 1994 році з'явилося ВАТ «Кіровоградбуд», що має статутний капітал трохи більше 300 тисяч гривень. Очевидно, воно і стало правонаступником колишнього флагмана державного житлового будівництва, на балансі якого був і гуртожиток по проспекту Правди, 21, тепер це проспект Університетський.

У цій 9-поверхівці працівники тресту отримували кімнати, починаючи з 5 квітня 1979 року, коли Кіровоградським виконкомом був затверджений Державний акт приймання. Їм, як і десяткам тисяч жителів гуртожитків, які сподівалися незабаром поліпшити побутові умови, крупно не пощастило - будівництво в СРСР разом припинилося. За якісь два-три роки сотні будівельних організацій, і це тільки в Кіровограді, збанкрутували, а майно стало приватною власністю. За всіма законами і людськими поняттями, відомчі гуртожитки не підлягали приватизації, але у нас справи так не робляться. Причому ніхто не знає, як саме вони робилися, але в середині 90-х і початку 2000-х майже всі відомчі гуртожитки України були приватизовані, і нові власники почали отримувати з мешканців гроші. У нашому гуртожитку вартість проживання коливалася від 400 до 500 гривень на місяць.

Об'єкт нерухомості, про який іде мова, після багатоходової приватизації був проданий приватному підприємству «Вагран» 29.11.2002, і це не дивлячись на те, що там проживали люди, зауважимо, прописані там люди. Цікаво, що слово «Вагран» походить з мови одного з північних народів РФ і означає «вир». Чи знали про це засновники підприємства, невідомо, але, схоже, вони виправдали назву, тому що люди зі своїм житлом і справді ніби потрапили у вир, з якого вибратися самотужки практично було неможливо. Неможливо ще й тому, що юридична сторона питання у «вирі» була поставлена на дуже високий рівень, адже його пов'язують не з ким попало, а з самим колишнім головою Кіровського районного суду Кіровограда Володимиром Ярошенком. Правда, ні серед засновників, ні серед підписантів підприємства, створеного в 2001 році за адресою гуртожитку зі статутним капіталом у 100 гривень, його прізвище не значиться. Хіба що засновником є жінка зі схожим прізвищем, але активність згаданих дійових осіб говорить сама за себе.

У наступному році ПП «Вагран» розпочало процес чудесного перетворення - зміни статусу будівлі з гуртожитку на будинок для малих сімей, що і було підтверджено рішенням Кіровоградського виконкому №899 від 23.06.2004 «Про зміну статусу на будинку для малих сімей».

Здавалося б, нічого не сталося, всі звикли називати ці общаги «малосімейками», але тепер це офіційно вже не общага, а будинок, на який можна отримати право власності. І 20 жовтня 2004 року «Ваграну» було видано таке свідоцтво. На підставі цього документа новий власник уже міг продавати кімнати, які мешканці не приватизували, що і було зроблено, і не один раз, незважаючи на те, що в кімнатах роками проживали люди. Нагадаємо, що міською радою якраз у ті роки керував Микола Чигрин, і ця каденція депутатського корпусу запам'яталася найпотужнішим протистоянням між політичними угрупованнями. Досі багато хто пам'ятає, як тодішня депутатська більшість приймала земельні рішення, як то кажуть, пакетом, не особливо вникаючи в тонкощі й особливості окремих питань.

Боротьба за народну власність

Народ, в сенсі жителі общаги, намагався протистояти «загарбникам» поодинці, але справжня боротьба почалася тільки після кардинального перезавантаження влади на всіх рівнях.

Скандальне рішення виконкому про зміну статусу гуртожитку було скасовано аж 24 лютого 2015 року вже новим складом виконкому, але за цей час наворочено було так багато, що розгрібати довелося дуже довго.

Крім продажу кімнат у нібито його будівлі, «Вагран» подавав позови проти мешканців з метою виселення та стягнення боргів за проживання, але, наскільки нам відомо, без успіху. У зв'язку з такими діями обласне управління юстиції навіть рекомендувало нотаріусам міста не реєструвати договори купівлі-продажу в цьому гуртожитку.

Продані «душі», тобто мешканці, боролися за свій дах над головою, перекривали вулиці, ставили намети біля будівлі обласної ради та державної адміністрації, але без рішення суду ніякий мер і ніякий губернатор нічого не можуть зробити, а судовий шлях довгий і тернистий. Спроби окремих мешканців оскаржити право власності «Ваграна» на будівлю в 2017 році не увінчалися успіхом, судді в упор не помічали рішення виконкому про припинення права власності.

https://cbn.com.ua/2021/02/22/zhyteli-skandalnogo-gurtozhytku-shturmuvaly-kabinet-mera-kropyvnytskogo-foto/

Слава богу, що в 2008 році був прийнятий Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», який дозволив жителям, які проживають у гуртожитках на законних підставах, приватизувати кімнати. Але ці будинки повинні були мати статус гуртожитків, а наш гуртожиток такий статус втратив у 2004 році, про що було сказано вище. Тепер розумієте, з яким випередженням працювали юристи «Ваграна»?

Рішення виконкому від 2004 року фактично вивело гуртожиток зі сфери дії закону про гуртожитки, тому міськраді було необхідно спочатку скасувати своє ж рішення (від 2004 року) про зміну статусу гуртожитку. Фахівцями була проведена ретельна перевірка, в ході якої з'ясувалося, що зміна статусу була незаконною, відповідно, незаконним було і свідоцтво на право власності. Цей нюанс багато роз'яснює і дає змогу зрозуміти, з якими труднощами і юридичними тонкощами доводиться мати справу, щоб домогтися справедливості. Тим більше, коли на звернення міськради не реагував Фонд держмайна, який міг легко скасувати документи про початкову приватизацію гуртожитку.

Потім прийшли перемоги і на фронтах судових тяжб, якими впритул зайнялося юридичне управління міської ради. У 2019-му за підтримки юристів мешканці перемогли в Господарському суді, який скасував право власності ПП «Вагран» на багатоповерхівку, але куди подіти договори, за якими кімнати перейшли до нових власників, кажуть, за символічні 675 гривень? Причому ці договори реєструвалися нотаріусами, і їх нічого не насторожило і не спонукало, як то кажуть, розібратися.

Комунальні прапори на вежах

Весь цей час мешканці наполягали на тому, що місто має взяти будівлю в комунальну власність, незважаючи на те, що вона ніколи в комунальній власності не була. При цьому на голови чиновників не раз обрушувалася несправедлива критика і закиди за нібито небажання вирішити питання таким чином. Проте наполегливість міського голови Андрія Райковича і його команди, робота юристів зумовили якісні зрушення в справі про захист прав мешканців. 6 серпня 2021 року Господарський суд Кіровоградської області прийняв рішення, згідно з яким гуртожиток переходить у комунальну власність, причому без будь-яких компенсацій власнику. Але до набрання рішенням суду законної сили відводиться цілий місяць на касаційне оскарження, і не факт, що його не буде. Навіть керівник юридичного управління Кропивницької міськради Марина Смаглюк радіє обережно:

– Наша правова позиція нормальна, і ми її обґрунтували, оскільки є закон, який дав можливість працювати в цьому напрямку. Але з урахуванням того, що власність залишається за «Ваграном», він може скористатися якимись процесуальними чи технічними нюансами й сказати, що він наполегливо просить не передавати в комунальну власність цей будинок. Він може подати апеляційну чи касаційну скаргу, але сказати, що йому на 100% відмовлять, я не можу.

– Тобто це рішення власність ще не змінило?

– Приміщення ніколи не було в комунальній власності, одразу з державної вибуло в приватну. В 90-ті роки відбувалися процеси корпоратизації, тобто в цей період власники великих підприємств забирали гуртожитки по всій Україні. Казати, що мало місце незаконне вибуття з комунальної власності, не можна, воно було або державною власністю, або приватною.

– Але навіть у ті часи корпоратизація не передбачала приватизацію гуртожитків, як обійшли цей пункт?

– Так, корпоратизація передбачала приватизацію лише нежитлових приміщень, тобто лише заводи, пароплави й так далі. Але був період, років зо п’ять, коли оцей нюанс у законодавстві було упущено, і за цей період позабирали житлові приміщення. Пізніше Конституційний суд роз’яснив, що така приватизація незаконна, але зворотного ходу цьому процесу ніхто не дав. Потім був прийнятий закон, який дав можливість мешканцям таких проблемних гуртожитків все-таки скористатися своїм правом на приватизацію. У ньому з’явився механізм, що власники передають органам місцевого самоврядування такі приміщення на компенсаційній або безкоштовній основі, після чого мешканці, які проживають законно, можуть приватизувати житло, тобто закон був спрямований на захист інтересів мешканців. Але з часу прийняття закону не було прийнято механізму або програми передачі гуртожитків. Але ми й без неї пішли до суду, бо скільки ж можна чекати? І суд з нами погодився, ми дуже сподіваємось, що це рішення не буде оскаржене чи апеляційна скарга не буде задоволена.

Дійсно, чекати більше не можна, оскільки будівля вимагає догляду. Якщо все буде нормально, то після закінчення місяця її візьмуть на облік у комунальну власність міста, і тільки тоді громадяни можуть починати процес приватизації. Але це не все, оскільки треба буде вирішувати питання утримання, створювати ОСББ і платити за комунальні послуги. Попереду справи про скасування договорів купівлі-продажу, а їх чимало, адже ми пам'ятаємо, що деякі кімнати були перепродані. Напевно, мешканцям варто подумати і про відшкодування понесених збитків від колишнього власника і судових витрат, адже вони безрезультатно, але дуже затратно судилися не один рік. Все ще попереду…