Геннадій Рибченков, «Україна-Центр»

Закінчуючи наш цикл матеріалів, присвячених тридцятиліттю незалежної України і незалежної Кіровоградщини, ми вирішили описати, накидати перспективи розвитку рідного краю. Нехай деякі ідеї вам здадуться фантастикою і фантазією, але... у нас повинна бути мрія.

1.

Дорога з Кропивницького на Гайворон - Голованівськ. Такої збоченої дорожньої ситуації, здається, немає ніде в Україні. Щоб з обласного центру нормально дістатися до важливих райцентрів на заході області, потрібно їхати через Миколаївську область! Тому що наші дороги в тому напрямку... Вже багато років тому був придуманий проект рейкобуса між Кіровоградом і Голованівськом. Це такий собі автобус на рейках, точніше його назва - автомотриса. Так, потрібно прокласти рейки між населеними пунктами, але вони простіше і дешевше звичайних залізничних - маса не та. Рейкобуси вигідні. В Україні такі ходять між Києвом і Борисполем, у Львові, в Харківській області між Богодуховом і Гутамі. Також у Криму, між Феодосією і Джанкоєм (пущений до російської окупації). Такий автобус, автомотриса, в три з половиною рази дешевше звичної електрички, розрахували економісти.

Незрозуміло, правда, що дешевше - зробити нормальну автомобільну дорогу чи прокласти рейки на відстані в 200 кілометрів? Побачимо, майбутнє покаже.

2.

І знову про дороги. Так само ненормально автомобілісту їхати з Кропивницького в Одесу через... Черкаську область, через Умань. А інакше ніяк. Дорога Кропивницький - Платонове, колишня Полтава - Кишинів, настільки жахлива! Нею до Одеси кілометрів на 80 ближче, але... Автор цих рядків колись мало не вбив свою машину на цій дорозі. Причому по Кіровоградській області ділянка відносно нормальна. Але просто відразу за білбордами з написом «Вас вітає Миколаївська область» провал між бетонними плитами в пів метра завглибшки! У наші дні там можна їздити тільки на тракторі, і то на потужному, з великими колесами. Здавалося б, це зона відповідальності Миколаєва. Але їм ця дорога особливо не потрібна. А ось нам - так. Може, автодор якось вирішить питання? Реально, ця проблема більше кіровоградська, ніж миколаївська.

3.

Спиртзавод у Малій Висці, заснований в 1860 році, і Межиріченський вітамінний у Голованівському районі, який почав роботу в 1879-му, були одними з найбільших виробників харчового і медичного спирту на території України. Більш потужні винокурні були тільки в Подільській губернії, в складі якої нинішні Вінницька, Хмельницька та частина Одеської областей. Класичний твір української літератури Михайла Коцюбинського «Фата моргана» частково зав'язано на виробництві алкоголю і цукру та рабській праці українців на винокурнях Поділля і Полісся.

Маловисківський спиртовий завод багато років був найбільшим платником податків району (більше, ніж Смолінська уранова шахта), годував усіх. Межиріченський вітамінний завод був другим у районі після Побузького феронікелевого комбінату. Але... всіма спиртовими заводами у нас довгий час заправляла держава в особі ДП «Укрспирт». Воно «успішно» вбило ці найбільші заводи. Сьогодні «Укрспирт» виставлено на приватизацію. Може, це дасть шанс на відродження знакових підприємств? Ні, ми не агітуємо за вживання спиртного. Велика частина продукції тих підприємств йшла на медичні цілі, у Малій Висці також виготовляли етанол - присадку для бензину, що підвищує октанове число палива.

4.

Аеропорт Кропивницького цілком може перетворитися. Напевно, це станеться тоді, коли авіатаксі й машини, комбіновані з літаком, будуть звичним явищем. По всьому світу вже сотні фірм намагаються налагодити серійне виробництво таких недорогих транспортних засобів. Можливо, в аеропорту Кропивницького буде найбільша стоянка таких приватних машинолітаків. Інших перспектив, якщо чесно, в аеропорту не проглядається. А якщо хтось не вірить у таке майбутнє, то нехай згадає, що ще 30 років тому ніхто б не повірив, що містом їздитимуть суцільні «Тойоти», «Фольксвагени», «Рено» і «Шкоди», а не «Жигулі» з «Москвичами».

5.

Були часи, коли найбільшим виробником горілки в країні була кіровоградська «Артеміда». Нехай це залишиться в минулому. Ми про пиво. Був же час, коли всі з задоволенням пили «Кіровоградське». А який успіх свого часу був у олександрійського пива! Так, зараз є наш «Дудляр». Але того масштабу, який був у єлисаветградського заводу Зельцера, вже немає... До Одеси масово поставляли зварене у нас пиво «Сальватор», «Карамельне», «Баварське», «Березневий експорт», «Пільзенське», «Англійське біле Кристал». На жаль, під час війни артезіанська свердловина, з якої добували воду для цього пива, була зруйнована. І «Кіровоградське» пиво було вже не те... Але все одно розходилося на ура - у прохідній пивзаводу з ранку до вечора юрмився народ з трилітровими банками і бідонами. А нефільтроване, яке потайки продавали там же... О... Немає вже того смаку і обсягів. Але добре б повернути?

6.

Кіровоградщині бракує свого місцевого банку. Чому б і ні? В Америці, наприклад, більше 5 тисяч банків, а в Україні лише 77. І місцевих практично немає, а в тій же Америці в будь-якому більш-менш пристойному місті є свій, місцевий банк, а то і два, і три.

Коли банк місцевий, з місцевим капіталом і місцевими керівниками, то він швидше і грамотніше буде інвестувати в місцеву економіку. «Райффайзен Банк Аваль», «Креді Агріколь», «БНП Паріба» - відмінні банки, але що їм до Кіровоградщини насправді?

У дев'яності роки в Кіровограді був свій місцевий банк, «Колос». Зараз його немає. Але, може, прийшов час створення нового місцевого банку? Можливо, багаті люди самі дозріють для такого рішення. Хоча, звичайно, отримати ліцензію непросто, і статутний капітал повинен бути не менше 10 мільйонів євро... Але все ж.

7.

Просто проситься новий великий парк у Кропивницькому, наприклад, у 101-му мікрорайоні, де він критично потрібен. Щоб багато тисяч нових дерев. Скажімо, в районі проведення «Агроекспо». А що? Якщо ви не в курсі, найбільший зелений масив міста Лісопаркова цілком собі рукотворний. Парки садять, самі по собі вони не з'являються. Може, настав час садити нові парки, а не нещадно боротися за пару десятків дерев у Центральному сквері?

8.

Кропивницькому не завадив би стаціонарний цирк. Чому в райцентрі Кривий Ріг є свій постійний цирк, а у нас ні? До нас же часто заїжджають зовсім не вищого рівня шапіто, з «принцесами цирку» в штопаних колготках. Ну, крім цирку Кобзова, звичайно. Упевнений, попит би був, хоча Григорію Педьку, директору лялькового театру, ця ідея може не сподобатися.

Свій цирк - це як «МакДональдс», показник рівня міста. Дітям не вистачає дива. Причому якщо створити єдиний цирк без звірів, що зараз у тренді, позиціонувати його так, то його можна зробити модним в країні. І люди, приїжджаючи в Кропивницький подивитися на мільйон тюльпанів у дендропарку, повели б своїх дітей і в цирк.

9.

Можливо, це вже зовсім прожектерство, але чому б не помріяти про створення університетського центру в Кропивницькому? Хтось скаже, що такий уже є, наприклад, Харків, де студентів приблизно стільки ж, скільки жителів Кропивницького - за 200 тисяч. Або Львів. Але чому б не замахнутися і нам, маючи деякі унікальні задатки? Скажете, малі?

У місті Кембридж, де знаходиться один з найкрутіших університетів світу, живе всього 130 тисяч чоловік. В Оксфорді, з яким Кембридж змагається, - 143 тисячі. До речі, студентів у цих університетах приблизно під 20 тисяч. Так, у них історія під тисячу років у кожного, але... Всі вони з чогось починали. І в нашому місті живуть люди, у яких є мрія і деякі можливості.

До речі, кількість студентів у Кропивницькому сьогодні не менша, ніж у Кембриджі.

До нас багато років їдуть вчитися з інших міст і країн. Треба не втрачати цей потенціал, а нарощувати. Як це може виглядати, поки складно уявити. Об'єднати провідні вузи в конгломерат? Якщо потужний лідер загориться ідеєю, то можна у нас створити щось солідне, і, можливо, років через сто вся Україна буде «ломитися» вчитися в Кропивницькому.

10.

Може, ще повернеться велике кіно в місто? Я розумію, що фактуру міста XVIII-XIX століть простіше знімати в Чернігові, від Києва годинку їзди, але вважаю, що багато наших будинків і вулиць гідні брати участь в зйомках історичних фільмів. Побувавши за життя в сотнях міст і містечок України, суб'єктивно можу сказати: розмірене життя другої половини XIX і початку ХХ століття треба знімати у нас. Київ, Харків, Львів - інше. Хоча навіть Львів чи Харків кінця XIX століття краще знімати у нас. У них після набудували тисячі прекрасних будівель. Але одно- і двоповерхова архітектура кінця XIX століття у нас дуже добре збереглася. І не в одеському вигляді, де будинки з черепашника руйнуються по два на тиждень, а ґрунтовні.

Схожі - тільки в Житомирі, здається. Хоча є ще Чернівці, звичайно...

11.

Відродження колись потужних тепличних господарств по всій області - це реально крок у майбутнє. Біля Кіровограда були грандіозні тепличні комплекси в Соколівському і Великій Северинці. Наш клімат уже цілком херсонський - багато сонця, мало води, правда, у них там ґрунти інші, але якось же десятиліттями вирощували рясні врожаї тих же огірків у нас на околиці? Може, хтось відродить? Правда, земельні відносини зараз інші...

12.

Світловодськ у майбутньому стане курортом. Потрібно назавжди забути, що це було місто очищення кольорових металів на передових заводах - чистих металів і твердих сплавів. Наче ніхто не знає, що жахливо страшні за хімскладом відходи діяльності цих заводів зливалися в Дніпро, а то навіщо б їх побудували саме в Світловодську, а не в Устинівці, наприклад? Води потрібно було багато для впровадження нових технологічних процесів, і відпрацьовану брудну, дуже хімічно брудну воду потрібно було кудись дівати. Зараз цього немає.

Я з друзями періодично їжджу відпочивати в Світловодськ та околиці. Чому там стало риби менше після зупинки тих брудних виробництв, складно сказати. Але відпочивати там добре. Якщо добре вкластися, то можна місто зробити курортом, не гірше будь-якої Кирилівки.

Ну і відпочинок тут має бути дешевшим, ніж у Кирилівці, за визначенням.

13.

Набережна Інгулу в центрі Кропивницького просто стогне: приведіть мене в порядок. Як і річка. Хочемо, мовляв, у майбутньому бути не гірше Темзи і Шпреє. Хоча річку зараз чистять, і там після спуску води в центрі знайшли сім, здається, сміттєвих урн, якісь ідіоти кидають їх у воду. А ще набережна - мало не найпопулярніше місце в місті у так званих закладчиків, торговців наркотою. Там багато зручних для закладок місць, правда, поліція про це нічого не знає.

14.

Індустріальний парк в Канатовому. Ідея належить колишньому голові обласної адміністрації Андрію Ніколаєнку - створити в районі Канатового такий парк і заманювати сюди виробників. За логістикою місце унікальне - і автодороги, і залізниця, і аеропорт, і багато місця. «Майданчик в Канатовому має низку переваг. Відстань до обласного центру становить всього 10 км, а це - наявність кваліфікованої робочої сили. Є залізничне сполучення зі станцією в Знам'янці. Також поблизу проходить автомобільна дорога міжнародного значення», - казав свого часу Андрій Іванович. І китайських інвесторів, пам'ятається, заманював. Поки не склалося, та й на величезну територію військової частини повернулися військові після початку війни з Росією. Але це реально був би крок у майбутнє.

15.

Пора повернути нормальне транспортне сполучення Кропивницького з усіма регіонами України. У нас реально якась сіра зона для транспорту. Немає навіть автобуса до Одеси! Поїздів стало вчетверо менше. До Львова дістатися - ще той квест. Про який туристичний потенціал може йти мова з таким транспортом?

16.

Треба більше уваги приділити нашим курганам, їх в області залишилося більше, ніж де-небудь ще. Згадайте про Глодоський скарб! Створювати більше міфології навколо цих курганів і Дикого поля, яке починалося з нас. Культивувати міф про Чорний ліс. Насправді залучити туристів можна в першу чергу саме цим.

17.

У Кропивницькому повинен з'явитися Чайнатаун. Так, китайці! У Харкові й Києві такі вже є багато років, і це зовсім не в мінус містам. Це економічний показник: якщо в місто зайшли китайці, це означає, що місто не бідне і перспективне.

18.

Крім соняшнику, кукурудзи та ячменю, у нас знову почнуть вирощувати інші культури. Чому на Кіровоградщині масштабно не вирощують основні овочі відкритого ґрунту - картоплю і капусту? Ах, ну так, легендарний чорнозем, а картопля з капустою люблять суглинок, супісок. Як і морква та буряк. Не вигідно? А за радянських часів за площами під буряк Кіровоградщина була однією з перших в Україні і СРСР. Зі своєю недорогою картоплею ми легше проживемо складні часи.

19.

Зізнаюся, так хочеться, щоб недобудована висотка «імені Тарасова» неподалік від Інгулу була добудована. І ще кілька недобудованих будинків на вулиці Жадова. Так, пригадується доля багатостраждального будинку МНС біля старого автовокзалу в Кіровограді. Або другого театру в ДТСААФу. Років зо 20 вони стояли в руїнах, а зараз добудували таки, а в «театрі» торгове життя б'є ключем.

А по області таких... У Новомиргороді на в'їзді в місто по праву руку з радянських часів стоїть недобудована багатоповерхівка, а у Помічній у самому центрі - недобудований корпус лікарні, а в Бобринці - гуртожиток... Перераховувати можна нескінченно. Але ж пора вже це все добудувати?

20.

У Кропивницькому в найближчі роки має, просто зобов'язане, з'явитися хард-рок кафе. Ну що це за справи, коли рок-тусовка рік від року кочує від «Вікторії» до «Весни», від «Парадиза» до «Адмірала». Місту з такими рок-музикантами, як Дорош, Величко, Стрижевський, Пахманов, Дон, Федосєєв, Єрьомін, давно пора мати свій власний «Будинок сонця, що сходить». І назва для нього придумана давним-давно - звичайно, Burn!

21.

Стати лідером у зеленій енергетиці. Великих сонячних електростанцій в області вже більше 30, а в домашніх господарствах - тисячі. У нас реально все більше сонячних днів у році. Сонячні електростанції повинні бути на кожному кроці. І вітрові станції на підході - добре б нам стати першими.

22.

Про продовольчу самодостатність - окремим пунктом. Чимала частина продуктів у нас - з Дніпропетровської області. Невже ми самі не можемо забезпечувати себе вершковим маслом і сиром, наприклад? Молока у нас свого немає...

Курятина з Київщини. А ми ж аграрна область! Треба з цим щось робити. Хоча ясно що - налагоджувати виробництво. І навіть не в майбутньому, а вже сьогодні.

23.

Позорище - у нас досі без природного газу живуть більшість жителів Маловисківського, Гайворонського, Голованівського, Благовіщенського, Новоукраїнського, Устинівського та інших колишніх районів (після адміністративної реформи вони в основному скорочені, в області залишилося чотири райони). Це при тому, що територією області проходять потужні газопроводи ще радянських часів - «Союз», «Оренбург - західний кордон», якими російський газ іде до Європи.

24.

У Кіровоградщину як привабливе місце для туристів мало хто вірить (хоча про кургани уже говорилося). У нас в області реально цікава вузькоколійка в Гайвороні - і все. І ніяка вежа Шухова в Помічній чи залізничний міст через Інгул в Кропивницькому не притягнуть сотні туристів насправді. Також і культурні заходи типу фестивалю «Вересневі самоцвіти» - це річ в собі і для своїх з наших же районів. Тисячами до нас люди їдуть тільки на виставку «Агроекспо», тому розвиватися їй і розширюватися. Ось за цим - майбутнє і туристи, приїжджі, відвідувачі. І тільки через цю виставку у нас будують нові готелі. Ну, ще можна піарити метеоритне озеро біля Розумівки.

25.

Не секрет, що в Кропивницькому вода найдорожча в Україні. Не жарт - тягнути труби за сотню з гаком кілометрів з Дніпра! Можливо, буде знайдене інше рішення для водопостачання обласного центру (але не з Південного Бугу тягнути за ті ж сто кілометрів з гаком)?

26.

На Кіровоградщині скоро з'явиться новий космонавт. У нас вони вже були і є. Леонід Попов з Олександрії, Юрій Маленченко зі Світловодська. Юрій Вовк навчався в льотному училищі. Але в наш час, коли мало не щотижня вже приватні ракети літають у космос, попит на космонавтів зростає. А всі космонавти починали як льотчики. А де у нас готують льотчиків? Правильно, в Кропивницькому.

27.

Сміттєпереробний завод. Він потрібен обласному центру як повітря в усіх сенсах. Підприємство «Екостайл» вже на Завадівці на сміттєвому сховище сортує відходи, але це ще не те. Місто «виробляє» щорічно сотні тисяч тонн відходів. В усьому світі давно зрозуміли, що сміття - це гроші. До речі, у нас ще в дев'яності роки одна австрійська фірма хотіла побудувати сміттєпереробний завод. Але, дізнавшись розміри «відкатів», австрійці відмовилися.

28.

За високими інтелектуальними технологіями - майбутнє. Хотілося б бачити в Кропивницькому або Олександрії IT-кластер за зразком того, що працює у Львові. Якщо хто не знає, у Львові для інтелектуальних компаній будують Innovation District IT Park, де можуть працювати до 10 тисяч комп'ютерників, причому для фірм немає ніякої орендної плати - тільки комуналка, інші витрати бере на себе місто. Ще в рамках проекту створюються IT-house і IT-village - житло для IT-спеціалістів у місті і в 12 кілометрах від міста. Без орендної плати. Аби приїжджали з інших міст. До речі, один з колишніх співробітників «УЦ», комп'ютерник, вже багато років як перебрався до Львова, працює програмістом.

29.

Міст у майбутнє, який нарешті нормально з'єднає Лелеківку і Балашівку. Автомобільний і пішохідний (нинішнім залізничним навіть ходити не можна). У 2019-му вже був виконаний комплекс геодезичних і геологічних досліджень для будівництва моста через Інгул між вулицями Казанська і Радищева. Є попереднє ТЕО - техніко-економічне обґрунтування. Але ви уявляєте, скільки у наш час коштує будівництво повноцінного моста довжиною в кілометр? Мова навіть не про сотні мільйонів. Але нічого, треба вірити, і він буде. Просто такі проекти місто одне не потягне, потрібно державне фінансування як інфраструктурного проекту.

30.

По області зовсім скоро з'явиться мережа заправних станцій для електромобілів. І нарешті такі машини стануть доступні жителям не тільки приватного сектора. Ну а як я можу зарядити подібний автомобіль, живучи на восьмому поверсі? Таких подовжувачів не виробляють. Ось і доводиться їздити на дизелі, хоча за електромобілями - майбутнє. Сподіваюся, воно нас скоро наздожене.