Лікарня за викликом...
Сергій Полулях, Україна-Центр
Щось незрозуміле коїться з нашою медициною другого й третього рівнів. Таке враження, що чиновники МОЗу не знають, що далі робити: закривати районні та спеціалізовані лікарні за допомогою реформи чи заморити їх жорсткою фінансовою дієтою?
Дісталися й до дітей…
Практично всі лікарняні заклади 2-3 рівнів Кіровоградщині (районні та обласні) вже звертали увагу влади й громадськості на катастрофічне становище з фінансуванням, що призводить до закриття відділень і скорочення кількості наданих послуг, а простіше – до згортання можливостей лікувати населення. Прикро, звичайно, але здавалося, що рука реформаторів не посміє піднятися на святе — на фінансування дитячої медицини, але для бухгалтерів з Національної служби здоров’я України, яка визначає рівень фінансової підтримки лікарняних закладів, винятків не існує. Тому наша обласна дитяча лікарня нещодавно теж отримала «чорну мітку» у вигляді додаткової угоди від НСЗУ, в якій сума договору по медичних гарантіях була зменшена на 6,6 мільйона гривень. Правда, якщо в піратів «чорна мітка» виступала в якості попередження, то тут лікарню поставили перед фактом скорочення бюджету.
Чесно кажучи, розмовляти з лікарями на цю тему важко — з одного боку, вони знають предмет розмови й хочуть про це говорити, а з іншого — відчувається, що не особливо вірять в позитивні зміни після чергової публікації, скоріше навпаки. Тим не менше, після розмови з головним лікарем Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» Василем Хорощаком та його заступником з економічних питань Людмилою Юхою, а також з юристкою Іриною Ткаченко ми можемо оперувати цифрами, а емоції залишимо на потім.
Отже, зараз дитяча обласна лікарня, будемо так називати її за звичкою та для зручності — єдиний лікувальний заклад, де надається високоспеціалізована медична допомога дитячому населенню області за 50 спеціальностями. Тут є 11 відділень на 290 ліжок, причому більшість спеціалізованих ліжок є лише тут в області. У лікарні працює більше 600 працівників, які за рік забезпечують прийом та лікування понад 32 тис. пацієнтів амбулаторно, понад 10 тис. пацієнтів лікуються стаціонарно, за рік проводиться більше 2,5 тис. хірургічних операцій. Одним словом — це лікарня, в яку везуть маленьких пацієнтів з усієї області.
Усі знають, що за останні роки в лікарні відбулися значні якісні зміни — як у створенні умов для лікування за рахунок капітальних ремонтів приміщень, так і завдяки залученню коштів на придбання медикаментів та сучасного і дороговартісного обладнання. Рахунок йде на десятки мільйонів бюджетних та спонсорських гривень, і зараз лікарню не впізнати. Тут працюють найкращі вузькопрофільні фахівці, до того ж дитяча обласна — єдина база щодо отримання та розподілу вакцин для дитячого населення Кіровоградської області та для вакцин з профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Що роблять Айболіти?
Зрозуміло, що лікарня працює в правовому полі країни, тому, відповідно до вимог, визначених Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», з 1 квітня 2021 року уклала договір з НСЗУ про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій у кількості дев’яти пакетів. Іншими словами, держава взяла на себе зобов’язання надавати фінансування за такими позиціями: хірургічна допомога, нехірургічна допомога, допомога новонародженим у складних (неонатальних) випадках для дітей з масою до 1,5 кг, реабілітація нервової системи дітям до 3 років, реабілітація нервової системи дітям старше 3 років, реабілітація опорно-рухового апарату, пакет хіміотерапевтичного лікування, пакет онкогематологічних захворювань і амбулаторний пакет. Причому лікарі не розуміють ні структури доведеного їм тарифу, ні логіки його формування.
Для прикладу, НСЗУ вважає, що за 3 місяці лікарня має пролікувати 20 дітей за пакетом неонатальної допомоги, скажімо, 3 новонароджених діток вагою до 1,5 кг і 17 дітей — вагою більше 1,5 кг. Якщо протягом 3 місяців ця кількість витримується, НСЗУ щомісяця сплачує визначену суму за тарифом лікування однієї дитини, але якщо такої кількості дітей немає (і, мабуть, слава Богу), то грошей на наступний період лікарня не отримає!
Так і з усіма іншими пакетами — лікарня отримує фінансування за фактично пролікованих дітей в минулому році, хоча всім зрозуміло, що раз на раз не приходиться, але лвона повинна бути в постійній, причому найвищого рівня, бойовій готовності, а якраз з цим виникають проблеми.
Потрібно ще врахувати, що минулий рік взагалі був нехарактерний для медицини, оскільки в зв’язку з епідемією COVID-19 лікарні були перепрофільовані під лікування хворих цієї категорії й звичайних послуг не надавали, тобто багато відділень було перепрофільовано під ковідних хворих. Найцікавіше те, що цих хворих лікарням не зарахували за профілем відділень, в яких вони лікувалися, звідси й зменшення фінансування на наступний рік за основними пакетами.
Відкоригований у бік зменшення договір не покриває навіть видатки на заробітну плату працівникам. Потрібно наголосити на такому важливому аспекті, як рівень заробітної плати в лікарняних закладах такого рівня, адже медична реформа, завдяки якій заробітна плата медпрацівників закладів першого рівня суттєво зросла, зупинилася на порозі районних і обласних лікарень. Тому посадові оклади в дитячій обласній залишилися на рівні 6,4 тисячі на місяць для лікарів вищої категорії зі стажем 30 років і 4,6 тисячі — для медичної сестри, і теж вищої категорії, але й на такі заробітки грошей не вистачає! На даний час у лікарні склалася важка фінансова ситуація, а орієнтовний місячний дефіцит по лікарні складає 1,5 млн грн.
Але ви тримайтеся!
Верхом цинізму можна вважати вимогу НСЗУ надавати медичну послугу для пацієнта безплатно, але як її надавати без фінансування, ніхто не каже. Правда, НСЗУ виправдовується, що фінансування відбувається в межах виділених державним бюджетом коштів на основі минулорічних показників, але все одно — усі запитання до головних лікарів.
На прохання прокоментувати ситуацію головний лікар дитячої обласної Василь Хорощак лише зітхнув:
– Звоніть в НСЗУ, у неї всі винні — і онко, і я, і область, і всі лікарні України. Людям потрібно сказати «Грошей немає й не буде», але якщо десь кажуть «але ви тримайтесь», то в нас, мабуть, беріть гроші та йдіть на самоокупність. Звідки я знаю, чого хоче НСЗУ? Вони хочуть, щоб ми, вибачте, лікували людей безплатно?
– А насправді — за рахунок позабюджетних коштів, а це вже платна медицина?
– Виходить так, ви самі запитуєте й самі відповідаєте. Що робити, якщо апендицит у нас по собівартості коштує 32 тисячі гривень, а мені ставлять цифру 4 тисячі? По онкогематології, з виникненням ускладнень, без яких майже не обходиться, треба 220-300 тисяч, а мені ставлять 64 тисячі, то що я повинен казати батькам? Що гроші закінчилися, але ви тримайтесь? До цього варто додати, що в цьому році НСЗУ задекларувала якби турботу про дітей і оголосила, що збільшила тариф неонатальної допомоги, але — за кожний пролікований випадок. А якщо такий випадок трапиться через місяць, до якого лікарня ще повинна дожити?
За таких розкладів практично всі витрати на лікування таких ускладнень у дітей лягає на плечі волонтерів та батьків, але лікарня — це не завод, який можна зупинити через відсутність замовлень. Тому тут ідуть на непопулярні, як люблять казати політики, заходи — скорочення персоналу.
У 2020 році, враховуючи недофінансування з боку НСЗУ, на підприємстві було проведено скорочення посадових окладів у кількості 60 одиниць, а також скоротили ліжковий фонд на 110 ліжок — з 400 до 290.
Зараз прийнято рішення відправити всіх працівників на два тижні в відпустки за власний рахунок. Якщо ситуація не покращиться, буде прийняте рішення про скорочення працівників лікарні майже вдвічі, що може призвести до фатальних наслідків, а саме:
«Неможливості гарантувати надання ургентної високоспеціалізованої медичної допомоги дитячому населенню Кіровоградської області. Неможливості гарантування виконання взятих закладом зобов’язань за укладеним договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. Неможливості надання якісної та кваліфікованої допомоги дитячому населенню».
Це офіційний прогноз від колективу лікарні, і чомусь здається, що він ближчий до реалізації, ніж туманні обіцянки уряду якось владнати справу з фінансуванням медицини взагалі та обласної дитячої зокрема. До того ж місцеві бюджети теж позбавлені можливості підтримати такі заклади в повній мірі, бо можуть заплатити хіба що за комунальні послуги. Раніше такі заклади фінансувалися за рахунок субвенцій з держбюджету, а тепер фінансуванням переймається НСЗУ, яка каже, що фінансує в межах виділеного їй фінансування. Іншими словами, чиновники якби кажуть:
«З грошима й дурень зможе лікувати, а ви спробуйте без грошей».
Не хочеться думати, але може статися, що в нас скоро дійдуть до абсурдної ідеї запроваджувати виїзні лікарні, або якісь тимчасові госпіталі, які будуть розгортати-згортати на територіях за необхідністю: з’являться хворі — поставлять намет. У всякому разі, пересувні поштові відділення вже пропонують, та й пересувні амбулаторні автомобілі теж уже є. При цьому з лікарів ніхто не знімає величезної відповідальності за якість лікування, за життя пацієнтів, у нашому випадку — найменших і найдорожчих, наших дітей.
