Лікарня хоче в хороші руки
Віктор Крупський, Україна-Центр
Це вже навіть не новина: Кропивницькій районній лікарні загрожує закриття. Про те, що заклад не має з чого оплачувати комунальні послуги, місцеві ЗМІ пишуть з початку року. Є думка, що в разі закриття лікарні значну частину населення Кропивницького району спіткає гуманітарна катастрофа — нібито тамтешніх жителів не приймуть в інших медзакладах другого рівня.
Районна лікарня й раніше не розкошувала, але в такій фінансовій кризі, як цьогоріч, ще не опинялася. Після проведеної децентралізації виявилося, що Кропивницька районна рада — представницький орган укрупненого Кропивницького району — як власник лікарні не може їй нічим допомогти: у районному бюджеті грошей — як кіт наплакав, тільки на зарплату апарату райради й вистачає. І почалися пошуки, як казали в епоху приватизації, ефективного власника.
Спочатку лікарню хотіли передати в спільну власність Аджамській, Великосеверинівській, Катеринівській, Соколівській та Первозванівській громадам. У цьому була логіка — адже ці громади утворилися на території вже колишнього Кіровоградського району, жителі якого десятиліттями обслуговуються в цій лікарні і, головне, силами якого її й створено. Навесні активно велися перемовини з цього приводу між керівниками райради й згаданих громад. Районне начальство провело в цьому напрямку велику роботу. Та не в кожній громаді горіли бажанням взяти лікарню у спільну власність.
«Велика Северинка мовчить. Соколівське теж відмовчується», — розказував навесні авторові цих рядків головний лікар закладу Юрій Пивоварчук.
А згодом з’ясувалося, що, за законом, власником лікарні може бути тільки одна рада. З огляду на це 17 червня районна рада ухвалила рішення про те, що виходить із засновників райлікарні й передає це право Великосеверинівській сільській раді, а також безоплатно передає їй же будівлі закладу. Тоді ж райрада якимось дивом знайшла гроші, щоб розрахуватися з комунальними боргами лікарні.
У Великій Северинці подарунку не зраділи. Навпаки, тамтешній голова Сергій Левченко заявив, що рішення райради про передачу їм лікарні — незаконне. Мовляв, Великосеверинівська сільська рада цього не просила. Звісно, цих слів було замало, тому 27 серпня Великосеверинівська сільська рада ухвалила рішення про те, що відмовляється приймати і лікарню як заклад, і її приміщення.
Оскільки районна рада, за законом, мала передати лікарню до 1 липня нинішнього року, можна вважати, що вона зробила для цього все можливе, принаймні формально.
Зате райрада благополучно позбулася іншого комунального медзакладу — центру первинної медико-санітарної допомоги Кропивницького району, який складається з амбулаторій і ФАПів. Його спочатку теж планувалося передати Аджамській, Великосеверинівській, Катеринівській, Соколівській та Первозванівській громадам у спільну власність, та згодом, коли зрозуміли, що цього не дозволяє закон, його прийняла Аджамська сільська рада. Аджамцям це навіть вигідно — адже тепер в їхній небагатий бюджет надходитиме 60 відсотків податку на доходи працівників медзакладу. Крім того, в утриманні центру первинної допомоги виявили бажання допомагати аджамцям інші чотири громади.
То чому ж нікому й даром не потрібен медзаклад другого рівня — лікарня? Можливо, є претензії до якості її послуг? Але про це посадовці не говорять. Зате доводилося чути від селян, що районна лікарня частково втратила добру славу, яку мала у вісімдесяті-дев’яності роки. Кажуть, колись жінки з обласного центру по блату влаштовувалися сюди, щоб народити. Звісно, більшість селян — за збереження районної лікарні. Одні з них дійсно задоволені її послугами, інші просто впевнені, що цей заклад має бути, бо «як же нам без своєї лікарні?».
Юрій Пивоварчук запевняє:
«Фахівці наші — належного рівня. Не гірші, ніж у місті. А може, й кращі. Але заробітна плата низька, і молоді фахівці виїхали за кордон».
Також він нарікає:
«Протягом десяти років не закуплялося ніякого обладнання (камінь у город районної ради попередніх скликань. — Ред.). А якщо порівняти матеріальну базу міста й нас — маю на увазі будівлі, внутрішні ремонти, — то в нас значно краще. Уся лікарня відремонтована».
А ще Юрій Пивоварчук впевнений: селяни, які проживають на територіях згаданих п’яти громад, нікому з медзакладів не потрібні, крім очолюваної ним районної лікарні.
А як же бути з правом кожного, хто має електронне направлення від сімейного лікаря, лікуватися у будь-якому медзакладі, котрий уклав угоду з Національною службою здоров’я? Можливо, катастрофи й не станеться, якщо закрити районну лікарню? Автор цих рядків ставив ці запитання обтяженим владою борцям за подальше існування лікарні. Відповідь — така: катастрофа неминуча. Мовляв, немає гарантії, що міські лікарні приймуть селян з електронними направленнями, бо в місті своїх хворих вистачає, а лікарів бракує.
Тим часом багато жителів Кропивницького району не перший рік лікуються в медзакладах обласного центру. Це головним чином мешканці приміських Соколівського та Великої Северинки. Якщо на районну лікарню не знайдеться ефективного власника, інші селяни теж звертатимуться в міські заклади.
Хоча закрити районну лікарню — ще й як непросто. Це ж не районний будинок культури, передачу якого Кропивницькій міській раді більшість селян і не помітила. Не виключено, будуть громадські слухання, результат яких можна передбачити вже зараз. Та й персонал райлікарні — це 280 осіб — не змириться. До того ж, райлікарня готова лікувати людей. Так, на сайті Національної служби здоров’я є інформація: цей заклад має право надавати медичні послуги, які включені до дев’ятьох пакетів, а ще навесні їх було п’ять. Це запорука того, що лікарня отримуватиме кошти від Національної служби здоров’я. Кажуть, їх вистачить на зарплату персоналу. А треба ще декілька мільйонів гривень на комунальні послуги, на обслуговування будівель і таке інше.
Якось Дмитро Чекалкін пожартував: у нас є два варіанти — гірший і малоймовірний. Саме в такій ситуації опинилася райлікарня. Або її закриють, або знайдуть господаря.
