Спортсменка Євгенія Шалова: «Нинішня ситуація — вже марафон, а не спринт»

Журналістка CBN поговорила з Євгенією Шаловою, сертифікованою тренеркою ТRХ (вправи загального опору тіла, які виконують за допомогою спеціальних петель), кандидатом у майстри спорту з жиму лежачи.

- Що змінилося з початком повномасштабної війни в спортивному житті?

- Я прокинулась 24 лютого від дивного звуку, але все ж збиралася на роботу, в чаті написали, що не треба: «Жека, війна почалася». Всі тренування як свої, так і з клієнтами, що займалися фітнесом, довелося скасувати. З родиною спочатку вирішували організаційні питання щодо облаштування побуту та необхідних запасів, зрештою всі зібралися в будинку у тітки, там здавалося безпечніше. Перші 10-12 днів пройшли в якомусь забутті, не могла робити навіть елементарні фізичні вправи.

До початку повномасштабної війни планували з тренером їхати в Мелітополь та Луцьк на всеукраїнські змагання. Звичайно ж, усе скасувалося. З тренувального режиму повністю випала, перший місяць навіть елементарної гімнастики не робила, про повноцінні заняття думати й досі немає сенсу. Робота продовжиться, але не раніше як за пів року, через те що всі докладені до тренувань зусилля не будуть мати найближчим часом результатів у вигляді професійної спортивної реалізації. Нині повернулась лише до тренувань у помірному режимі.

Спорт значно постраждав не лише через неможливість для багатьох дотримуватися тренувального режиму, недоступність спортивних локацій, відсутність змагань. Обʼєми м'язових волокон, навички сили та витривалості зменшуються без тренувань доволі швидко. Але більша проблема в іншому: як і всі жителі країни, багато хто зі спортсменів був змушений втікати від війни, а дехто й досі знаходиться в небезпечних місцях. Наприклад, збірна з паверліфтингу базувалася в Донецькій області, зараз для них головне не спортивні досягнення, а щоб їхні життя та здоровʼя були в безпеці, про спорт навіть розмова не йде.

- Як підлаштовували життя під нові реалії?

- До діяльності допомагали повернутися друзі та знайомі. Спочатку це було різноманітне волонтерство. Допомагала транспортом, перевозила гуманітарку, лікарів, вʼязала маскувальні сітки, з мамою шили білизну для військових, які потрапляють до госпіталів, балаклави, бафи. Шукала тканину, складники для турнікетів, забирала та розвозила це по місту. Також допомагала переселенцям з пошуком необхідних речей.

24 лютого тренування скасувала, звичайно, але зрештою люди поступово почали повертатися до занять, просили проводити тренування хоча б онлайн. Я і сама підштовхувала, роздала дрібний інвентар для занять, нагадувала про тренування. В загальні чати додавала відео фізичних активностей, жартуючи називала це «гімнастикою для вагітних» через простоту вправ. Всіх організовувала, але сама довго не могла повноцінно займатися.

Зараз до тренувань повертаються постійні відвідувачі. Масових занять не проводжу, це не мій формат роботи, але маленькі групи по троє-п’ятеро осіб підлітків та дорослих беру. Займаюся і з переселенцями, для них лояльні умови оплати, також є можливість заощадити на оплаті спортзалу завдяки тому, що до пізньої осені тренуємось на відкритих майданчиках.

- Які поради для звичайних людей, що професійно спортом не займаються?

- Фізичні навантаження насправді поліпшують не лише стан м'язів, а й мають системний вплив на нервову та гормональну системи. В умовах сильного постійного стресу руйнуються мʼязові волокна, страждають усі системи організму. І фізичні вправи в змозі компенсувати шкідливий вплив гормонів стресу. Базово необхідно слідкувати за повноцінним відпочинком, харчуванням та займатися хоча б мінімально руховими активностями. Навіть хаотичні легкі навантаження матимуть користь для підтримки нормального функціонування організму.

Варто робити все, що можна зробити вдома — елементарні відтискання, присідання, нахили. Всього два — три легких тренування на день по п’ять хвилин - це для нервової та мʼязової системи велика користь. Можна робити все, що згадається зі звичайної фізкультури та що є можливість виконати вдома. Навіть прогулянка чи активне прибирання будуть кориснішими, ніж гортання стрічки в соцмережах.

На жаль, нинішня ситуація — вже марафон, а не спринт, варто розраховувати сили.

Всі фото — з особистого архіву Євгенії Шалової