«Жодна помада не виграє війну. Однак вона символізує одну з причин, чому ми боремося»

- Я тут тобі косметики набрав, пробнички, правда.

- Нічого, що пробники, бери. Буде сувенір зі спецоперації.

Саме такі діалоги можна почути у перехоплених СБУ діалогах рашистів зі своїми самками.

На ринку товарів для краси в цей час одні косметичні бренди намагаються одночасно зберегти обличчя й прикрити те, на чому сидять, вигадуючи хитромудрі схеми продажу б’юті-товарів на росії в обхід моральних принципів та економічних санкцій, а інші все ж свідомо закривають свої бутики й салони у терористичній державі.

Українські жінки тим часом не впевнені, наскільки їм доречно нині бути нафарбованими, тому розмірковують, чи етично робити манікюр та макіяж в той час, коли ми щоденно маємо жалобу за загиблими у війні українцями, в окупованих містах потерпають люди, на фронті просто зараз воюють захисники, ракети влучають у будинки, лікарні й школи.

«Не на часі», - говорять наші жінки одна одній або діляться у соцмережах відвертостями на зразок: «Купила парфуми, тепер відчуваю провину, могла б ці кошти ЗСУ відправити». До війни максимальна негативна реакція на фото з розмальованими нігтями в соцмережах була б у вигляді бурчання щодо беззмістовності дозвілля та безмежності вільного часу в модниці, а зараз можна отримати на горіхи від обурених підписників у стрічці за те, що нігті в часи війни напоказ - просто ганьба.

Якщо не всіх тішать виставлені на загал легковажні, але приємні дівочі радощі українок, то вже точно всі підтримують компанії, які дійсно пішли з російського ринку. Браку косметики через це москальки не відчують, але багато чого від улюблених брендів купити не зможуть. Звісно, це ніяк не повпливає на світогляд вгрузлих по вуха у пропаганду росіянок, але б'юті-війна, яка зараз відбувається, не перша в історії.

Косметичним символом Другої світової війни, наприклад, була червона помада. Знаком протесту вона стала ще в 1912 році. Тоді в Нью-Йорку відбувся марш суфражисток за право жінок голосувати на виборах. До протестуючих долучилася й Елізабет Арден - власниця косметичного виробництва, яка переконала учасниць нафарбуватися помадою своєї торговельної марки. 15 тисяч жінок з яскравими губами вигукували протестні лозунги та залишили в історії червону помаду як символ спротиву.

Під час Другої світової війни червоні губи стали символом непокори та нескореності. Ходили чутки, що Адольф Гітлер жінок арійської раси вважав і так ідеальними, тому говорив, що косметика лише псує їхній вигляд, а також окрему нелюбов мав до червоного кольору - символу союзників.

Так чи інакше, жінки в країнах-союзниках почали носити червону помаду на знак протесту проти німецької окупації. У Європі та Америці червоні губи стали ознакою патріотизму й опору фашизму. У 1941 році червона помада стала обов'язковою для жінок, що вступили в армію США.

Косметичні компанії навіть отримали вигоду з цього тренду: Елізабет Арден випустила помаду у відтінку Victory Red, а Хелена Рубінштейн - Regimental Red. Але саме Арден американський уряд попросив створити спеціальний відтінок помади для губ та лаку для нігтів. Колір Montezuma Red ідеально відповідав тону деталей військової форми жіночого корпусу морської піхоти.

У Великобританії за жіночу красу боровся прем’єр-міністр Вінстон Черчилль. Під час Другої світової уряд обмежив виробництво косметичних засобів до 25% від попередніх обсягів через необхідність переорієнтації промисловості на потреби армії, а з продовженням війни косметика ставала ще дефіцитнішою.

Такі складові косметики, як спирт, вазелін, нафтопродукти та метал як матеріал для футлярів - все було важливішим для воєнних потреб. Разом з тим, виробництво помади не припиняли. Навпаки, уряд Черчилля розгорнув кампанію «Краса — твій обовʼязок», яка стала культовою та досі вважається однією з найяскравіших акцій воєнного часу на тему краси.

Кампанія супроводжувалася гаслами: «Губна помада — ваша зброя, а ви — солдати тилу», «Покажи своє найгарніше обличчя». Уряд відзначав, що косметика така ж важлива для жінок, як тютюн для чоловіків, а Вінстон Черчилль підтримував видачу помади за потребою, а не за талонами. Також жінок заохочували купувати помаду і надсилати на фронт листи, покриті «помадними поцілунками», щоб підтримати солдатів.

У Радянському Союзі під час війни на партійному рівні рішень щодо зовнішнього вигляду жінок чи виробництва косметики не приймали. Але і до початку війни радянські жінки не мали змогу обирати косметику так, як це могли жительки Європи та Америки. Орієнтирами краси були акторки та співачки тих часів, тому зачіски та макіяж радянські жінки намагалися наслідувати доступними засобами, часто підручними — цукровий сироп замість лаку для волосся, буряковий сік як засіб для тонування губ чи щік.

Також те, що було доступним у магазинах для мешканок великих міст, не завжди потрапляло до регіонів. Ще довго після війни дефіцитною була навіть така примітивна косметика, як туш, яку слинили перед використанням, чи помада дуже обмеженої палітри кольорів, що часто використовувалася також як і рум’яна.

Але навіть в умовах довгої виснажливої війни жінки знаходили можливість робити зачіски та фарбувати губи принаймні для фото, про що свідчать світлини, що збереглися з тих часів. Цікаво, що наносили макіяж навіть для чорно-білих фото. Також популярним було дофарбувати себе на вже надрукованому фото - аналог нинішньої ретуші. Такі фото часто дарували на згадку чи відправляли у листах на фронт своїм чоловікам.

Нині навіть у тилових регіонах ми маємо над чим журитися. Але кризові психологи говорять, що жодну тугу не варто перетворювати на щоденну та нескінченну. Війна - лихо, яке страшне не лише безпосереднім горем та фізичним руйнуванням, а й тим, що психіка не пристосована до картин смерті й знищення. Тож психологи рекомендують доглядати за собою для власного настрою, а Вінстон Черчилль - для підтримки суспільного духу.

Якщо піклування про свою зовнішність дозволяє почувати себе краще - це добре для психіки, зовнішності та економіки. Термін «індекс губної помади» як економічний показник ввів Леонард Лаудер, керівник косметичної компанії Estée Lauder, під час кризи 2001 року. Продажі помади зросли в часи негативних подій в економіці 2000-х років через те, що жінки купували помаду як доступну розкіш. Оскільки гарний одяг та аксесуари в скрутні часи не по кишені, жінки витрачають гроші хоча б на декоративну косметику.

Американська косметична фірма Tangee проголошувала у своїй рекламі часів Другої світової: «Жодна помада не виграє війну. Однак вона символізує одну з причин, чому ми боремося, — дорогоцінне право жінок бути прекрасними за будь-яких обставин».

При підготовці тексту використана інформація з публічних джерел