Хто грає реквієм по Маріуполю? Про музику і прадавню звичку росіян красти все, до чого руки дотягнуться

«Пливе кача по Тисині…» — українська народна пісня. Для нашого народу нині є символом жалоби за загиблими учасниками Революції гідності.

На початку червня рашисти опублікували у соцмережах кліп «Пливе кача», у якому йдеться про те, що на «Азовсталі» «демонів хоронять», що Крим – російський, ракети «Калібр» летять «врачами больного украинства» та інші московитські пропагандистські покручі. Разом з прокремлівським журналістом Акімом Апачовим пісню виконала дехто Дарʼя Фрей.

Відео цинічно відзняли на тлі розбитого росією Маріуполя та розповіли про події на «Азовсталі». Співають українською (на їхню думку), вставивши свої промови з транскрипцією та кадри про бійців «Азову». Чому українською? Пропагандисти під відео вказали, що «пісня написана українською мовою, бо ми забираємо її собі. Це наш трофей».

На жаль, як дезінформація цей закид спрацював. Нас зачепили тим, що поєднали українську мову, сум за окупованими містами та тугу за полоненими захисниками. Наш біль відобразили у кривому дзеркалі. І це яскравий приклад кремлівської пропаганди: не створювати, а спотворювати. У всьому, від символіки до фактів. Будь-які сенси викривлюються до невпізнаваності - на цих колесах їде тоталітарна машина.

Не лише пральні машини та унітази

Крадуть усе. Хвиля «перекладів» пісень з української на російську стала трендом у соцмережах вже давно. Часом у відео навіть вказують авторів пісні, проте дозволу на переклад та виконання росіяни, звісно, не питають.

Переспівують «Обійми» та «Не твоя війна» Океану Ельзи, «Шум» Go_A, пісню гурту «Антитіла» «В той день, коли закінчиться війна» (з цинічною присвятою її «всім учасникам та ветеранам бойових дій»), композиції Кузьми Скрябіна «Спи собі сама», «Шампанські очі», «Люди, як кораблі» та навіть «Мам». Відеоряд до переспіву «Мам» абсолютно блюзнірський, з обличчями російських військових, їхніх матерів та зображень військової техніки.

Не так давно російський репер Паша Ізотов вкрав пісню Христини Соловій «Тримай». Він замість куплетів зачитав реп російською мовою, а приспів залишив, спотворивши голос співачки автотюном. Після того, як юристи Христини висловили реперу претензії, він забажав отримати офіційні права на пісню.

Здавалося б, куди вже більш українське, ніж композиція «Доброго вечора, ми з України», яку створили діджеї з Кременчука Артем Ткаченко та Максим Мокренко? Але на росії не цураються. Попри те, що цей вислів став в Україні одним із символів протистояння у війні, росіяни намагаються привласнити його собі разом із музичним треком.

«Зачем нам, поручик, чужая земля?»

Безліч російських пісень, особливо радянського періоду, насправді є вкраденими українськими. Наприклад, «Поручик Голіцин», за інформацією з російської Вікіпедії, - білогвардійська пісня у жанрі міського романсу, яка на початку 1980-х стала популярною у СРСР. Росіяни вважають першим зафіксованим виконанням пісні запис Аркадія Сєвєрного у 1977 році.

Але є нюанс: українська пісня «Друже Ковалю» на ту ж музику була знаною задовго до створення російського перевертня про Голіцина. Музику та оригінальний текст написав Георгій Гончаренко. Це український шляхтич, полтавець, який до революції 1917 року, як інші мільйони українців, служив у російській армії, бо не мав іншого вибору, позаяк Україна в ті часи була колонією Росії. Коли Україна проголосила незалежність, він служив Українській Державі, був генералом в армії гетьмана Скоропадського та воював проти більшовиків.

https://www.youtube.com/watch?v=_nhDYNarJn4

Сучасний текст до пісні Гончаренка написав український повстанець Микола Матола у 1949 році. Саме з його версії пісні пізніше, у 1970-х, з подачі російських виконавців зʼявився «Поручик Голіцин». Курям на сміх: росіяни привласнили бандерівську пісню.

Пісня «Любо, братці, любо» в оригіналі звучала українською мовою, бо в армії Нестора Махна 98% воїнів були етнічними українцями, а ця пісня була фактично махновським славнем часів визвольної боротьби 1917-1921 років.

https://www.youtube.com/watch?v=nXVovKMP-7Y

Також росіяни говорять, що найдавніший варіант пісні 1783 року висвітлює боротьбу донських козаків з ногайцями, але, крім відсутності підтверджень, є ще й логіка та здоровий глузд. Бо навіть якщо так, донські козаки розташовувалися на території Донецької та Луганської областей сучасної України й у ростовському регіоні росії. Їхні етнографи пишуть, що пісня була спочатку написана малоросійською мовою. Тобто українською.

«Ой мороз, мороз». У збірці «Бувайте здорові, соснові пороги. Народні перлини. Українські народні пісні», вказано, що пісня була популярна у Вінницькій області ще на початку 1900-х років. Однак російська Вікіпедія вперто стверджує, що пісня не записана в жодному збірнику народних, а на авторство претендує дехто Марія Морозова-Уварова, яка заявляла, що написала цю пісню в грудні 1954 року: «И вот как-то ночью я вскочила с постели и при свете ночника начала записывать родившиеся строки: "Ой, мороз, мороз, не морозь меня, не морозь меня, моего коня…"»

https://www.youtube.com/watch?v=wfL_2SWkfPY

«Вот кто-то с горочки спустился» - начебто російська народна пісня, яку перетворили на естрадний шлягер Надєжда Кадишева та Наташа Корольова. Насправді це український романс XIX століття «В саду осіннім айстри білі». Він був популярний в Україні аж до 60-х років XX століття. Ще в 1961 році цей романс публікували у збірнику «Українські народні романси». Відомості про автора слів і музики – відсутні, тому романс і вважається українським народним.

https://www.youtube.com/watch?v=cy4AgU-OOQc

В 1952 році росіянин Валентин Лєвашов нібито привіз «Вот кто-то с горочки спустился» з фольклорної експедиції Алтаєм. Але ремарочка: українці становили орієнтовно 20% населення Алтайського краю через насильницьке переселення радянською владою. За переписом 1959 року це було 110 413 осіб.

Найвідомішим фактом плагіату є радянський марш «Вставай, страна огромная», офіційно опублікований на третій день після початку так званої Великої Вітчизняної війни, авторство якого приписано росіянам Василю Лебедєву-Кумачу й Олександру Александрову. Інформаційне агентство Міністерства оборони України АрміяInform розповідає про спростування радянської версії Тарасом Силенком, кобзарем та заслуженим артистом України, який спирався на дослідження пісні часів УНР, на згадку про яку він натрапив у хроніках про антибільшовицький рух на Криворіжжі часів 1919-1923 років.

Вивчаючи в книжці «В Херсонських степах» спогади громадського діяча та письменника Федора Пестушка (псевдонім Юрко Степовий) про антибільшовицьке повстання, що спалахнуло в Кривому Розі в травні 1920 року, Тарас Силенко звернув увагу на процитовані автором слова: «…коли хвіст колони поминав міст, із-за Інгулу полетіли крилаті звуки могутньої пісні:

Повстань, повстань, народе мій!

Кидайсь до зброї вмить!

За Україну в смертний бій, –

Свята війна горить…

Колона повільно рухалась на захід, у напрямку Єлисаветграду…»

https://www.youtube.com/watch?v=DjUcTygzsJQ

Згодом Тарас Силенко розшукав віршовану основу цієї пісні разом з нотами у 25-му томі «Літопису УПА», присвяченому пісням Української Повстанської Армії. Щоправда, заголовок пісні інший – «Ось день війни народної».

І, коротко, - сюрприз. Нічого не нагадує?

А я знайшов другую

Хоч не люблю та цілую

Коли її обіймаю

Тебе лиш одну вспоминаю

https://www.youtube.com/watch?v=LNeG6cuIzNE

О, ні, народжені у СРСР, це не переклад пісні гурту «Ненсі», популярного у 1990-х роках, «Дым сигарет с ментолом». Це українська пісня «Плаття твоє із ситцю», яку у Львові на весіллях грали вже у 1970-ті роки. А ще вальсовий весільний варіант композиції виконував львівський гурт «Барви», заснований у 1987 році. Їхній варіант «Плаття твоє із ситцю» - «А я знайшов» увійшов до альбому «Танці» 1991 року. Гурт «Ненсі» ж лише у 1992 офіційно створили.

Як виглядає гармата, з якої стріляють по українцях?

«Сьогодні рівно місяць, як це страшне слово «війна» увійшло в наше життя, у життя кожного українця. Сьогодні рівно місяць, як російські війська вдерлися на територію України», - написала сучасна попвиконавиця Світлана Лобода, яка тривалий час працювала на теренах найвеличнішої держави-вбивці. Нині співачка займається благодійною допомогою на користь України, але...

З 2014 року Світлані нічого не муляло, і аж місяць від 24 лютого — теж. Її сторінки у соцмережах були наповнені сльозливими заявами на всю багатомільйонну публіку прихильників, але про причини війни та нападника — ані пари з вуст. Може, бо звикла відкривати рота лише під «фанеру» і розгубилася?

У соцмережах є запис з нещодавнього виступу Йолки в Сочі, де вона співає пісню про Бориспіль. Таїсія Повалій виступила 9 травня в кремлі. Виконала «Пісню про рушник» композитора Платона Майбороди на вірші поета Андрія Малишка. Гроші не пахнуть, ба більше - не бруднять руки кров’ю. Співачки ротом, що родом з України - Марув, Ані Лорак, Анна Сєдокова, Лоліта Мілявська та інші - просто мовчать. Гастролюючи росією, сплачуючи там податки, фінансуючи таким чином війну. Вони і є тими гарматами, з яких стріляють по українцях.

Hey Hey Rise Up

Пісню саме з такою назвою записали Pink Floyd, що вперше з 1994 року випустили нову пісню. Трек містить фрагмент, де Андрій Хливнюк виконує «Ой у лузі червона калина» на Софійській площі в Києві. Всі кошти від продажу нового синглу йдуть на гуманітарну допомогу українцям. Також гурт заборонив слухати свою музику в росії та Білорусі.

З початку повномасштабної війни рф в Україні багато закордонних виконавців підтримали український народ. Хтось - піснями, хтось - колабораціями з українськими співаками, хтось — засудженням війни. І такі випадки чисельні.

Гурт Metallica зібрав 1 мільйон доларів на допомогу українським біженцям, а від себе пожертвував 500 тисяч доларів.

Portishead давно не давали концертів, але вирішили виступити уперше за сім років, щоб зібрати гроші на підтримку України. Тому 2 травня легенди тріп-хопу приєдналися до благодійного концерту в британському Бристолі.

Британський музикант Стінг надіслав до України фінансову та гуманітарну допомогу за посередництва благодійної організації Help Ukraine Center. Також співак наново виклав пісню Russians на всіх цифрових майданчиках. Усі гроші від її прослуховування він передає на допомогу Україні.

Maneskin на кожному своєму концерті співають Gasoline, виступали на благодійному концертi, де зібрали понад $2 мільйони для України, їхній офiцiйний фан-клуб передає гроші асоціації Save the Children, в інтерв’ю говорять, що обожнюють українську музику, пишаються нашими воїнами ЗСУ й заборонили перегляд своїх кліпів на росії. Також Maneskin скасували всі концерти в межах російського туру Loud Kids.

Мадонна, Джаред Лето, Лана Дель Рей, Леді Гага, Бон Джові, Ед Ширан, Селін Діон, Пол Маккартні, Гарі Стайлз, Кеті Пері, Боно та багато інших - цілий зірковий батальйон підтримав Україну виступами, промовами, закликами проти війни. Навіть якщо ця допомога не у грошових знаках, вона бореться з брехнею та провокаціями кремля й підтримує акцент інформаційного поля навколо війни в Україні. Інформаційний фронт — теж фронт, важливо, щоб війна в Україні не зникала з інфопростору.

Музика для ката

Путіністи з гурту «Любе» не просто підтримали війну проти України, а й стали гучномовцем від кремля у соцмережах. Ніколай Расторгуєв - улюблена шарманка путіна, яка несе в маси ідеологію кремля, регулярно публікує заклики до війни з Україною та підтримує геноцид наших людей. Як і властиво рашисту, запевняє росіян, що санкції їм лише на користь, а путін всіх рятує.

Хто такий Расторгуєв і хто там його слухає? Слухають. Як і Баскова, Чичеріну, Лєпса, Міхайлова, Бузову та інших, які так чи інакше славлять вождя. Кожен з них окремо не стріляв по Маріуполю, Бучі, Сіверськодонецьку. Але вони є коліщатами того танку, який стріляв.

Заради справедливості: не всі за порєбріком підтримують дії диктатора. І хтось з нас може приязно ставитися до артистів, які засуджують війну. Але не варто забувати, що вони не стають від цього «своїми». Бо не є зануреними в наш бекграунд, не знають української історії, не мислять категоріями української культури. Навіть виступаючи проти колективного кремля, вони працюють на себе, а не на Україну. Це ок? Так, як загальнолюдська здорова позиція, яку зайняв весь цивилізований світ. Вони здорові - ми за них раді. Вони співають - ми тримаємо стрій.

Чому в Ізраїлі не слухають Вагнера

Ви можете уявити єврея, який знає про події Другої світової, та все ж танцює під німецьку музику? Вмикає її у себе вдома, слухає при своїх дітях? Євреї - ні. У 2011 році ізраїльський камерний оркестр обрав для конкурсного виступу симфонію Ріхарда Вагнера «Зігфрид-ідилія». Коротко про ставлення суспільства: репетиції довелося проводити не в країні.

У вересні 2018 року в культурному просторі Ізраїлю трапився подібний скандал – в ефірі суспільного радіо прозвучав уривок з опери Вагнера «Загибель Богів». Опісля телерадіокомпанія й редактор особисто перепрошували у слухачів за такий невдалий вибір музичної композиції.

Офіційної заборони на Вагнера в Ізраїлі не існує. Проте за законами моралі його музика не звучить в Ізраїлі. Для інших він може бути скільки завгодно геніальним, але твори антисеміта, улюбленця Гітлера, не слухають ті, хто знає свою історію. Його музика лунала в таборах, тисячі й тисячі людей гинули під неї. Тому для цілого народу не постає питання цінності чи нецінності цієї музики, для них це ноти смерті. Вагнер - про концтабори. Такою ж асоціацією для нас має бути Расторгуєв, Газманов, Лєпс та інші представники культури, яка несе нам смерть.

Начебто музика – це бізнес, це гроші, нічого особистого. Але чи ці гроші варті життя українців? Якщо виконавець розважає виступами та підгодовує податками звіра, який розв’язав війну, то його голос - голос вбивці, скільки не волатиме його горлянка миролюбні гасла.