? «Музика – це моя зброя». Кропивничанин написав пісню для Анни Трінчер
[caption id="attachment_129870" align="aligncenter" width="640"]
Фото Ігоря Філіпенка, CBN[/caption]
19-річний кропивничанин, студент КНУТКіТ імені Івана Карпенка-Карого Максим Козиний написав пісню про війну для української виконавиці Анни Трінчер.
Журналістка CBN записала монолог Максима.
Анна Трінчер - українська акторка та співачка. Представниця України на «Дитячому Євробаченні-2015»у Софії, Болгарія. Учасниця другого сезону шоу «Голос. Діти» та суперфіналістка восьмого сезону «Голосу країни», акторка україномовного серіалу «Школа».
- Музикою я займаюся близько тринадцяти років. Все почалося з першого класу, коли до нас прийшла викладачка з музичної школи і написала в моєму щоденнику батькам, що у мене феноменальні музичні дані. Все почалося з баяну. Я брав участь у міжнародних фестивалях та конкурсах, де займав перші місця.
Вокал прийшов у моє життя трохи пізніше. На одному зі шкільних концертів мене помітила викладачка вокалу Валентина Степанівна. Ми й досі співаємо, вона вчить мене і допомагає просуватися. За цей час вона стала для мене другом і наставником.
Історія з написанням пісні для Ані Трінчер почалася раптово. Моя подруга скинула сторі в інстаграмі співачки, де Аня влаштувала конкурс на написання для неї пісні про війну в Україні. Я спочатку не хотів, але подруга Ліза наполягала, щоб я спробував. Я спочатку не дуже охоче написав пісню і скинув на пошту співачці. Вона сказала, що пісня занадто чоловіча, але додала, що у мене чудовий тембр і щоб я спробував ще раз.
Коли Аня відмовила, хоча дала надію, то я опустив руки. Але Ліза, Валентина Степанівна, мама… Розумієте, вони не дали мені іншого вибору, як спробувати ще раз. Мама мені завжди каже: «Едісон створив лампочку з десятитисячної спроби, тож варто намагатися ще раз і ще раз». Вона була поруч, коли я вирішив спробувати знову. Я писав, абсолютно нічого не виходило, якийсь блок переді мною. Я вирішив дати собі час відпочити. І тільки хотів відпочити, воно - натхнення - прийшло. Все одразу, слово за словом, нота за нотою. Тож за кілька годин пісня була готова.
Кидав я пісню, не знаючи, піде вона чи ні. Але на рівні почуттів я розумів, що вона буде близькою всім українцям, кожній жінці, яка чекає свого солдата.
Дивно, але саме за час війни я зрозумів, що музика - це моє. Мені не хочеться писати пісні про війну, хочу писати про мир, про те, як класно живеться, але зараз виходу немає, що відчуваю - те і пишу.
Співав якось на вулиці, до мене підійшла переселенка з Харкова зі сльозами на очах, і сказала: «Я вам дуже вдячна за те, що ви робите, ви мені даєте ковток повітря, якого мені бракує». Тоді у мене йокнуло, можливо, так я комусь лікую душу. Музика – це моя зброя, якою я захищаю Україну. Іноді я сам не вірю, що створюю музику та пісні, які відгукуються у серцях людей.
За воєнний час Максим разом зі своїм товаришем Тимофій створили музикальний дует Ba Band. Хлопці виконують кавери українських пісень на вулицях Кропивницького.
