Остання жертва української війни? Що буде зі змінами клімату

Боротьба за заміну російського викопного палива викликає занепокоєння, що тяжко досягнуті цілі будуть змарновані.

Переклад статті Katrin Bennhold і Jim Tankersley з The New York Times

Вторгнення Росії в Україну стало несподіваною можливістю для екологів, що намагалися зосередити увагу світу на енергетичній незалежності, яку можуть запропонувати відновлювані ресурси. Оскільки Захід намагався відучитися від російських нафти та газу, аргументи щодо сонячної та вітрової енергії здавалися сильнішими, ніж будь-коли.

Але через чотири місяці війни боротьба за заміну російського викопного палива спричинила прямо протилежне. Оскільки глави семи промислово розвинених країн збираються в Баварських Альпах на зустріч, яка мала закріпити їхню відданість боротьбі зі зміною клімату, викопне паливо відроджується під час війни, і лідери більше зосереджені на зниженні вартості нафти і газу, ніж на зменшенні шкідливих викидів у повітря.

Країни змінюють плани припинити спалювання вугілля. Вони намагаються отримати більше нафти і витрачають мільярди на будівництво терміналів для зрідженого природного газу, відомих як L.N.G.

Компанії, що займаються викопним паливом, тримають оборону, заробляють на побоюваннях щодо енергетичної безпеки та наполегливо лобіюють довгострокові інвестиції в інфраструктуру. Це може зірвати міжнародні кліматичні цілі, погоджені лише минулого року.

«Це бій, у якому ми зараз знаходимося, — сказала Дженніфер Морган, посол у справах зміни клімату в міністерстві закордонних справ Німеччини та колишній президент Greenpeace International. - Ми перебуваємо в момент масових зривів через вторгнення, і це або великий ризик, або значний вплив на клімат».

Лідери країн великої сімки, у тому числі Сполучених Штатів і Німеччини, опинилися затиснутими між амбітними цілями відучити себе від викопного палива та негайним політичним і економічним тиском, викликаним війною. Ці більш нагальні проблеми будуть домінувати в більшій частині порядку денного в Баварії, оскільки лідери шукають способи заспокоїти спричинений війною сплеск витрат на енергоносії, який, у свою чергу, призвів до швидкої глобальної інфляції, і забезпечити постачання на найближче майбутнє.

Німеччина лобіює у своїх колег з Групи 7 відмову від спільного зобов’язання заборонити державні інвестиції в проекти викопного палива за кордоном до кінця цього року. Якщо країни-члени погодяться, це не тільки ускладнить умовляння решти світу скоротити викиди та інвестувати у відновлювані джерела енергії, але й поставить під загрозу заявлену мету обмеження глобального потепління до 1,5 градусу за Цельсієм, попереджають аналітики.

Ще одна пропозиція, яка набрала обертів останніми днями і, як очікується, буде представлена на саміті, — це обмеження ціни на російську нафту, що дозволить європейським країнам імпортувати її, але лише за штучно заниженою ціною. Це могло б допомогти знизити ціни на нафту та бензин у всьому світі та зменшити надходження від енергоносіїв, які забезпечують військові зусилля президента Володимира Путіна в Україні. Це також могло б стимулювати видобуток російської нафти.

Розробник ідеї Джанет Л. Єллен, міністр фінансів США, приватно говорила іноземним лідерам, що встановлення так званого обмеження ціни на продаж російської нафти в Європу було б найкращим, що ці лідери могли б зробити зараз, щоб мінімізувати шанси на глобальну рецесію.

Напередодні саміту його господар, канцлер Німеччини Олаф Шольц, наполягав на тому, що вирішення короткострокової енергетичної кризи, викликаної війною Росії, не зруйнує довгострокові кліматичні цілі.

«Важливо, щоб ми сьогодні обговорили ситуацію і в той же час переконалися, що ми зупинимо техногенні зміни клімату, – сказав він на відео, опублікованому в суботу. - Тому що це те, що ми маємо зробити, відмовившись від використання викопного палива у довгостроковій перспективі».

Кліматичні активісти, багато з яких на вулицях Баварії протестують проти саміту, не ведуться на це.

«Замість масового відродження відновлюваних джерел енергії ми переживаємо масове відступлення викопних решток, — сказала Луїза Нойбауер, найвідоміша активістка Німеччини в міжнародному русі «П’ятниці за майбутнє». - Німеччина є однією з країн, яка спричиняє цю негативну реакцію як через нашу внутрішню, так і зовнішню політику».

До вторгнення Росії в лютому країни великої сімки взяли на себе низку кліматичних зобов’язань: позбавитися вугілля до 2030 року; декарбонізувати свою енергетику до 2035 року; збільшити державні інвестиції у відновлювані джерела енергії; припинити державне фінансування будь-яких зарубіжних проектів з викопного палива до кінця цього року.

Але з боротьбою за енергетику між Росією та Європою тон змінився.

Цього місяця Росія скоротила на 60 відсотків обсяги газу, який вона постачає через «Північний потік-1», важливий газопровід, що обслуговує Німеччину та інші країни. Це спонукало європейські уряди запустити вугільні електростанції, які були закриті або планувалися поступово закритися.

Німеччина субсидує ціни на бензин і продовжує термін служби генераторів електроенергії, що працюють на вугіллі. Голландські вугільні електростанції, які працюють на 35-відсоткову потужність, отримали дозвіл на збільшення до 100 відсотків до 2024 року. Австрія відновлює роботу вугільної електростанції, законсервованої у квітні 2020 року. Італія готується дозволити активізувати роботу півдюжини вугільних електростанцій виробництво.

У Сполучених Штатах ідея обмеження ціни на російську нафту розглядається як спосіб знизити ціни на нафту та бензин і завдати шкоди фінансам Кремля. На сьогоднішній день Росія знайшла спосіб обійти санкції та ембарго на Заході, продаючи Китаю та Індії, які беруть її нафту за зниженими — але все ще прибутковими — цінами.

Ця пропозиція фактично дозволить Росії продавати більше нафти в Європу, але лише з різкою знижкою від поточної ціни до понад 100 доларів за барель. Пані Єллен, а також високопоставлені економічні чиновники в Україні кажуть, що це буде служити двом ключовим цілям: збільшення світових поставок нафти, щоб чинити тиск на ціни на нафту та бензин, одночасно зменшуючи нафтові доходи Росії.

Імовірно, Росія продовжуватиме видобувати та продавати нафту навіть зі знижкою, оскільки скоротити видобуток - легше та економніше, ніж закривати свердловини. Саймон Джонсон, економіст Массачусетського технологічного інституту, вважає, що продовження продажу нафти з максимально низькою ціною 10 доларів за барель може бути в економічних інтересах Росії.

Можливо, Китай та Індія також наполягатимуть на зниженій ціні, що ще більше вдарить по російських доходах.

Найбільше занепокоєння, за словами аналітиків, викликає поточна боротьба за постачання газу, яка передбачає довгострокові інвестиції в інфраструктуру, що зробить майже неможливим досягнення мети обмежити глобальне потепління не більше ніж 1,5 градуса за Цельсієм.

Німеччина ухвалила закон, що дозволяє будівництво 12 нових L.N.G.-терміналів і вже ввела в експлуатацію чотири плавучі.

Критики стверджують, що будівництво всіх 12 терміналів призведе до надлишкової потужності. Але навіть половина цієї кількості вироблятиме три чверті викидів вуглецю, які Німеччині дозволено міжнародними угодами, згідно з нещодавнім звітом, опублікованим німецьким екологічним органом. Термінали будуть використовуватися до 2043 року, занадто довго, щоб Німеччина стала нейтральною до вуглецю до 2045 року, як обіцяв уряд пана Шольца.

І країни інвестують не лише в інфраструктуру вдома.

Минулого місяця пан Шольц був у Сенегалі, одній із країн, що розвиваються, запрошених на саміт Групи 7, щоб обговорити співпрацю не лише у сфері відновлюваних джерел енергії, а й у видобутку газу та L.N.G.-виробництві.

Просуванням газового проекту в Сенегалі, за словами аналітиків, Берлін порушує своє зобов’язання Групі 7 не пропонувати державні гарантії фінансування проектів з викопного палива за кордоном.

Ці протиріччя не лишилися непоміченими для бідніших країн, які задаються питанням, як учасники Групи 7 можуть домагатися зобов’язань щодо кліматичних цілей, а також інвестувати у видобуток та розподіл газу.

Одним із пояснень є рівень лобіювання серед компаній, що займаються викопним паливом, який не спостерігався роками, кажуть активісти.

«Мені це нагадує спробу нафтогазової промисловості припинити виконання Паризької угоди, – сказав Білл Хеар з Climate Analytics, консультативної групи в Берліні, посилаючись на знаковий міжнародний договір 2015 року про зміну клімату. - І я дуже переживаю, що вони можуть досягти успіху».

Пані Морган із Міністерства закордонних справ Німеччини поділяє деякі з цих побоювань. «Вони роблять все можливе, щоб рухатися вперед, також в Африці, – сказала вона про галузь. - Не тільки газ, а нафта, газ і вугілля».

Але вона та інші все ще сподіваються, що Група 7 може стати платформою для пов’язування кліматичних цілей з енергетичною безпекою.

Екологічні та зовнішньополітичні аналітики стверджують, що Група 7 могла б підтримати інвестиції у відновлювані джерела енергії та енергоефективність, одночасно забезпечуючи кошти для бідних країн, які постраждали від кліматичних катастроф.

Насамперед, застерігають активісти, багатим країнам необхідно протистояти спокусі відреагувати на короткостроковий дефіцит енергії, знову зробивши ставку на викопне паливо.

«Зараз усі аргументи на столі, – сказала пані Нойбауер, активістка «П’ятниць заради майбутнього». - Ми точно знаємо, як викопне паливо впливає на клімат. Ми також добре знаємо, що Путін не єдиний автократ у світі. Ми знаємо, що жодна демократія не може бути по-справжньому вільною та безпечною, доки вона залежить від імпорту викопного палива».