«Холодний Яр» видали в росії й презентували у Кропивницькому: зрада чи пропаганда українства?
У Кропивницькому презентували виданий у росії роман Юрія Горліса-Горського «Холодний Яр». Організатор презентації - історик та громадський активіст Юрій Митрофаненко.
У зацікавлених ще до презентації виникли запитання до організатора на його сторінці у фейсбуці щодо законності та просто необхідності обговорення книжки, яка написана російською мовою й видана у росії, щодо персон харківʼянина Сергія Луніна, який ініціював видання роману та переклав його російською (частина громадськості звинувачує його в українофобії), та російського історика Олександра Шубіна, який написав вступну статтю.
Юрій Митрофаненко зазначає, що книгу не планує пропагувати чи позитивно оцінювати, а лише представити та аналізувати, називаючи анонс заходу інтелектуальною провокацією.
Далі — його відповіді на найголовніші запитання.
Юрій Митрофаненко
- Сергій Лунін — історик, перекладач, який переклав книжку з української на російську мову та спромігся видати її у Санкт-Петербурзі. Він мав сюди приїхати, але піднявся значний шум, що до Кропивницького приїде українофоб. Сергій людина неоднозначна. Але чи він українофоб?
Вахтанг Кіпіані (український журналіст, публіцист, історик) у 2019 році створив перелік зі 100 книжок, виданих у період незалежності України, які мають найбільшу вагу для формування української ідентичності. На 23 місці у цьому переліку книжка «Холодний Яр» видавництва «Клуб сімейного дозвілля» (Харків, 2017), яке впорядкував Сергій Лунін. Він порівняв копії всіх прижиттєвих видань першої частини тексту Юрія Горліса-Горського, спростував деякі неточності й додав наукові коментарі у вигляді п'яти доповнюючих статей. В примітках вказав усі розбіжності між прижиттєвими виданнями.
Чи порушую я закони, коли тримаю цю книжку в руках? По-перше, закон про заборону поширення російськомовної літератури в Україні вийшов 19 червня 2022 року, книжка потрапила до мене раніше, по-друге, щоб закон набрав чинності, його має підписати президент. Він ще не підписав. А якби б і підписав, у законі є уточнення, що 10 примірників можна ввезти у ручній поклажі для істориків, архівів, бібліотек і т. п., але не для поширення. Порушення немає: презентацію поширенням не вважаю, розповсюджувати книгу не збираюся, позитивно характеризувати у книжці можу лише те, що зробив українець Сергій Лунін.
Наступний момент, на який бурхливо реагувала спільнота: автор вступної статті - російський історик Олександр Шубін - раніше написав книгу «Історія Новоросії». Але у цьому випадку ніхто не збирається хвалити Шубіна та його статтю, в якій використовуються російські наративи. Його стаття суперечить тому, що писали Юрій Горліс-Горський та Сергій Лунін. Позитивний момент: Шубін не каже в передмові, що описане в книжці — то брехня. Тобто визнає, що в Україні була боротьба за незалежну державу. Підкреслюю, Шубін — ворог, але є позитивні моменти: він не спростовує того, що пише на своїх сторінках Юрій Горліс-Горський.
Той, хто читатиме навіть передмову Шубіна, зрозуміє, що Горліс-Горський говорить правду. Читач відкриває книгу і бачить образи не учасників громадянської війни, а борців за незалежність України. Книжка для російського читача є дуже важливою. Я вважаю видання такої книжки в росії успіхом, не знаю, як її взагалі пропустила російська цензура.
Тому і хотілося б на цю книжку звернути увагу, розповісти про важливість перекладу російською, бо ж росіяни будуть її читати та замислюватися. В будь-якому випадку видання в росії української книги, такої книги, — це успіх. Вважаю, що в Україні про це мають знати.
Мета презентації - привернути увагу до того, що знову видали «Холодний яр». Книжка видана всімнадцяте, це нове цікаве оригінальне видання, яке видане аж в росії, це просто констатація факту і аналіз книги, яку видав, переклав, доповнив Сергій Лунін, просто говоримо про це.
Хочеться, щоб якомога більше подібних книжок видавалося в росії. На жаль, це чи не єдина книжка з українським наративом. Я не думаю, що вона суттєво вплине на свідомість росіян, що вони прочитають та одразу змінять ставлення до українців. Більш того, я думаю, вони прочитають цю книжку та почнуть нас ще більше ненавидіти, тому що побачать, які українці жорстокі, безжальні у боротьбі з ворогами.
Всі фото авторки тексту
