Операція «Евакуація». Як мама з онкохворим сином і донькою виїхали з окупованої Херсонщини

15-річний Влад Мільченко - житель Херсонщини, бореться з хворобою більше трьох років. Діагноз хлопця - астроцитома лівої скроневої долі, простіше кажучи, пухлина мозку. На початку повномасштабного вторгнення росії стан Владислава погіршився. Владика з сестрою і мамою евакуювали кропивницькі волонтери з благодійного фонду «Янгол життя».

Журналістка CBN записала розповідь Влада та його мами Ольги.

[caption id="attachment_133103" align="aligncenter" width="640"] Влад Мільченко[/caption]

- У 2019-му ми дізналися про хворобу. Лікар направив нас до херсонської лікарні. Звідти - до Києва, і там його прооперували. Операція, я б сказала, була ювелірна, три команди лікарів проводили її. Пповернулися до Херсону, до наших лікарів, і розпочали лікування променевою терапією. Потім - хіміотерапією.

У цей складний момент я знайшла фонд «Янгол життя» і надіслала копії всіх документів та рекомендацій лікаря. Зв’язалася з волонтеркою Олею Присяжнюк, і вона мені сказала, що їхня команда готова допомагати нам та оберігати. Я дуже вдячна їм, вони сильні духом. Три роки цього складного шляху вони поруч. Постійно передавали нам ліки, подарунки, листівки на кожне свято.

[caption id="attachment_133102" align="aligncenter" width="640"] Влад з Ольгою Присяжнюк із «Янгола життя».[/caption]

З початку повномасштабного вторгнення наших онкологів евакуювали. Ми також хотіли їхати, але виникла фінансова проблема. Нам їхати що до Херсону двісті кілометрів, що до Запоріжжя. Всім селом ми збирали на евакуацію, яка коштувала двадцять тисяч гривень, але цих грошей було замало. Я звернулася до наших дівчат з «Янголу життя», вони оплатили всю суму та взяли під контроль нашу поїздку. Більша частину суми ми витратили на хабарі росіянам, аби ті без проблем пропускали нас через блокпости.

Добиралися ми з сином та донькою чотири доби. На першому українському блокпості заглянув наш українець, наш хлопець, і він сказав: «Слава Україні». Ми всі плакали й аплодували, ми неймовірно були раді бачити наших. Емоції зашкалювали, бо, коли проїжджали російські пости, ми зіштовхнулися з нерозумінням та жорстокістю. Ті чотири дні були пеклом.

По приїзду до Кропивницького дівчата одразу нас розселили, надали нам речі, житло, їжу.

З дев’ятнадцятого року я вперше побачила дівчат, не по фейсбуку, не по телефону, а вживу. Владислав взагалі був на емоціях таких, що ледь заснув. Згадував і згадував, постійно передивлявся фото…

Зараз мене турбує його стан. Ми продовжуємо обстежуватись, прислухаємося до лікаря та виконуємо все, що він каже. Ми намагаємося зробити все, аби Владу тут було комфортно, щоб він почувався добре, не дивлячись на те, що покинув свою домівку. Цей шлях складний, але я сподіваюсь, що ми його пройдемо з честю.

Зараз головне, щоб наші воїни трималися і здобули перемогу, а за ними і ми з Владиком переможемо хворобу.

[caption id="attachment_133101" align="aligncenter" width="640"] Влад Мільченко[/caption]

- Мені дуже допомагає сім’я. Сім’я - з нею ж завжди легше. Мама бачила, що мені ставало гірше, що ліки вже не допомагають. Казали, що у Херсон не потрапити, бо там воєнні дії. Ми вирішили, що потрібно виїжджати, бо у нашому селі ціни великі стали, ми їжу не могли купити.

Дорога у Кропивницький була дуже складною. Ми просто днями стояли на блокпостах, у всіх здавали нерви. Ми вже не могли і пішли пішки, ми просили, щоб нас пропустили, говорили, що у нас хворі, діти, пенсіонери. Російський воєнний у чорній масці сказав, що можуть нас відвезти тільки у лікарню, і все. Моя мама почала їм показувати всі документи, які підтверджували мою хворобу, шрам показувала, але їм все одно було…

Лише на четвертий день ми змогли виїхати та вночі прибули до Запоріжжя. Там ми хоч поїли нормально, люди годували нас, ще й ліки мені дали. Наступного дня були у Кропивницькому. Коли я побачив людей, які всі ці роки мені допомагали, я заплакав, і мама заплакала. Я радий, що тут і що можу хоча б лікуватись.

[caption id="attachment_133100" align="aligncenter" width="640"] Мама Влада Ольга Мільченко[/caption]

Нещодавно Владику зробили МРТ, ознак прогресу хвороби не виявлено, але хлопцю потрібно продовжувати лікування.

Картка фонду «Янгол життя» (ПриватБанк): 5169 3324 0710 8102.

Фото: Ігор Філіпенко, CBN