Співачка-волонтерка Христина Панасюк: «Усім говорю, що маю позивний “Окопно-бліндажне щастя”»

Христина Панасюк - рівненська співачка та волонтерка. Вокалом займається з 13 років, закінчила рівненські музичне училище та університет. У листопаді 2014-го Христина потрапила у зону бойових дій на Донбас, де своїми піснями піднімала дух бійців, а також допомагала їм матеріально, збираючи концертами кошти на потреби ЗСУ.

Вчора, 28 липня, Христина з концертом для збору грошей для війська приїхала у Кропивницький. Через ракетний обстріл міста концерт не скасували, бо багато людей виявили бажання зустрітися зі співачкою, але перенесли у бомбосховище. Незважаючи на це, імпровізована "концертна зала" була заповнена людьми, які хотіли послухати сучасні воєнні пісні та разом з тим допомогти нашим воїнам.

Після концерту Христина Панасюк розповіла CBN про свій шлях до волонтерства, перший концерт на передовій та пісні, натхнені героями.

- Стати волонтеркою мене вмотивувало бажання допомагати та відчуття емпатії, яке, мабуть, властиве усім людям. Чужий біль відчуваю як власний. Мені захотілося допомогти, підтримати, зробити все залежне від мене, тому я і стала волонтеркою, - каже Христина.

Проте співачка зізнається, що відразу не вірила у свої сили та у змогу писати пісні про військових для них:

- Я спочатку не вірила в себе. До того моменту, поки не написала пісню про Україну «Україно, підіймись з колін» ще у 2014 році. Вона дивним чином розійшлась по інтернету, і мені один хлопчина написав - зараз я розумію, що він військовий, а тоді я того не зрозуміла. Так от, він попросив написати пісню про військових, але я не знала, чи у мене вийде, чи я зможу. І тоді він мені сказав: «Не сумнівайся, я у тебе вірю, у тебе все вийде». От, власне, з того моменту і почалися мої пісні. Я написала «Дай боже сил нашим солдатам», «Присягу двічі не дають», пісні про волонтерів. Вони почали з'являтися, я відчула, що це потрібно, і ця думка мене надихає.

Перший концерт Христини на передовій відбувся у листопаді 2014 року на блок-посту дорогою на Волноваху, і запам'ятався він не тільки тим, що був дебютним:

- Тоді привезли загиблого хлопця з позивним «Сєвєр» - Сергія Табалова. Він - наймолодший кіборг з Донецького аеропорту. Був добровольцем, загинув на початку листопада. Так вийшло, що ми співали на блок-посту декілька пісень, і якраз проїхала швидка з його тілом. Це було дуже моторошно, важко. А вже більш повноцінний концерт був у Волновасі для воїнів 72-ї бригади. З того часу і почалися поїздки по різних позиціях.

Волонтерка зізнається, що бліндаж - це особлива атмосфера для виступів. Для неї жоден стадіон не зрівняється з трьома-чотирма парами очей, наповнених вдячністю. Під час концерту Христина розповіла історію, як отримала свій власний позивний:

- Якось я виступала, не пам'ятаю у якому вже населеному пункті, і мене почали представляти чи то як заслужену співачку, чи то як народну. А хтось з хлопців тоді вигукнув: «Та яка вона народна, вона - наша, окопно-бліндажна!» Ще згодом мені придумали позивний «Щастя». Тепер я всім говорю, що у мене позивний - «Окопно-бліндажне Щастя».

Музикантка розповідає, що кожна її пісня з чимось або кимось пов'язана. Наприклад, «Ніжний ангел» - про подружжя волонтерів з Вінниці. Чоловік від народження має дефект зору, нічого не бачить. Його дружина - підтримка і опора - возить на передову гуманітарну допомогу, яку він допомагає складати. Пісня «Ти підбори змінила на берці» - про дівчину, яка пішла воювати за контрактом. Композиція «Ти потрібен» - про військового з Харкова, який повертався додому, перед цим пробувши досить довго у Мар'їнці:

- Він написав мені, що їде до близьких, до своєї дівчини. А вже через півгодини відписав, що повертається до своїх пацанів. Я запитала, що сталося, а він відповів, що його у метро обізвали фашистом. Мені вдалося його заспокоїти, він таки поїхав до рідних. А у мене з'явилася пісня «Ти потрібен» - саме про те, що є люди, які опускають свої очі, не знаючи, що сказати, і говорять у своє виправдання насправді непотрібні речі. А є люди, які пишаються, потрібно триматися таких людей і знати, що їх більшість.

Та найважливішою піснею на сьогодні для себе Христина називає «Сталеві люди» - композицію, яку вона створила у квітні цього року.

- Після повномасштабного вторгнення я не могла писати, це був такий біль від втрат. Мені було важко. У квітні я написала пісню «Сталеві люди», і я радію, що встигла надіслати її на «Азовсталь» друзям, яких я знала, і вони встигли почути. «Пташка» (військова з «Азову». - Ред.) ще пообіцяла, що ми колись запишемо її разом. Ця присвячена воїнам з «Азовсталі», вона присвячена усім воїнам і всьому тому, що я побачила впродовж цих місяців. Мене на цю пісню надихнули наші захисники і наші люди в цілому, які ніколи не брали до рук зброю, які починали евакуйовувати дітей, вивозити поранених і робити все, що можна робити. Наші люди — сталеві, і ця війна нас ще більше об'єднала, і дай боже нам цю єдність не втратити ніколи.

Відповідаючи на запитання, яку б пісню вона заспівала, починаючи і завершуючи концерт Перемоги, волонтерка говорить:

- Важко аналізувати, яку пісню я б заспівала першою чи останньою на концерті Перемоги. Ще кілька місяців тому я б сьогоднішній концерт закінчила іншою піснею. А я написала «Сталеві люди». Проте у мене є композиція про перемогу, і я вірю, що перемога настане. І, мабуть, ця пісня буде і першою та останньою на цьому концерті.

Всі фото: Олена Павлюк, CBN