Юпка, кохта, свитка: український haute couture для кропивничанок (і не тільки)

13 липня виповнилося чотири роки з того дня, як засновниці етнолабораторії «Баба Єлька» (Світлана Буланова, Інна Тільнова та Вікторія Семененко) вирішили дослідити автентичні народні пісні Кіровоградщини. Після першої ж експедиції вони зʼясували, що є багато культурних скарбів нашого краю, які необхідно зберігати та показувати людям.

Окрім пісень - орнаменти на рушниках та вбранні, кулінарні традиції, танці, обряди, примовки, легенди, спогади про Голодомор та Другу світову. За ці кілька років «Баба Єлька», без перебільшень, стала вагомим культурним осередком Кропивницького й області і єдиною організацією, яка в таких масштабах займається саме етнографічними дослідженнями і популяризацією культурної спадщини нашого регіону в сучасному форматі.

Нещодавно у життя втілився ще один напрям роботи етнолабораторії — пошиття реплік старовинного одягу. Завідувачка етнолабораторії «Баба Єлька» Світлана Листюк розповіла, що мрія створити колекцію українського одягу, відтворити автентичний стрій, зʼявилася давно:

- Головною проблемою став брак коштів. Ми неодноразово подавалися на Український культурний фонд, сподівалися виграти на це грант, але там нам давали відповідь, що це не на часі. Як і багато чого, що повʼязане з історією та культурою України, як не парадоксально.

Але ми вважаємо, що саме зараз той час, коли треба і руками, і ногами, і головою працювати на відродження української культури. І наш такий культурний фронт створив ще один напрям - проєкт «Баба Єлька. Мода». Ми перестали сподіватися на грантові програми, відкрили власні гаманці й почали шити.

Спочатку зверталися до майстринь в інших містах України, зокрема, до майстерні «Стьожка» в місті Лубни, де працює Валентина Ляшенко, вона чудова майстриня. Одна з тих, хто знає український стрій якщо не на 100, то на 99%. Перші наші спіднички, керсетки вона нам відшивала за нашими фото, або ми дивилися, що є в неї в колекції, і робили собі.

Але ми все ж таки шукали майстриню, яка відшиватиме це тут, у Кропивницькому. Потрібно, щоб можна було особисто зустрітися, поговорити, обрати тканину, разом вирішити, що і як треба шити.

І одного дня у двері нашої етнолабораторії постукала Аліка, яка сказала, що майстриня і хоче у співпраці з нами шити одяг. Тобто ми її шукали, а вона знайшла нас. Виявилося, що у неї величезний досвід у швейній справі і що вона захоплюється саме стародавніми речами. Вона мріяла шити репліки, але не мала доступу до оригіналів, з яких можна знімати мірки, робити лекала. А у нас ці речі є. Так ми вирішили налагодити співпрацю, відкрили швейну майстерню.

Аліка постійно до нас приходить, працює тут щосереди, дивиться, які в нас є спіднички, керсетки, інший одяг, знімає з них мірки, робить лекала та створює заготовки під репліки. І як тільки ми написали у фейсбуці, що запускаємо такий проєкт, як нам почали приходити повідомлення з усієї України та з-за кордону, жінки замовляють собі репліки.

Вони обирають тканину, а зразки використовуються наші. У нас вибору тканин немає, шукаємо в інтернеті, у запасах, у кого залишилися відрізи, просимо продати, щоб ми могли використовувати якщо не на зовнішню сторону одягу, то хоча б на підбій, який зазвичай дуже яскравий, на відміну від лицьової сторони, яка скромна, переважно однотонна, лише з деякими декоративними прикрасами. От ми шукаємо такі тканини, комбінуємо їх і шиємо одяг, який можна носити як повсякденний та відчувати себе панянкою.

По репліки звернулися також і охочі з Кропивницького. Переважно замовляють спідниці та керсетки. Є вже готові пошиті спіднички, які полетять за кордон. Пошили копію кохти. Деякі наші зразки походять з Полтавщини, вони подібні на наші, тому ми використовуємо і їх.

[gallery type="rectangular" td_select_gallery_slide="slide" size="full" ids="133656,133657,133658,133659,133660,133661,133662,133663,133664,133665,133666,133667"]

Майстриня Аліка розповіла, як для неї почалася творча співпраця з етнолабораторією:

- У День вишиванки у мене був чудовий настрій, я давно приглядалася до «Баби Єльки», і от нарешті саме цього дня потрапила до етнолабораторії, розглядала всі експонати, що в них є, попросила показати, як все пошите і як виглядає всередині. Цікаво було неймовірно. Потім спитала дівчат, чи їм потрібні люди, які вміють шити. Вони відповіли згодою.

Через тиждень я прийшла, ми поговорили про те, як будемо втілювати задум у життя, мені дали мені експонати, з яких я змогла зняти лекала. До того я лише приглядалася до старовинних речей, але ж замовляють люди зазвичай сучасний одяг. З уже пошитих речей мені подобається керсетка, яку ми називаємо маковою через яскравий колір всередині та темний зовні.

Замовити пошиття одягу можна на фейсбук-сторінці «Баби-Єльки», за контактами на сайті, або завітати до етнолабораторії та домовитися з майстринею особисто.