⚛️ До глобального енергетичного хаосу додалася загроза ядерної катастрофи в Україні
Переклад тексту Адама Тейлора з поштової розсилки The Washington Post
Мало країн розуміють ризики, пов’язані з атомною енергетикою, так, як Україна. Лише за пару годин їзди від Києва розташована нині виведена з експлуатації Чорнобильська електростанція, місце, мабуть, найстрашнішої ядерної аварії в історії і, безперечно, найсумнішої.
Але, незважаючи на Чорнобильську катастрофу, Україна ніколи не відмовлялася від атомної енергетики. У країні є чотири окремі атомні електростанції з 15 різними реакторами. Це одна з найбільших ядерних держав світу. За даними Міжнародного агентства з атомної енергії, у 2020 році ці станції забезпечили 51 відсоток електроенергії в Україні — життєво важливе джерело для країни із середнім рівнем доходу.
Війна в Україні знову висунула на перший план проблему ризиків та плюсів ядерної енергетики. На початку цього року вторгнення Росії змусило багато країн переглянути ядерну енергетику, враховуючи геополітичну реальність викопного палива. Німеччина, яка зараз обмірковує відстрочку запланованого закриття своїх атомних станцій, щоб відмовитися від російського газу, є останньою.
Багато в чому ці країни наслідують шаблон, який встановила сама Україна. Десять років тому побоювання щодо того, що Москва знову припинить постачання газу в Україну, збіглися з планами витратити мільярди на нові атомні станції.
Але вторгнення Росії показує, яку величезну небезпеку може становити ядерна енергія в конфлікті. Найбільша в Європі атомна електростанція, Запорізька, розташована на південному сході України. Вона утримується російськими військами з березня, але посилення бойових дій останніми тижнями призвело до безпрецедентного страху перед ядерною катастрофою, що збігається з жорстокою війною.
Росію звинуватили у використанні станції, яка все ще працює та виробляє електроенергію, як плацдарму для війни. Цього тижня працівник АЕС та його водій загинули під час мінометного удару. На станції вже працює невелика бригада, менше 10 відсотків її звичайної робочої сили.
Росія має свої мотиви для окупації АЕС. Україна заявляє, що Росія намагається під’єднати станцію до власної енергомережі — фактично крадучи п’яту частину української електроенергії одним махом, якщо це вдасться, незважаючи на ризики, пов’язані з процедурою. Але цей ризик сам по собі може бути стратегією, що дає російським військам певний захист і становить неявну загрозу для нападників.
Втім, Росія готова ризикувати ядерною катастрофою протягом усього конфлікту. На початку війни вона окупувала нині виведену з експлуатації територію Чорнобильської АЕС. Коли росіяни звідти пішли, Україна повідомила, що обладнання було пограбоване, а будівлі зіпсовані. Один посадовець повідомив The Post, що вартість збитків склала понад 135 мільйонів доларів, якщо не більше, враховуючи, що росіяни вилучили зі станції незамінне програмне забезпечення.
Росія також неодноразово натякала на використання ядерної зброї, що викликало тривогу у багатьох на Заході.
Бої під Запоріжжям становлять загрозу для багатьох за межами України. У вівторок Рада Безпеки ООН була одностайно стурбована боями біля Запорізької АЕС. Експерт ООН, який інформував раду, чітко пояснив глобальні ставки у цій грі.
«Ми маємо чітко розуміти, що будь-яка потенційна шкода Запоріжжю чи іншим ядерним об’єктам в Україні, що призведе до можливого ядерного інциденту, матиме катастрофічні наслідки не лише для найближчих регіонів, але й за його межами», – сказала Розмарі Дікарло, заступник генерального секретаря ООН з політичних питань і питань розбудови миру.
МАГАТЕ, провідний ядерний наглядовий орган у світі, сподівається відвідати це місце найближчими днями.
Основний ризик полягає не в тому, що реактор буде уражений, а в тому, що може припинитися електропостачання станції, тобто системи охолодження більше не зможуть утримувати атомну електростанцію в межах прийнятних температур. Хоча є резервні генератори, війна не дає жодних гарантій.
«Атомні електростанції не сконструйовані для перебування в зонах бойових дій», — сказав Джеймс Ектон, співдиректор Програми ядерної політики Фонду Карнегі за міжнародний мир, моїй колезі Клер Паркер.
Як не дивно, атомна енергетика набрала обертів після вторгнення в Україну. Хоча такі оргіназації, як «Грінпіс» та інші, попереджали про потенційну загрозу ядерним об’єктам під час конфлікту, для деяких урядів загроза, пов’язана з енергетичною безпекою, була набагато гострішою.
Навіть Німеччина, яка пообіцяла припинити використання атомної енергетики до кінця року, зараз тихо обговорює, чи зможе вона тимчасово зберегти роботу деяких своїх атомних електростанцій, щоб обійтися без газу з Москви цієї зими.
Теоретично європейські країни, які широко використовують ядерну енергію, менш вразливі до російських обмежень. Коли Борис Джонсон оголосив про плани побудувати до 2050 року до восьми нових атомних станцій, британський прем’єр-міністр сказав, що це зроблено для того, щоб його країна не могла бути «об’єктом шантажу з боку таких людей, як Володимир Путін».
Однак реальність складніша. Франція, найбільш залежна від атомної енергетики країна у світі, все одно бореться зі зростанням цін на енергоносії через численні проблеми національного оператора ядерної енергії.
Тим часом ситуація в Україні демонструє, що атомні електростанції не можна вважати захищеними від конфлікту. Як сказав Марк Хіббс, іноземний старший науковий співробітник Програми ядерної політики Карнегі, під час свідчень у Палаті громад Британії у квітні, «до вторгнення Росії в Україну жодна атомна електростанція не була атакована, захоплена та зайнята військами».
Тепер дві. І загроза може не обмежуватися Україною чи фізичним конфліктом: у березні Сполучені Штати зняли звинувачення проти чотирьох росіян у здійсненні серії кібератак на інфраструктуру США. А що було ціллю? Атомна електростанція в Канзасі.
