Немає відео — немає справи: як закрили провадження проти очільника митниці після знищення доказів

У липні CBN писало про карколомні події навколо кримінального провадження щодо колишнього очільника Кропивницької митниці Святослава Пересунька.

Коротко нагадаємо: за версією слідства, Святослав Пересунько разом з поплічниками брав хабарі за розмитнення, обіцяючи не створювати перешкод в оформленні митних дозволів. «Данина» становила до 10 тисяч доларів з кожного бізнесмена на місяць.

https://cbn.com.ua/2022/07/22/ekskerivnyka-kropyvnytskoyi-mytnytsi-maly-posadyty-vsi-spravy-zakryti-a-dokazy-jmovirno-znyshheni/

21 грудня 2021 року правоохоронці повідомили, що викрили масштабну схему вимагання грошей з експортерів на митниці. Організував це «один з регіональних посадовців». Мова йшла про колишнього очільника Кропивницької митниці Святослава Пересунька, який на той момент обіймав аналогічну посаду в Івано-Франківську.

СБУ, Генпрокуратура та ДБР тоді прозвітували про ліквідацію хабарницької схеми і показали фото вилученого у Святослава Пересунька майна: $240 тис. готівкою, золоті колекційні монети, ювелірні прикраси з коштовним камінням та діамантами, колекція дорогих годинників.

Правоохоронці під час досудового слідства стежили за митниками та їхніми поплічниками. Записували таємно на відео, як вони вимагають та беруть хабарі. Але у перші дні повномасштабного вторгнення відео з митниками та посередниками знищили, як і інші таємні матеріали, нібито задля того, щоб інформація не потрапила до рук ворога.

Зрештою, за відсутністі відео- та аудіодоказів прокурор просто закрив справу проти Пересунька. У постанові так і написано: «Під час слідства встановлено, що матеріали негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД), які б доводили вчинення Пересуньком С. С. кримінального правопорушення, знищені, і тому в діях Пересунька відсутній склад кримінального правопорушення».

Слідча суддя Лариса Гольник, яка цією справою займалася, каже, дивно, що справа базувалася лише на НСРД. І чому тоді проти ще двох посередників провадження не закриті, а лише по Пересуньку?

Єгор Сандул, який закривав справу, згодом пояснював: у цьому випадку матеріали знищили вже в Офісі генерального прокурора. Евакуювати з Києва не встигли - і спалили всі. І тепер немає відео - немає і справи проти Пересунька.

Лариса Гольник прокоментувала це в ефірі «5 каналу»: «Нормативний акт, який врегульовує знищення таких проваджень під час досудового розслідування, передбачає, що цей документ є таємним, і я як суддя навіть не можу сказати, які ж підстави були для знищення матеріалів досудового розслідування або доказів саме негласних слідчих розшукових дій (НСРД).

Мені стало відомо про знищення, коли до мене звернулася особа, яка була підозрюваною у кримінальному провадженні з проханням скасувати арешт, накладений на її майно, що було вилучено під час досудового розслідування. Тоді ж дізналась про закриття такого кримінального провадження щодо одного з фігурантів.

У тому кримінальному провадженні, про яке я кажу зараз, підозрюваними були три особи: дві особи як підлеглі одного з керівників регіональної митниці і сам керівник регіональної митниці. І от саме по цьому керівнику і було закрито кримінальне провадження. І, як зазначено в постанові про закриття кримінального провадження, воно закрите на підставі знищення матеріалів НСРД.

При цьому інші докази тут не оцінювалися. Просто зазначили, що, раз знищили матеріали НСРД, значить доказів винуватості немає в органа досудового розслідування, а саме у прокуратури, бо кримінальне провадження це закривалося саме постановою прокурора - процесуального керівника.

Виходячи з постанови про закриття кримінального провадження саме аудіо- та відеозапис, який слугував основою предʼявлення підозри, був знищений. Я як суддя маю чинити по закону, і зрозуміло, що закриття кримінального провадження свідчить про те, що особа не є винуватою з огляду на вказані обставини.

Проте як у громадянки в мене виникло багато запитань: а, можливо, існували інші докази винуватості цієї особи, можливо, в діях даної особи існував інший склад кримінального або дисциплінарного правопорушення?

А ще: держава здійснювала такі заходи тривалий час, витрачала бюджетні кошти для виявлення особи, яка вчинила корупційне діяння, у таких випадках особливо важко доводити винуватість керівників, бо безпосередньо особа, яка бере чи дає хабар, виявляється під час передачі неправомірної вигоди, але ж дана сума може бути передана керівнику підлеглими особами. Тобто цей весь ланцюжок корупційних діянь причетних осіб дуже складно виявляти.

І от якраз тут виникають запитання, чому стосовно митника, головного фігуранта, закрили кримінальне провадження, а підлеглим, які виконували, можливо, його вказівку щодо отримання грошей — не закрили.

І ще виникає запитання як у громадянина: а чи багато було таких кримінальних проваджень, які в перші дні повномасштабного вторгнення закрили? Як багато таких справ, і чи не було тут зловживання посадових осіб, прокурорів, слідчих у знищенні таких матеріалів, чи можливо було матеріали НСРД евакуювати?

І от тому я повідомила громадськість про ту ситуацію, яка має суспільний інтерес. І я розумію, що саме повномасштабне вторгнення не повинно бути тією обставиною, через яку ми повинні припинити розслідування щодо осіб, які звинувачуються у тяжких злочинах, особливо пов'язаних з корупцією.

Матеріали НСРД є таємними. Потім проводиться так звана легалізація, тобто правоохоронці фактично роздруковують те, що зафіксували під час зустрічі даної особи, коли вона спілкувалась з заявником.

Судді приходять так звані легалізовані матеріали НСРД. Тобто складається певний протокол посадовою особою, яка зазначає, що, відповідно до рішення органу (зазвичай це апеляційний суд), є дозвіл на аудіо- та відеофіксацію дій особи, прокурор теж з клопотанням звертається.

Тобто, що там у таємних матеріалах, суддя зазвичай не знає, бо це зберігається у прокуратурі. Невідомо, що там, яке обладнання чи методи застосовувалися оперативними підрозділами, це є таємницею. Суддя має справу з так званими легалізованими результатами та дає їм оцінку.

Проте це не може бути єдиним доказом винуватості тієї особи, повинна бути сукупність доказів, і треба на цьому наголошувати. Звичайно, аудіо- та відеофіксація — це найбільш обʼєктивний доказ, що не залежить від волі свідка, від того, як він протлумачить ту чи іншу поведінку.

Але ж є заявник, який звертався, який зустрічався з фігурантом по справі, є і певні докази, що дійсно вони могли передзвонюватися, є фіксація звʼязків. Тобто треба було б все-таки оцінювати сукупність доказів, а не тільки матеріали НСРД.

Ну і дійсно виникає запитання, чи не було можливості все-таки зберегти ці матеріали НСРД, які не були ще на той час легалізовані. Знищення матеріалів має бути предметом досудового розслідування органу, який не був би зацікавленим в результаті цього розслідування.

Ми повинні почути, чому матеріали були знищені в той час, коли їх могли вивезти, і чи це не вплине на подальшому веденні досудового розслідування, бо вже нібито повідомляється про те, що вони відновлені.

Хочу зазначити, що у спілкуванні з одним із правоохоронців я почула по одній зі справ, що матеріали НСРД були в перші дні війни знищені. Я запитала, чому, на що була відповідь, що така вказівка була з Києва. Розумієте, ось ці посилання, вказівки "з Києва" на когось згори замість дотримання законів, оце відчуття якоїсь кругової поруки: "Хтось сказав з Києва, значить я повинен виконати вказівку незалежно від того, наскільки вона є законною"».

https://www.youtube.com/watch?v=mmD_WELd71k

Журналістка видання «Настоящее время» Ірина Ромалійська зв’язалася зі Святославом Пересуньком, який уже перестав бути підозрюваним. Пересунько погодився на бесіду в месенджері. Заявив, що хабарів не брав, а справа взагалі була замовною, щоб очорнити його та співробітників митниці. Сказав, що після закриття справи пішов добровольцем до ЗСУ.

Ірина запитала і про долю 240 тисяч доларів готівкою, колекційних годинників та коштовностей. Каже: йому все повернули.

Фрагмент опублікованої Іриною Ромалійською переписки з Пересуньком:

— Я передав більшу частину грошей на потреби ЗСУ.

— А чи маєте ви документальне підтвердження цього?

— Безперечно, є, але до закінчення війни я не хотів би розголошувати відомості, які стосуються перерахованих мною сум.

— Чи виникали у слідства питання, як ви в достатньо молодому віці, перебуваючи на держслужбі, заробили стільки грошей, годинників та коштовностей?

— Звичайно це питання було з’ясовано під час проведення досудового розслідування. Вказана сума грошових коштів була отримана мною на зберігання від близького родича, який 2.08.2021 продав належну йому квартиру за 280 тис. доларів США.

— І виходить, що ви перевели на рахунок армії гроші, які вам дав на зберігання родич?

— Це мій батько, ми вирішили це разом.

— Так батько, наскільки я почитала його біографію, також ніколи бізнесом не займався (батько працював суддею ще в СРСР в Україні та Росії, потім вступив в СДПУ (о), потім створив свою «Соціал-Демократичний Союз, нардеп і т. д.).

— Йому 70 років, він займався і бізнесом довгий час, і якийсь час політикою.

— Годинники та коштовності теж від батька?

— Годинники та коштовності мої. Можу після війни надати на експертизу, скілько воно все коштує. І ви все зрозумієте.

- А скільки?

- Це копія.

Запитала, чи буде поновлюватися тепер на посаді голови Івано-Франківської митниці. Пересунько відповів, що не думав ще про це.