Кропивничанин виготовляє обладнання для БПЛА, яке несе смерть рашистам
Всі бачили численні відео, як на російських солдатів падають боєприпаси з українських безпілотників. Іноді оператори влучають просто у відкриті люки бронемашин, іноді застають рашистів у цікавих позах і ситуаціях (мінет у кущах — уже класика цього жанру, і, як кажуть на болотах, то лі ещьо будєт).
Але не всі знають, що обладнання («вершники» на сленгу), за допомогою якого можна скинути на голову смерть, виготовляють, у тому числі, і в Кропивницькому.
Кропивничанин Володимир (ми змінили ім’я через бажання героя тексту лишитися анонімним) друкує «вершників» на своєму 3D-принтері. З кінця серпня він відправив на фронт уже тридцять дев’ять, сороковий, якщо випробування будуть вдалими, поїде на передову сьогодні-завтра.
Володимир приходить у редакцію з рюкзаком. Дістає з нього деталі й розкладає на столі.
— Пайка займає десь дві години, друк — годин шість — вісім, — розповідає він. — Якщо тільки цим займатися і правильно організувати процес, за день можна виготовити штуки чотири.
Кропивничанин демонструє плату з промовистим надписом Bavovna. Але зі зворотнього боку фотографувати не дозволяє:
— Фактично я з чотирьох окремих плат паяю одну, ось цю, «бавовняну». Це найголовніша деталь у конструкції. Не треба її знімати там, де видно, що і як припаяне. Бо росіяни вже і собі щось подібне намагаються створити.
«Вершника», який у спеціальних тримачах «несе» боєприпаси, чіпляють до безпілотника. Коли оператор наводить БПЛА на ціль — натискає кнопку на пульті. Безпілотник подає світловий сигнал на приймач (малесенький світлочутливий квадратик на чорному пластику), тримачі розкриваються, і світ покращується мінімум на одного рашиста.
— Я впевнений, що після перемоги будуть проводитися чемпіонати на точність. Наші займатимуть перші місця, точно, — каже кропивничанин і показує повідомлення в телефоні: відео, на якому бомбочка, відпущена «вершником» летить просто в люк російської БМП, і текст: «Працює, дякуємо!»
[gallery type="rectangular" td_gallery_title_input="Фото: Ігор Філіпенко, CBN" td_select_gallery_slide="slide" ids="139501,139502,139503,139504,139505"]
Володимир купує комплектуючі на «Алі експрес», українські аналоги — вдвічі дорожчі:
— Не знаю чому, але якщо раніше замовлення з Китаю йшло місяць, то зараз — пару тижнів. Крім плат, ще потрібні батарейки, їх я беру з використаних електронних сигарет. Дві пружинки на одного «вершника» — це звичайні пружинки з авторучок. Тримачі, до речі, двох типів — під НАТОвські боєприпаси і вітчизняні. Однак український — меншого калібру — чудово вставляється, якщо підкласти картон.
...Вже на виході з редакції Володимир несподівано зупиняється:
— Я хотів би пояснити, чому і навіщо це все. Я — глибоко віруюча людина, і це — моя десятина. Хтось несе десятину попу — попу, наголошую, не священнику, — а я вирішив віддавати її таким чином. Ви от питали, у скільки обходиться виготовлення одного «вершника». Немає жодного значення, скільки це коштує...
