Як на Олександрівщині у минулому сторіччі до весілля готувались
Онисія Репало 1932 року народження — жителька Любомирки Олександрівської територіальної громади. Ділиться історіями своєї сім’ї, розповідями про місцеві традиції, особистими спогадами. Родина Онисії пережила війни та голод, колективізацію та важкі повоєнні часи.
Українці у найскладніших обставинах вміють створювати навколо себе затишок та естетику. Білі хати, підмазані печі, вишивки, оздоблені ворота, прикрашені домашні іконостаси. Обряди до свят передавалися як родинні традиції та звичаї у громаді попри насилля радянської влади.
https://cbn.com.ua/2022/09/26/istoriyi-z-oleksandrivshhyny-duel-mahna-z-grygor-yevym-ta-tyurma-za-dva-kolgospni-buryaky/
Онисія Петрівна згадує, як готувалися до весілля на Олександрівщині за часів її дитинства та молодості:
— Що готували на свадьбу? Обязатєльно холодець. Найбільше у нас варили капусту. Січену капусту брали і пшоно кидали, а картоплю і капусту варили окремо, у другій посудині. Потім ту картоплю витягали, переминали у пюре і кидали у капусту. Як було — то мʼясо кидали.
Картошку ще робили. Чистили, різали довгенько, прижарювали на сковороді і мʼясо так само, потім все разом зʼєднували, жаркоє на це казали.
Кисіль варили, хто який хотів. Щоб кисіль зварити, терли картоплю на тертушку, вимивали. Крохмаль вимивався, осідав на дно. Те, що залишалося від тертої картоплі, викидали свиням варити, а крохмаль оставався. Тоді кипʼятили молоко, додавали крохмаль і варили кисіль молочний. А якщо фруктовий — то варили узвар, чи вишні сухі, чи що є, і теж додавався той крохмаль.
А пили горілку, самогонку. Варили буряки солодкі сахарні, зливали юшку, буряки варені віддавали свиням чи коровам, а в юшку кидали закваску, вона вигравала і варили самогон.
https://cbn.com.ua/2022/09/16/pogonych-bodenka-rubel-muzejnyj-remanent-u-suchasnomu-pobuti/
На свадьбу завжди пекли такий корогвай великий, прикрашали квіточками з тіста. Розкачували тісто як палець завтовшки, різали його на шматочки і потім складали у шишечки. Смужечки з тіста робили поверх і на них нанизували оці шишечки, а по боках - ще більші і оце так прикрашали.
Як молоду вже заміж видавали, то йшли бабки, сусіди, починали корогвай ліпити, співали весільних пісень. Оце вже начиналася свадьба. Як косу вже чесали молодій у суботу, брали дружок, по селі дівчат, котрі добре співали, і розчісували косу:
Брат сестриці косу розплітав
Де він упліточки подівав
Чи впліт у грубу повкидав
Чи меншій сестриці поотдавав.
Ще таке співали:
Ой дай мати масла
Я ж корову пасла
Гонила на росу
Дай масла на косу.
Як приїжджав молодий, то сестра пришивала йому букет до картуза й співала:
Як я тобі вінок пришивала
Та три нитки шовку вибирала
Одну голубую, другую червоную
Третюю жовтую - князю молодому.
[gallery type="rectangular" td_gallery_title_input="Фото: Мирослава Липа, CBN" td_select_gallery_slide="slide" ids="139651,139652,139653,139654,139655,139656,139657,139658,139659,139660,139661,139662,139663,139664"]
А як вона вже пришила, стоїть з тарілкою та співає щось таке, щоб давав гроші «на тарілку»:
А я його обдурила
З кропиви квітку пришила
А він думав, що з барвінку
Сипте гроші на тарілку.
Якщо подружки сердились, були недовольні, то виспівували дружкам погані пісні:
Старший боярин як болван
Витріщив очі як баран
Очі в клоччі, голова в пірʼї,
Ніс у льнині
Перевеслом підперезався
Та в бояри собрався.
А свашки співали:
Старша свашка — неліпашка
Шишок не ліпила
Дружкам не дарила
Одну зліпила
Та й ту сама зʼїла.
Як молодий заходив вже до молодої, то співали:
Дружечки, паняночки
Ставайте на лавочки
Давайте дорогу
Князю молодому.
І всі дружки ставали на стільці, на яких сиділи, пропускали молодого. А як він заходив до порогу, до хати, то виходила сестра чи хто там із решетом:
Решето торочиться
Чогось йому хочеться
Рубля золотого
Од князя молодого.
Він їй щось дає, а вона не хоче брать. І чекали, поки молодий не накидає достатньо у решето. Поперед молодого в хату йшли старости. Заходили і казали:
Дорогі посли прийшли
Не вміють говорити
Ні рученьки дати
Ні слова сказати.
Звертаються до старости, і аж на третій раз йому розрішали. А як молоду вже везли, то співали свашки матері:
Тобі, мати, не журитися
Тобі, мати, веселитися
Тобі, мати, печі не топити
Тобі, мати, глини не місити
Тобі, мати, сорочки не прати
Будеш собі гулять й танцювати.
А мати відповідала (свекруха):
Як топила так топитиму
Як варила так варитиму
Тільки тої слави
Що невістки діждали.
Записано в експедиції етнолабораторії «Баба Єлька»
