Тренерка Елеонора Чек: «Найбільше досягнення - у кожній команді був гравець, який входив до складу збірної України з баскетболу»

[caption id="attachment_139926" align="aligncenter" width="640"] Елеонора Чек. Фото: Ігор Філіпенко, CBN[/caption]

Елеонора Чек – тренерка вищої категорії із баскетболу з Харкова. Працювала головним тренером жіночої збірної України U-18, була асистентом тренера збірної у віковій категорії U-16.

Нині живе і працює в Кропивницькому.

— Розкажіть, звідки з'явилася любов до спорту, до баскетболу.

— Коли я навчалася у школі, до нас прийшла тренерка і запросила до секції із баскетболу. У сьомому класі я вже знала, що буду тренером, мене дуже зацікавив цей вид спорту. Далі вступила у Харківський державний інститут фізичної культури. На четвертому курсі пробувала працювати із дітьми, мені сподобалося передавати свої знання, техніку, а головне - бачити результат своєї роботи і після закінчення навчання пішла працювати до  місцевої спортивної школи №13. Через війну в Україні всі наші діти поїхали за кордон. Тому ми із чоловіком, він, до речі, теж тренер, вирішили знайти місце, де зможемо навчати дітей.

— Чому саме Кропивницький? І де зараз працюєте?

— У вашому славному місті Кропивницький народився чоловік доньки. І його родина запросила нас до себе, тепер живемо всі разом. Переїхали ми у квітні, набрали групу дітей-переселенців і тренуємо їх безкоштовно. А з першого вересня влаштувалися викладачами до ДЮСШ №4, займаємося з майбутніми спортсменами, я на базі навчального закладу №6, а чоловік — №35. У нас багато дітей. До речі, ми вже на стадіоні «Зірка» провели змагання три на три, для дітей, які займалися три місяці. Маємо надію, що ця команда після нас буде виступати на чемпіонаті України. 

— Які нагороди отримали на змаганнях?

— Пам'ятаю кожну свою команду, її будують мінімум шість-сім років. Перша моя спортивна родина – це дівчата 2003 року народження. Були неодноразово чемпіонами та призерами чемпіонату України. Потім виховувала команду 2006, а також 2007-2008 років народження, які також були призерами України. І остання моя команда – це дівчата 2009 року, ми ще не призери, але ми теж вийшли у фінал чемпіонату України, приїхали до Києва грати, нам тоді дали третє місце. Але ми ще до кінця не дограли, через війну. Я вважаю, що найбільше досягнення моє - що у кожній моїй команді був гравець, який входив до складу збірної України, яка виступала у Європі.

— Можна детальніше про команду 2009 року?

— Це моя баскетбольна родина, з якою нас застала війна. 23 лютого приїхали на фінал чемпіонату України до Києва, і проживали в Пущі-Водиці - це район столиці, який близько до Гостомеля, і, коли почалася війна, ми добре чули вибухи. 24 лютого весь день провели у бомбосховищі в одній зі шкіл. Але я розуміла, що нам треба їхати. З труднощами добралися до вокзалу. І перший поїзд був Київ — Дніпро, бо  Харків не приймав людей, тоді його теж бомбили. Ми виїхали до Дніпра, умовили провідників, аби нас посадили без квитків. Поїзд був забитий повністю людьми. Нас потім із Дніпра забрали у Красноград, допомагали нам працівники одного з соціальних центрів. Протягом десяти днів батьки забирали і вивозили дітей за кордон. Зараз я спілкуюся зі своєю командою. І дуже хочу, аби вони після війни повернулися до Харкова.

— Скільки займають часу тренування?

— Ну ось молодша група. Перший рік навчання – тренування три рази на тиждень по півтори години. Потім додають ще один день, третій рік — ще один день. І на третій рік навчання можна говорити про можливість грати у чемпіонатах та турнірах. Але це якщо команда добре працює.

— Як ви стали головним тренером жіночої збірної України U-18?

— У 2018 році я виграла конкурс, подала заявку (резюме) на тренера до збірної команди U-18. І по результатах виграла конкурс, і мене призначили головним тренером. Через рік я була асистентом тренера, також команди U-18.

— Є якісь навчання для вас?

— Так, федерація баскетболу багато приділяє часу нашому навчанню. Ми захищаємо свою категорію раз на чотири роки. Але щороку для нас проводять семінари з іноземними фахівцями. І цей європейський досвід допоможе вивести український баскетбол на інший рівень

Фото, крім першого, надала Елеонора Чек