Корупція: кому війна - мати рідна? Що нині з корупцією на Кіровоградщині
Хитрощі, завдяки яким можна використати службове становище, посаду, прогалини у законодавстві задля особистого збагачення, існують стільки ж часу, скільки соціальний устрій та торговельні відносини. За інфографікою від Коаліції антикорупційних громадських організацій, у центральному регіоні України найбільш корумпованими є природні ресурси, комунальні підприємства, траспортна галузь, закупівлі, літні майданчики. Тема літніх майданчиків сьогодні менш актуальна саме для Кіровоградщини. Проте, за оприлюдненими даними Кіровоградської обласної прокуратури, є немало корупційних оборудок із землею.
Коротко про розповсюджені у нашій області схеми корупційних зловживань.
Транспорт: навмисне перешкоджання при оформленні дозвільної документації. Також були випадки порушень при проведенні конкурсів на визначення автомобільних перевізників пасажирів на автобусних маршрутах, здійснення фіктивних ремонтів транспортних засобів, оборудки з готівкою, отриманою від пасажирів, чи державною компенсацією за проїзд пільговиків.
ЖКГ: «вимивання» коштів міських бюджетів через комунальні підприємства. Розповсюдженою схемою є невідповідність обсягу виконаних робіт та витрачених на них грошей. Як варіант - закупівля комунальними підприємствами робіт у підрядників з подальшим виконанням цих робіт власними силами. Призначення «своїх» керівників комунальних підприємств, утримання керівників КП у статусі виконуючих обов’язки задля зловживання бюджетними коштами. Інколи приховують інформацію про діяльність комунальних підприємств або умисно доводять їх до банкрутства чи збитковості.
Земля: перевищення повноважень міських чи сільських рад щодо надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду. Сплата оренди за земельну ділянку після закінчення строку на користь чиновників. Використання землі без відповідних документів або передача земель у користування собі чи близьким родичам, оформлення документації на них.
Закупівлі: замовлення товарів і послуг за завищеними цінами - найпоширеніша практика, як і надання незаконних та необґрунтованих переваг при проведенні тендерів. Часто зустрічається формування технічних завдань для тендерів під конкретного учасника. Бувають закупівлі непотрібних, недоцільних робіт, товарів та послуг.
У сфері використання надр частим для нашого регіону випадком є незаконний видобуток корисних копалин, іноді з відома контролюючих органів чи відповідних державних установ.
Поняття «корупційна схема» відсутнє в антикорупційному законодавстві, яке використовує формулювання «корупційні ризики», «чинники корупційних ризиків». Але насправді проблеми є якраз з усталеними корупційними зловживаннями, які здійснюються за одними й тими ж перевіреними схемами. Тому під «корупційними ризиками» насправді маються на увазі дії посадовців, які використовують лазівки у законодавстві й отримують неправомірну вигоду.
Навіщо простим громадянам знати корупційні схеми? Бо до кожної мають бути напрацьовані запобіжники – «антисхеми». А відповідні антикорупційні підрозділи органів місцевого самоврядування та уповноважені особи з питань запобігання та виявлення корупції спільно з керівництвом мають активно протидіяти корупційним схемам, щоденною кропіткою роботою впроваджуючи конкретні рішення-запобіжники, спрямовані на усунення та упередження виникнення схем.
Певні системні рішення для подолання корупційних схем, вочевидь, потребують затвердження на державному законодавчому рівні, але більшість практик може бути упереджена саме рішеннями органів місцевого самоврядування. Громадським активістам, членам територіальних громад, які вболівають за розвиток та добробут своїх міст, варто знати корупційні схеми, аби об’єднувати зусилля.
Окрім державних організацій, які опікуються питаннями корупції, як-то Національне антикорупційне бюро, в Україні є також і громадські ініціативи, які займаються розслідуваннями, адвокацією, висвітленням у медіа. Одна з них - Коаліція громадських антикорупційних організацій. У склад коаліції від Кіровоградської області входить центр медіарозслідувань «Прозоро», засновником якого є Павло Лісниченко. Він розповів CBN про діяльність «Прозоро» та власні спостереження щодо корупції та антикорупційної діяльності під час війни.
- Щодо інфографіки. Чому певні корупційні схеми більш притаманні нашій області?
- Наведена інфографіка не зовсім свіжа, не 2022 року, загалом створена за ініціативою менторського лідерства Антикорупційного штабу, яка показувала основні специфіки й відмінності корупційних правопорушень у тих чи інших регіонах, що більш характерно, умовно, для міст-мільйонників, а що, наприклад, для Кіровоградщини і Кропивницького.
Якщо для мегаполісів популярними є схеми із забудовою і, власне, земельними корупційними оборудками, то у нас є більше фактів незаконних дій, вчинених на захоплення землі як території, ну і власне певні корупційні фактори при проведенні закупівельної діяльності. Зараз, враховуючи воєнний стан, мало які з антикорупційних організацій займаються своєю основною діяльністю у чистому вигляді.
- Що для таких організацій змінила війна?
- Проблеми у декількох аспектах. З одного боку, позитивні: війна перекрила потоки й по суті унеможливила деякі корупційні дії через те, що стало більше уваги з боку правоохоронних органів, зараз будь-яка незвична активність у тій чи іншій економічній сфері одразу перевіряється на предмет звʼязків з російською федерацією, навіть якщо це безпосередньо ніяк не повʼязано, все одно на це звертають увагу.
Негативна сторона — закрили багато державних реєстрів для вільного доступу і цим скоротили можливості для антикорупційних організацій і журналістів, які займаються розслідуваннями. Для того, аби отримати певні дані, раніше витрачалися лічені хвилини, тепер - тижні. А ще по факту зараз антикорупція зараз мало кого цікавить.
- Не на часі?
- Так, по суті це банально не на часі. Звісно, це не означає, що корупція кудись глобально зникла.
- А чи не створює це додаткові можливості для корупційних діянь, поки громадськість звертає на них менше уваги?
- Цілком імовірно. І це не означає, що цього не відбувається, тому що, як ми бачимо, зʼявляються ті чи інші гучні затримання топ-посадовців, яких зловили на корупційних правопорушеннях. Але проблема у тому, що якщо це на рівні держави, великих гравців спрацьовує, то на рівні місцевої корупції це складніше робити, тому що, знову ж, можливостей не так багато.
Наведу приклад: найпростіші, найпоширеніші корупційні діяння — діяння у сфері публічних закупівель. Це доволі просто. Там десятки можливостей, щоб закуповувати товари, роботи, послуги за завищеними цінами у «своїх» постачальників. Або тендери, на які приходять повʼязані між собою учасники і просто розігрують між собою замовлення. Але зараз сфера публічних закупівель настільки сильно помінялася, настільки спростили цю процедуру, що по факту не потрібно навіть щось там махлювати, якщо в принципі стає нормою закуповувати швидко і у того, хто є поруч.
Тобто якщо раніше це було намагання заробити, то зараз просто ніхто не звертає увагу на дрібні переплати, якщо це буде зроблено швидко, тому що зараз час грає не на нашу користь і нам треба все робити достатньо швидко, що призводить до певних зловживань. Можливості закуповувати, наприклад, те саме вугілля з переплатами.
Якщо це великі партії вугілля, які купують у сусідніх областях по 10-12-14 тисяч, то у нас по 15-16. І це не питання доставки, це питання того, що є постійні постачальники, з якими звикли працювати, наприклад, ті чи інші медзаклади, і їм простіше зателефонувати й домовитись, а не моніторити ринок, шукати, де дешевше.
Просто якщо раніше ми на це звертали увагу, говорили й оскаржували подібні дії у правоохоронних органах, державних службах, антимонопольному комітеті, то зараз ми цього не робимо, бо це, скажемо так, не той рівень корупційного діяння, аби завантажувати людей роботою, коли є дійсно серйозніші проблеми.
- Але ж порушення у сфері закупівель таким чином мають масовий характер?
- Це має характер скоріше недбальства. Навіщо шукати, де дешевше, якщо дали можливість купувати швидко те, що є під рукою. Виходять значні переплати, інколи у сотні тисяч гривень.
Тому зараз фактично 90% уваги організацій антикорупційного спрямування і журналістів, які раніше займалися розслідуваннями, спрямовані не на класичну економічну корупцію, а на виявлення звʼязків місцевих фірм з російським бізнесом, комплектуючих іноземного виробництва у російській техніці, на ідентифікації тих самих російських військових для створення баз даних, тобто у більшості своїй всі зараз намагаються допомагати перемогти у війні.
Це не означає, що корупція зникла, вона просто пішла у таку собі інформаційну тінь. Навіть ті самі корупціонери розуміють, що якщо зараз не допомагати країн, не робити свій можливий фінансовий вклад у перемогу, то просто не буде де прогортати свої схеми.
- Як робота центру «Прозоро» змінилася під час війни?
- Центр медіарозслідувань «Прозоро» першочергово створювався не як антикорупційна громадська організація, а більш медійна. Тобто вона створювалася журналістами, і все що ми робили й робимо — це журналістська діяльність. Якщо ми час від часу входили в адвокаційну діяльність, то це було все одно спрямовано на висвітлення інформації.
Тому з початком повномасштабної війни почали працювати більше на те, що було актуальніше — ідентифікація воєнних злочинців, вплив санкцій на російський ринок. Зараз декілька матеріалів вийшло стосовно російського сліду в бізнесі, який зареєстрований і офіційно працює на території Кіровоградської області.
При тому всьому ми продовжуємо займатися своєю звичною дільністю як журналісти, що займаються корупційною тематикою, шукаємо порушення у закупівлях, судових рішеннях, плюс те, що більш важливо — фіксація злочинів росії. Тобто фактично фіксування конкретних злочинів окупантів і описування для подальшої роботи правоохоронних органів.
- Тобто ваша мета — висвітлення порушень для громадськості?
- Так, у першу чергу я журналіст, а не громадський діяч. На жаль, ми мали такі реалії, що журналіст після того, як публікує своє розслідування, має ще сам же подавати позов, сам же фіксувати цю ситуацію, продовжувати ходити у суди, заявляти, і так далі. Правоохоронні органи, на жаль, реагували на це, спокійно, назвемо це так. У нас зараз нудна, монотонна робота з підбором фактів.
Наприклад, вже під час повномасштабної війни вийшов матеріал мій про фірми, які мають звʼязки з росією. Там серед інших була згадана Олександрійська фабрика діаграмних паперів. Буквально нещодавно було повідомлення про арешт корпоративних прав даного підприємства. Не знаю, повʼязана це з моєю журналістською діяльністю чи ні.
Наша робота — висвітлювати, збирати інформацію. Ми не правоохоронці. Але надалі, коли буде потреба про ту чи іншу особу, фірму знайти інформацію — люди знайдуть.
