Історія “пам’ятника чекістам” та чи є йому місце у Кропивницькому сьогодні
Нещодавно, 14 жовтня, невідомі вночі знесли радянський памʼятник Героям, що боролися за владу Рад (1918—1921, 1941—1945) у сквері Слави біля Критого ринку. Він зайняв своє заслужене місце серед низки раніше декомунізованих та дерусифікованих маркерів російсько-радянської влади. Проте на вулицях міста все ще можна зустріти відголоски радянського минулого, до яких черга або ще не дійшла, або їх демонтаж викликає хвилю дискусій у суспільстві. Одним із них є пам’ятник Солдатам правопорядку Кіровоградщини, або, як його прозвали у народі, “пам’ятник чекістам”.
Історія пам'ятного знаку Солдатам правопорядку Кіровоградщини розпочалася 45 років тому. Тоді, у грудні 1977 року, на його відкритті зібралася поважна публіка: секретар Кіровоградського обкому партії по промисловості Володимир Дримченко, голова бюро секції ветеранів УВС Чуєнко та інші представники партійних і радянських організацій.
[caption id="attachment_140781" align="alignnone" width="640"]
"Кіровоградська Правда", 6 грудня 1977 р.[/caption]
Серед них був і начальник УВД Кіровоградської області комісар міліції 3-го рангу Микола Михайлович Шавша. Наказом МВД СССР від 1 червня 1973 року він змінив на посаді Шевченка, який у свою чергу зайняв посаду начальника УВД Запорізького облвиконкому.
[caption id="attachment_140770" align="alignnone" width="599"]
фото з книги Григорія Харичкіна "Страницы истории милиции Кировоградщины", Кіровоград, 1991 р.[/caption]
Микола Шавша у роки Другої світової служив командиром танку розвідувального батальйону, був поранений в руку та комісований по інвалідності. У 1942-1954 рр. він “работал в партийных органах, в том числе и в Западных областях Украины, где ранен в бою с бандой”¹. Згодом, після закінчення у 1954 році партійної школи, Микола Шавша працював спочатку заступником начальника, а згодом начальником УВД Івано-Франківського облвиконкому. Саме він, ставши начальником УВД на Кіровоградщині, посприяв, зокрема, і спорудженню пам'ятника “загиблим у боротьбі зі злочинністю співробітникам”.
[gallery type="rectangular" td_gallery_title_input="Окремі сторінки списку загиблих солдатів правопорядку за 1917-21 рр. та 1941-45 рр." td_select_gallery_slide="slide" ids="140782,140783,140784,140785,140786,140787,140791,140792,140793"]
Вже наступного року у листопаді біля пам'ятного знаку святкували День радянської міліції. Спеціально до цього дня у газету “Кіровоградська правда” написав замітку полковник міліції, начальник управління внутрішніх справ облвиконкому Микола Попов.
“...У світлі цих торжеств ми зустрічаємо День радянської міліції. Вона була створена з ініціативи В.І.Леніна в перші дні після перемоги Великої Жовтневої революції і ось уже понад 60 років вірно служить інтересам соціалістичної держави, захищає права і свободи радянських громадян…
… Згадаємо легендарні 20-ті роки. Напівозброєний, нечисленний загін бійців червоної міліції чинив відчайдушний опір контрреволюційним і анархічним бандам, боровся зі злодіями і спекулянтами, допомагав втілювати в життя декрети Радянської влади. В нерівних кровопролитних поєдинках з куркулями і бандитами лише в нашій області загинуло понад 200 відважних бійців правопорядку…”
[gallery type="rectangular" td_select_gallery_slide="slide" ids="140780,140799,140800"]
До свята радянської міліції у тому ж випуску від 8 листопада 1978 року вийшла і замітка історика Алтуєва:
“...У перші роки після закінчення громадянської війни багато районів молодої Країни Рад були охоплені політичним бандитизмом. Міліція Єлисаветградщини активно боролася за ліквідацію збройної внутрішньої контрреволюції. На початку 1921 року начальник Миколаївської губміліції повідомляв у Головне управління міліції УРСР про рішучі дії єлисаветградських охоронців порядку проти махновських і петлюрівських банд…”
[caption id="attachment_140779" align="alignnone" width="640"]
"Кіровоградська Правда" 8 листопада, 1978 р.[/caption]
Висота бронзового бюста - 1,5 м, гранітного постамента - 2,5 м. Творцями пам’ятника стали скульптори Віктор Френчко та Віктор Самойленко, архітектором - Анатолій Губенко. Що цікаво - візульно він дуже схожий на пам'ятник чекістам у Києві, який власне і встановили на честь співробітників ВЧК. Постамент було виготовлено з червоного граніту. Пам'ятний знак являв собою прямокутну брилу заввишки 9 метрів, на якій містився горельєф із зображенням облич двох бійців. Знизу на постаменті по периметру був розміщений напис великими літерами «Мужнім Чекістам, бійцям Революції, вірним синам Батьківщини, полеглим у битвах за владу Рад, пам'ять і шана народна». Навколо горельєфу тривалий час точилися дискусії щодо знесення, неодноразово громадські організації та об’єднання намагалися це зробити самотужки. 25 травня 2016 року велику частину пам'ятника екскаватором зруйнували невідомі. На деякий час руйнування призупинили, оскільки планувалося перенести горельєф до музею. Однак згодом демонтаж поновили і 28 травня в цілому завершили.
[caption id="attachment_140773" align="alignnone" width="640"]
Пам'ятник Солдатам правопорядку Кіровоградщини у Кропивницькому фото Ігоря Філіпенка,CBN[/caption]
[caption id="attachment_140774" align="alignnone" width="640"]
Пам'ятник чекістам у Києві[/caption]
За відповіддю на питання, чи планують демонтаж кропивницького пам’ятника CBN звернулося до начальника відділу охорони культурної спадщини Кропивницької міської ради Руслана Фросіняка.
“Консультативна рада з питань очищення культурної спадщини області від маркерів російської імперії, що була створена при ОВА, надала відповідні рекомендації, у тому числі і міській раді, щодо очищення від цього пам’ятника публічного простору нашого міста. Відповідно, на сьогоднішній день виконавчим органом міської ради це питання опрацьовується, ніяких остаточних рішень з цього приводу ще не прийнято, але для того, щоб реалізувати цю рекомендацію, необхідно виконати цілий перелік заходів, щоб зробити все згідно закону. Цей пам’ятник фактично розглядається як пам’ятка монументального мистецтва, яка включена до цих переліків ще за радянських часів. А відповідно законодавства, яке опікується охороною пам'яток, всі ці переліки, незалежно до того, у якому році їх створили, діють. Тобто пам’ятник перебуває під захистом законодавства”, - зазначив посадовець.
Він також розповів, що для того, щоб з пам'ятником можна було щось зробити, необхідно його з цих переліків виключити. Головне питання - виготовити облікову документацію і обґрунтувати на рівні міністерства, що цей пам'ятник підпадає під рекомендації з очищення публічного простору від маркерів російської імперії. Відповідно, міністерство повинне розглянути документацію та прийняти відповідне рішення.
“Цю документацію повинні підготувати на місцевому рівні балансоутримувач або місцеві органи охорони культурної спадщини. Це питання стоїть на порядку денному у виконавчих органів, але для того, щоб використати ті чи інші кошти, необхідно їх запланувати, пройти всі тендерні процедури, і потім, щоб підрядна організація виготовила цю документацію. Потім її направлять до обласного Департаменту культури, звідти - до Міністерства культури, а вже воно прийматиме рішення - залишати його у переліках охорони чи ні. Якщо ні - це є підставою говорити про демонтаж”, - пояснив Руслан Фросіняк.
1 - Григорій Харичкін "Страницы истории милиции Кировоградщины", Кіровоград,1991 р.
Архіви газети "Кіровоградська Правда" за 1977-1978 рр.
коментар начальника відділу охорони культурної спадщини Кропивницької міської ради Руслана Фросіняка
