Невдачі у війні в Україні зменшують вплив Росії на її регіональних союзників
Переклад статті Робін Діксон, The Washington Post
Війна Росії проти України та її неспроможність підкорити свого меншого сусіда продемонстрували слабкість президента Володимира Путіна перед іншими меншими сусідами, включно з центральноазіатськими державами. Москва вважала, що має вплив на них ще з радянських часів.
Результат — ввічлива, але очевидна зневага в останні місяці від Казахстану до Таджикистану — знаменує регіональну перебудову, яка лише загостриться, оскільки міжнародні санкції, глобальна відмова від викопного палива та поглиблення політичної ізоляції підривають економічну могутність Росії.
Позиція Казахстану є найбільш важливою. Розгалужена центральноазіатська нафтова держава поглибила зв’язки з Китаєм, Туреччиною і Європою та була прихильною до сотень західних компаній, які пішли з Росії у відповідь на токсичну війну Кремля, надсилаючи Москві безпомилковий сигнал. Казахстан також був проміжною станцією для десятків тисяч російських чоловіків, які тікали від призову в армію.
Яскравим свідченням того, що Центральна Азія шукає альтернативних партнерів на Заході, у Туреччині та в Азії була зустріч президентів Казахстану Касим-Жомарта Токаєва та Франції Еммануеля Макрона у вівторок у Парижі. Вони обговорили поглиблення економічних, енергетичних та освітніх зв’язків. Це був перший візит казахського лідера за сім років.
Поїздка Токаєва відбулася після зустрічі президента Узбекистану Шавката Мірзійоєва з Макроном у Парижі минулого тижня, а також після надзвичайно гострої зустрічі очолюваної Москвою Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ), яка закінчилася тим, що прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян розгнівався через відсутність підтримки у військовому конфлікті його країни з Азербайджаном. Здається, він навіть намагався дистанціюватися від Путіна під час зйомок групового фото.
Токаєв був переобраний 20 листопада на семирічний термін, перемігши п'ятьох маловідомих кандидатів під час голосування, яке, на думку Організації з безпеки та співробітництва в Європі, було «недостатньо конкурентним».
Але за умов ослаблення Росії Європа зацікавлена у країнах Центральної Азії, зокрема Казахстані, як альтернативному джерелу енергії для заміни російських вуглеводнів. У жовтні для зустрічі з лідерами азійських країн Центральну Азію відвідав президент Європейської Ради Шарль Мішель, а потім, уже в листопаді, — керівник зовнішньої політики Європи Жозеп Боррель.
Побував там на початку листопада і помічник держсекретаря США Дональд Лу, запропонувавши 25 мільйонів доларів на розширення торговельних шляхів і залучення інвестицій. Ця поїздка, за словами Держдепартаменту, була спрямована на підтримку незалежності та територіальної цілісності країн Центральної Азії.
Путін, пихатий старший брат, який очікує, що його сусіди гратимуть за правилами Москви, був сумно відомий як вічно не пунктуальний, самовпевнений хлопець, який одного разу змусив королеву Єлизавету II чекати 14 хвилин.
На відео з саміту Шанхайської організації співробітництва в Узбекистані у вересні Путін уже видається трохи меншим. Він прибув вчасно і чекав на лідерів Індії, Туреччини, Азербайджану та Киргизстану.
Російський президент почав попереджати своїх центральноазіатських партнерів про «аутсайдерів» (код для жителів Заходу), щоб зруйнувати довіру між ними.
Але Путін заплямував свій власний регіональний авторитет жорстоким вторгненням, оголивши свій погляд на Росію як на велику світову державу з правом домінувати над малими периферійними націями. Низька ефективність Росії — це слабкість його армії.
Токаєв неодноразово заявляв про підтримку Казахстаном територіального суверенітету України — ознака того, що інші сусіди Росії були глибоко стурбовані вторгненням.
Спочатку Росія хотіла дати Токаєву ляпаса, коли він відмовився схвалити війну Путіна, допомогти обійти західні санкції чи визнати проксі-держави Москви на сході України.
Москва відповіла тим, що влітку призупинила роботу Каспійського нафтопроводу, яким казахстанська нафта транспортується до Чорного моря, а російські націоналісти попереджали, що Казахстан має бути наступним у списку Москви для вторгнення.
Тим часом Путін неодноразово спотворював ім’я Токаєва на зустрічах і уникав зустрічі з ним на саміті в Узбекистані.
Неправильну вимову Путіна «не сприйняли, як "він старий, забуває імена". Ні, це розцінили як навмисний вчинок», — сказав Темур Умаров, аналітик по Центральній Азії з Фонду Карнегі за міжнародний мир.
Але Токаєв і не моргнув. У вересні він приймав набагато потужнішого гостя, коли президент Китаю Сі Цзіньпін здійснив свій перший візит за межі Китаю після пандемії, щоб зустрітися з Токаєвим в Астані, де він прямо пообіцяв підтримувати територіальну цілісність Казахстану. Подібну обіцянку дав президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган під час візиту в жовтні.
«Для Казахстану було дуже важливо, що Сі Цзіньпін приїхав і оголосив, що Китай продовжуватиме підтримувати територіальну цілісність і суверенітет Казахстану», — зазначив Умаров, додавши, що це — повідомлення Росії: «вся яструбина риторика, яка зараз лунає з Москви, також щодо Казахстану, є неприйнятною».
Токаєв наказав диверсифікувати нафтові маршрути, заморозив низку проектів з Росією через санкції та відкрив ворота для молодих російських чоловіків, які тікали від мобілізації.
Багато казахів співчувають Україні, оскільки північ Казахстану, як і Україна, є домівкою для значної кількості етнічних росіян, вважає аналітик Дімаш Алжанов, засновник продемократичної організації Erkin Qazaqstan.
«В принципі, можна сказати, що суспільство на боці України, — сказав він. — Після всіх цих образ на адресу Казахстану з боку російських офіційних осіб, проти територіальної цілісності Казахстану, люди дуже обережно ставляться до Росії. Порушення територіальної цілісності України також напружує людей, вони бояться, що те саме може статися з Казахстаном, зокрема на півночі».
Токаєв — не єдиний регіональний лідер, який кидає виклик Путіну.
Минулого тижня Пашинян звинуватив очолювану Росією ОДКБ у невдачі його країни та відмовився підписати декларацію саміту, коли Путін поклав ручку на стіл.
У жовтні президент Киргизстану Садир Джапаров знехтував 70-річчям Путіна, а також самітом Співдружності Незалежних Держав у Санкт-Петербурзі. Джапаров, якого розлютили сутички у вересні, коли таджицькі сили вторглися на територію Киргизії, також скасував військові навчання ОДКБ.
Найдивовижніший публічний докір надійшов від президента Таджикистану Емомалі Рахмона, близького союзника Путіна з найбідніших пострадянських країн, який на жовтневому саміті в Астані, столиці Казахстану, застеріг Путіна від ігнорування малих країн.
Сказавши, що Таджикистан завжди поважав Росію, Рахмон додав: «Ми хочемо, щоб нас поважали у відповідь».
«Я прошу вас не вести політику щодо країн Центральної Азії, ніби [це] колишній Радянський Союз», — сказав він.
Сусіди Росії мають свої власні, часто різні інтереси, і Москва залишається домінуючою регіональною силою. Але війна продемонструвала, що покладатися переважно на Росію в питаннях безпеки чи торгівлі ризиковано, враховуючи ймовірний економічний занепад через санкції.
Умаров сказав, що Китай ще не відтіснив Росію у грі щодо впливу в Центральній Азії, але торгівля та інвестиції Пекіна в залізниці й трубопроводи зростають. «У довгостроковій перспективі, я вважаю, позиції Росії в Центральній Азії неминуче погіршаться», — заявив він.
Може, Захід і не обійде ніколи з флангу таких сусідів, як Росія та Китай, але просування Заходу в Азії насторожило Москву.
Коли Боррель, головний представник європейської зовнішньої політики, відвідав Казахстан, він попередив про небезпеку надто сильно покладатися на одного партнера, «незалежно від історії чи географії». Раніше в листопаді ЄС підписала з Казахстаном меморандум про взаєморозуміння щодо постачання зеленого водню та рідкоземельних металів.
Відсторонений та ізольований західними державами і змушений пояснювати свою жорстоку війну лідерам Китаю та Індії, яку вони не надто схвалюють, Путін продемонстрував свою параною щодо Заходу на саміті 27-членної Конференції зі взаємодії та зміцнення довіри в Азії в столиці Казахстану, Астані, у жовтні. Там російський лідер поділився своєю улюбленою теорією змови про тіньову еліту «золотого мільярда», яка планує поневолити Росію та поглинути її ресурси.
«Центральна Азія потрібна Росії набагато більше, ніж будь-коли раніше, тому що Росія дуже ізольована, і кожна країна, яка продовжує підтримувати союзницькі відносини з Москвою, стала набагато ціннішою», — сказав Умаров.
Запрошуючи Токаєва зупинитися в Москві по дорозі до Парижа, Путін, здавалося, прагнув продемонструвати незмінну важливість Росії для Казахстану. Він у понеділок з ентузіазмом привітав свого колегу, ще одного авторитарного лідера, з переобранням.
Путін трохи вагався, перш ніж вимовити ім’я Токаєва, але цього разу йому вдалося не помилитися.
