Сімейний лікар — про «фуфломіцини», щеплення та «блекаутну» домашню аптечку

[caption id="attachment_144975" align="aligncenter" width="640"] Дмитро Корольков. Фото: Ігор Філіпенко, CBN[/caption]

Під час війни до буденних справ медичних амбулаторій, як-то отримання лікарняних, запис до електронних чи очікування у «живих» чергах, пошуків «свого» сімейного лікаря, додалися повітряні тривоги та аварійні знеструмлення медзакладів через ракетні обстріли рф.

Дмитро Корольков, сімейний лікар, розповів CBN про складнощі, які через війну вже відчули і лікарі, і їхні пацієнти, про те, як самостійно підготуватися до блекаутів, аби мати можливість допомогти собі при загостренні хронічних хвороб чи раптових травмах, про «фуфломіцини», щеплення та інше.

— Які проблеми зʼявилися у роботі лікарів та для пацієнтів через вимкнення світла?

— Складнощі переважно у тому, що зрушується сам графік прийому. Відповідно, люди, які прийшли та розраховували на своєчасний огляд лікаря і виписку електронних направлень або просто на консультацію при світлі, цього не отримують.

Вимкнення світла переважно лише на дві години. По суті — так, мені це не подобається, але я розумію ситуацію, заповнюю картки, виписую направлення, для цього ми домовляємося з пацієнтами про те, що їм прийде смс. На щастя, всі служби переважно працюють, а медично-інформаційна система дозволяє виписувати направлення не в час прийому пацієнта. Відповідно ми з цим справляємось.

Насправді в цьому плані ми більше страждаємо навіть не від вимкнень світла, а все-таки від повітряних тривог, тому що вони більше зрушують наш графік і не дозволяють нормально оглянути чи прийняти пацієнта.

— Як звернутися до лікаря під час тривалої відсутності світла?

— Тут є певна проблема — якщо немає мобільного звʼязку, інтернету, то чи зможе сімейний лікар виписати необхідні направлення, скерування? Якихось конкретних рекомендацій з боку Національної служби здоровʼя поки що не було, я знайшов лише те, що допускається виписка паперового направлення до вузького спеціаліста.

Але тут уже постає питання екстреності такого звернення. Якщо людина почувається непрацездатною, то зрозуміло, що у будь-якому випадку йде в місце надання первинної медичної допомоги. Чи буде це ФОП, чи амбулаторія, з практично 100% ймовірністю там буде черговий лікар, який навіть без сімейного лікаря прийме пацієнта. Це практично гарантована ситуація.

Якщо це звернення не термінове, то я б рекомендував людям зачекати. Якщо ситуація есктрена і звʼязку немає — тоді людина може звернутися безпосередньо до приймального відділення лікарні, як правило, стаціонари працюють за будь-якої ситуації.

— Тобто, якщо у пацієнта немає мобільного звʼязку і немає перспектив, що він зʼявиться найближчим часом, то можна звернутися до найближчого опорного медзакладу?

— Так, краще одразу звертатися до закладів, де лікар швидше за все буде. Якщо питання термінове, або якщо людина непрацездатна і необхідно засвідчити це, то тоді можна звертатися до місця, де працює сімейний лікар, і навіть якщо його не буде в цей момент на роботі, то все одно буде хтось із чергових, хто в будь-якому разі людину прийме.

— Як люди можуть підготуватися до тривалої відсутності світла та можливих складнощів з доступністю медичної допомоги?

— Необхідно чітко оцінити свій стан здоровʼя, згадати про хронічні захворювання, подумати про можливість травмування, випадків, наприклад, головного болю, запастися знеболювальними, жарознижувальними, протизапальними.

Також про всяк випадок придбати перевʼязочні матеріали, холодоелементи для ліків, які мають зберігатися не при кімнатній температурі. Зробити запас по своїй хронічній патології та додатково — на випадок травм. Ми все-таки у воєнний час живемо, і це дуже передбачувана ситуація, коли може не самій людині, а комусь поряд знадобиться допомога.

— До сімейного лікаря можна звернутися, щоб він наперед порекомендував схеми лікування при загостренні стану у пацієнтів з хронічними хворобами на випадок тривалого блекауту?

— Це вже потрібно було зробити. Це обовʼязково взагалі — звернутися до свого лікаря, обговорити всі проблеми й ризики, лікар саме для цього і є. Бажано поговорити і знати всі можливі варіанти загострень та розвитку ситуації для того, щоб людина була підготована. До всього підготуватися неможливо, але підстрахуватися потрібно, всі варіанти для цього має сімейний лікар.

— Пів року тому вийшов законопроєкт, який заборонив російські ліки. Це якось вплинуло на призначення лікування?

— Не зустрічав у своїй практиці такого препарату, який би я не міг замінити аналогом. І таких пацієнтів, які б хоч на один відсоток щось втратили від цієї заборони. Чесно кажучи, я їх давно вже і не призначав.

— Є препарати вузького застосування, які виготовляли у росії, наприклад, гідрокортизон, як з ними?

— Так, є певні проблеми з цим, але ці проблеми дуже легко вирішуються, без шкоди для здоровʼя пацієнтів. Гідрокортизон можна замінити на препарат з трохи іншою дією, але тією самою направленістю.

— Про «фуфломіцини». Люди приходять в аптеку, озвучують симптоми, просять «щось» від них, а фармацевт їм це «щось» обовʼязково запропонує.

— Це нормально для аптеки як для бізнес-структури. Тобто треба розуміти, що аптека зацікавлена в продажах, і це нормально. Тому там запропонують різні варіанти лікування. Як почитати про якийсь «фуфломіцин», так він від усього взагалі допомагає. В інструкції до таких препаратів зазвичай написано, що від одного його вигляду мають померти всі віруси, що він виліковує усі хронічні патології та інші нюанси зі здоровʼям, тому фармацевт може спокійно запропонувати це.

І тут запитання вже до пацієнта і до його взаємодії з сімейним лікарем. Чому пацієнт, не обговоривши проблему з сімейним лікарем, просто йде в аптеку? Я розумію, якщо це якась екстрена ситуація. Але і для екстрених ситуацій є швидка допомога, є стаціонарні відділення, є вузький перелік препаратів, які можна застосовувати.

Тоді, коли людина просто хоче від чогось полікуватись і коли приходить з тим самим ГРВІ в аптеку, їй пропонують купу гомеопатії, купу препаратів, які просто симптоматичні та дублюють ефекти один одного, вітаміни, різні «підтримуючі», якісь для імунітету, вітамін Д та інше.

Я розумію аптеку, але не розумію людину, яка просто приходить і купує «щось». На жаль, і деякі лікарі таке призначають, і це велике горе. Тому важливо, щоб людина знайшла свого сімейного лікаря чи вузького спеціаліста.

— Бувають, навпаки, тривожні люди, які для перестраховки або з легкими ознаками захворювання сидять з усіма в черзі.

— У нас в країні вже понад рік впроваджуються різні варіанти інфекційного контролю, щоб розвести ці потоки пацієнтів, щоб люди, які шмаркляють, кашляють, не сиділи в одному коридорі з людьми, які прийшли на профілактику або огляд вже після хвороби чи операції.

Те, що він не впроваджується, це запитання до організаторів охорони здоровʼя. Чому вони досі не впровадили у себе в закладі засоби інфекційного контролю? Тим більше всі ці методи розписані, є спеціальні тренінги для лікарів, і нічого складного вони собою не являють.

Щодо людей з високою тривожністю та з бажанням просто пообстежуватися. Якщо раніше я був більш схильний погоджуватися з ними, направляти на обстеження, то зараз просто зробив для себе висновок, що треба економити і свій час, і час пацієнта і не знущатись з нього направленнями на всілякі обстеження.

Я говорю пацієнту, що ось, дивіться, у вас наразі небезпечної патології немає, і я схильний вважати, що таке самопочуття є наслідком депресивного стану, тривожності та інших проблем, які потрібно обговорювати скоріше у психіатра. Пацієнтам таке не завжди подобається чути, але я це озвучую: ось, будь ласка, я виписую вам направлення до психіатра, сходіть, отримайте своє лікування. Хтось ображається, хтось іде до іншого лікаря, а хтось все ж іде до психіатра і отримує прекрасні результати. І тоді це мої пацієнти, вони зі мною вже хтозна скільки, бо нарешті вони отримали допомогу без того, щоб їх «мурижили» три роки з різноманітними дороговартісними обстеженнями.

— Щодо щеплень, планових та інших, також консультує сімейний лікар?

— Так, з ним варто обговорювати ризики. Якщо точно треба від грипу, від пневмокока, то, наприклад, вакцинуватися від вітрянки людині, яка нею перехворіла хоча б у легкій формі, сенсу немає.

Можна поговорити про вакцинацію від гепатиту, якщо у людини є ймовірність контакту з кровʼю. У всіх у нас є ризики, просто у когось вони більші, у когось менші.

Я вже не кажу про такі вакцинації, як від жовтої лихоманки. Тобто якщо людина не планує їхати, наприклад, у країни Африки, то вона взагалі може не знати про наявність такої вакцини.

— Що б ви порекомендували загалом усім пацієнтам?

— Знову ж, потрібно знайти фахівця, якому ви будете довіряти. Друге — твердо й чітко розуміти, що не лише від лікаря залежить здоровʼя людини, а й від неї самої. Тому якщо є якісь підозри, скарги, спадкова схильність, будь ласка, це варто обговорити з вашим лікарем і обрати попереджувальні, профілактичні заходи. Це найголовніше, що потрібно зробити для свого здоровʼя.

Відповідно, якщо знайшли вже якусь хворобу, то потрібно обговорити з лікарем, який може бути процес розвитку цієї хвороби, які можливі ускладнення, які доступні і недоступні методи лікування у нас в країні чи за кордоном, потрібно й це озвучувати, бо інакше людина навіть не знатиме про можливість, наприклад, вилікувати патологію деінде.

А далі просто підтримувати звʼязок з лікарем, визначити частоту звернень по тій чи іншій проблемі. Якщо немає проблем, то просто періодичність обстежень, терміни щеплень та інші нюанси. При цьому людина має займати активну позицію щодо свого здоровʼя, а не просто пасивно чекати, поки лікар щось розкаже, сам покличе або телефонуватиме з нагадуваннями.