Європа готується прийняти більше українців у 2023 році, але менше підтримувати їх

Минулої зими Ярослав Олак, уродженець Варшави, провів перші дні російсько-української війни, роздаючи разом зі своїми маленькими синами солодощі біженцям, які прибули до польської столиці. Незабаром після цього він безоплатно приймав українські родини у своїй квартирі у центрі міста.

Він сказав, що «мав би бути камінним», щоб не допомагати у такій ситуації. Але тепер для волонтерів, таких як Олак, фінансовий тягар допомоги українським біженцям зріс, і майбутнє стає все більш неясним.

У Польщі та по всій Європі різко зросли витрати на енергію та житло, деякі уряди готові скоротити фінансування, оскільки війна триває. Це змусило гуманітарні групи та волонтерів боротися з проблемою: як допомагати українським біженцям у 2023 році, адже війна триває, а погода обіцяє похолодання.

«Це не схоже на жодну іншу війну, жодну іншу кризу. Це місце, де дуже холодно, і де зараз 14 мільйонів людей переміщено через насильство», — сказав Ян Егеланд, генеральний секретар Норвезької ради у справах біженців (некомерційна організація).

Відкрити свої домівки та продемонструвати солідарність з українцями, навіть якщо місцева і національна влада робить крок назад, означає для Олака й інших особисті й фінансові втрати. Допомога від приватних громадян «має межі», сказав 47-річний Олак, який працює в польській установі соціального забезпечення: «Боюся, що через деякий час на нас чекає друга міграційна хвиля, пов’язана з зимою в Україні. І що тоді?»

«Чудова» відповідь

За даними ООН, близько третини українців були змушені залишити свої домівки після вторгнення Росії в лютому. Майже 8 мільйонів біженців зареєстровано в Європі, і це, за інформацією Організації Об’єднаних Націй, стало міграцією, що зростає найшвидше з часів Другої світової війни.

Багато хто втік з України в перші тижні війни, побоюючись наступу російських військ. Європейський Союз відповів тимчасовим планом надання українцям права на проживання, а також інших пільг, таких як охорона здоров’я та доступ до ринку праці.

За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), близько 4,8 мільйона біженців зареєструвалися для отримання пільг. За словами Шарлотти Сленте, генерального секретаря Данської ради у справах біженців, окремі громадяни також активізувалися, демонструючи «чудову» готовність приймати українців.

У Варшаві деякі жителі взяли тижні відпустки, щоб допомагати українцям, а німці встановили пункти прийому для біженців у Берліні. На вокзалах Будапешта угорці роздавали гігієнічні набори. А румуни пригощали українців гарячою їжею.

Латвійські волонтери організовували перевезення переміщених осіб, що часто передбачало поїздку через Росію. Маленька балтійська нація, яка звикла щороку отримувати лише кілька сотень прохань про притулок, прийняла понад 40 тисяч українців.

У Польщі 1,5 млн українських біженців зареєструвалися для отримання тимчасового захисту. Через наплив Аня Дзядон, яка займається нерухомістю в польському місті Тарнов, у березні вирішила перетворити будівлю, якою вона володіє, на безкоштовний пансіонат, який може прийняти до 50 осіб.

З тих пір його три поверхи переповнюють різні люди: бухгалтер з південноукраїнського міста Миколаєва, чиї діти навчаються онлайн; Леся, Аліса, Микита та Леонсія з північно-східного міста Суми, які подорожували зі своїм поморським шпіцем; та Світлана і Віталій Пилипці, які прибули цього місяця з Дніпра в центральній Україні з двома маленькими доньками, одна з яких хвора на церебральний параліч.

За словами Дзядон, яка допомагає своїм гостям знайти роботу чи записати дітей до школи, нещодавно прибулі сказали, що покинули Україну через холод, відсутність електрики та інтернету.

Оскільки будинок Дзядон відноситься до категорії «групове житло», вона отримує від уряду близько 16 доларів на день за кожного біженця, якого вона приймає. Тим часом окремі господарі, такі як Олак, отримують 9 доларів на біженця на день протягом чотирьох місяців.

Виплати «невеликі», каже Аня, але вони допомагають покрити витрати, хоча ці витрати зростають зі зниженням температури — і в майбутньому може бути більше біженців.

[caption id="attachment_145288" align="aligncenter" width="640"] Люди сідають в автобуси у Миколаєві, Україна, під час евакуації 5 квітня. Фото: Майкл Робінсон Чавес / The Washington Post[/caption]

Люта зима

Працівники гуманітарних організацій кажуть, що важко оцінити, скільки українських біженців залишилося в кожній європейській країні — і скільки ще може з’явитися. Багато українців часто перетинають кордони. Одні повернулися додому, незважаючи на війну, не всі, що залишилися на чужині, зареєструвалися для соціального захисту.

Коли влітку кількість біженців зменшилася, деякі групи допомоги розформувалися, а центри прийому закрили. Але до серпня українські посадовці вже почали бити тривогу щодо війни взимку, за словами Сленте, коли температура зазвичай коливається від 23 до 36 градусів за Фаренгейтом (від мінус 5 до приблизно плюс 2 градусів за Цельсієм).

Потім, у жовтні, Росія почала багатомісячну кампанію методичних ударів по інфраструктурі України, занурюючи міста в темряву та лютий холод. Наприкінці грудня близько 9 мільйонів людей були без світла, заявив президент України Володимир Зеленський.

Деякі люди «розглядають можливість втечі з України або знову, або вперше», — сказав Лукаш Пулавський з фундації «Відкритий діалог», польської некомерційної організації, яка підтримує біженців, які прибувають на Східний вокзал Варшави. Взимку «важко вижити, якщо немає енергоносіїв чи опалення».

Груднева температура в українській столиці Києві коливалася біля нуля, тоді як у прифронтовому місті Бахмут досягала 1мінус 11 за Цельсієм. Уряд України закликав громадян, які втекли, залишатися на зиму за кордоном. Але гуманітарні організації намагаються надіслати якомога більше допомоги в Україну, оскільки літнім людям може бути важко виїхати.

Недавнє опитування ООН продемонструвало, що лише 7 відсотків респондентів, які все ще перебувають в Україні, розглядають можливість залишити своє місце проживання. Дані, зібрані національними урядами, не вказують на значне збільшення кількості перетинів кордону за останні тижні, сказала Ольга Саррадо Мур, речниця УВКБ ООН. Втім, сусідні з Україною країни, включаючи Румунію та Польщу, повідомили про невелике пожвавлення, тоді як в інших країнах темпи повернення в Україну сповільнилися.

Міхаела Мунтяну, яка керує найбільшим центром для біженців у східному румунському місті Ясси, каже, що все більше українців привозять своїх літніх родичів до Румунії. За даними німецького Червоного Хреста, початок зими також приніс до Берліна більше біженців.

Організації з надання допомоги готуються швидко мобілізувати більше волонтерів і за потреби знову відкрити центри прийому. УВКБ ООН допомагає місцевим і національним органам влади в Центральній і Східній Європі підготувати плани на випадок надзвичайних ситуацій, включаючи запаси термоковдр і матраців та зміцнення спроможності центрів прийому, сказала прес-секретарка Шабіа Манту.

Аня Дзядон тим часом ремонтує горище свого пансіонату, щоб вона могла прийняти більше біженців. Але не всі, хто спочатку підписався на роль господаря, були такими привітними чи гнучкими, як Дзядон і Олак.

[caption id="attachment_145287" align="aligncenter" width="640"] Українські біженці їдять у травні біля пансіонату в Тарнові, Польща, яким з березня безкоштовно керує Аня Дзядон. Фото надане Анею Дзядон[/caption]

«Ласкаво просимо» вже не таке ласкаве

За даними УВКБ ООН, понад 2 мільйони українських біженців оселилися в Західній або Південній Європі, але багато з них вважають за краще залишатися в сусідніх з Україною країнах, таких як Польща, Угорщина, Молдова та Румунія.

Однак ці країни бідніші, а війна підняла ціни на енергоносії й основні продукти. Як наслідок, групи допомоги та волонтери кажуть, що бачать падіння бажання і здатності людей надавати матеріальну допомогу.

«Деякі угорці, які навесні охоче працювали як волонтери, виснажені й більше не можуть дозволити собі допомагати», — сказав Бела Сілагії, президент Угорської баптистської допомоги.

Багато поляків «хотіли б допомогти, але у них не вистачає для цього ресурсів, тим більше, що рівень інфляції в Польщі становить понад 17 відсотків», – зазначив Пулавський.

Державне фінансування має зменшитися у 2023 році, польський уряд хоче, щоб українські біженці почали оплачувати частину рахунків за державне житло і харчування. Але приватні хости, такі як Olak, все одно матимуть право на державну підтримку. Ця підтримка залишається стабільною, навіть коли ціни на енергоносії у Варшаві подвоїлися у 2022 році. Виплати від уряду, правда, часто затримуються. На думку Олака, польські лідери погано підготувалися до можливої нової хвилі біженців.

Цієї зими йому довелося покривати підвищення вартості опалення для своїх українських гостей. Дзядон також сказала, що їй, можливо, доведеться стягувати певну орендну плату, якщо державна допомога зменшиться.

У Латвії кілька місяців тому в деяких містах закінчилися гроші на розміщення людей, хоча нещодавно уряд схвалив розширення заходів допомоги до червня. Але зі зростанням цін «готовність людей допомогти може бути іншою», сказала Агнезе Лейс, яка працює в латвійській групі «Я хочу допомогти біженцям».

Така ж картина в Угорщині й Румунії, де уряди обговорюють зміни до програми фінансової допомоги людям, які приймають біженців. Але стрімке зростання орендної плати ускладнило українцям перехід на зняте на довгий строк житло.

Олак зрештою планує продовжувати створювати «безпечний оазис» для українців у Варшаві, навіть якщо це виснажить його ресурси. «Я вважаю за краще допомагати таким чином, — сказав він. — А також показати дітям, що це важливіше, що в житті є важливіші цінності, ніж просто гроші».