Після смерті льотчики повертаються у небо. Історія військового пілота, який загинув у бою

Перегляди: 2197

У Кропивницькому в березні нинішнього року прощалися із загиблим на війні з росією підполковником Олександром Жибровим. Льотчик 24 лютого 2022 року вивів свою ескадрилью з Миколаєва на оперативний аеродром, де отримав бойове завдання - завдати удару по колонах російської техніки, що пересувались Херсонщиною. Виконавши завдання льотчик загинув, спрямувавши літак на ту саму ворожу колону.

Олександр Жибров народився у місті Балхаш у Казахстані, де служив його батько. Згодом родина переїхала до Кропивницького. Батько, Олександр Володимирович — військовий льотчик, полковник, викладач Льотної академії НАУ. Обидва діди, дядько — військові льотчики. Після закінчення школи Олександр продовжив сімейну традицію та вступив до Харківського інституту льотчиків Військово-Повітряних Сил України. У 2008 році отримав другу вищу освіту в Київському національному університеті внутрішніх справ.

Ви є у Telegram? Підпишіться на наш телеграм-канал, там ми часто повідомляємо те, про що на сайті не пишемо: https://t.me/cbnua

Служив на посадах старшого льотчика 44 бомбардувального авіаційного полку, старшого льотчика 299 окремого штурмового авіаційного полку, старшого льотчика – інструктора авіаційної ланки навчальної 22 змішаної ескадрильї, старшого льотчика авіаційної ланки, заступника командира ескадрильї з виховної роботи 299 бригади тактичної авіації, командира авіаційної ескадрильї 299 бригади тактичної авіації імені генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова Повітряних Сил ЗСУ.

Льотчик 1 класу, освоїв типи літаків Л-39, Су-25. Неодноразово виконував бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції. Навчав молодих льотчиків, багатьох бойових пілотів поставив на крило.

«Востаннє я бачила Сашу 23 лютого. У них були нічні польоти, він залишався на чергування. Ми поспілкувалися ввечері телефоном, звичайні такі домашні розмови, родинні. Попрощалися – «на добраніч, люблю». А потім 24-го вранці всі прокинулися від вибухів. Я телефонувала чоловіку, але він не брав слухавку. Через деякий час перетелефонував сам, сказав, щоб нічого не боялася, що все буде добре. Потім, як і всі, ми очікували чогось, у всіх був страх, розгубленість. Ще один дзвінок був у обід. Олександр поцікавився, як справи у нас з дочкою, сказав, що передзвонить ще пізніше. Але його телефон більше не відповідав», - розповіла журналістці CBN Оксана, дружина льотчика.

24 лютого 2022 року з початком повномасштабного вторгнення Олександр вивів свою ескадрилью на оперативний аеродром. Там отримав бойове завдання - завдати удару по колонах росіян, які рухалися з Криму. Пішов ведучим у складі першої пари. Досвідчений командир вивів пару на виконання бойового завдання. Ефективно відпрацювавши по колонах інженерної техніки, дав команду веденому відпрацювати самостійно, а сам пішов на вкрай небезпечний повторний захід.

Ведений побачив спалах підбитого літака Олександра Жиброва. Охоплений полум'ям літак упав прямо на ту ж ворожу колону. Про те, що з ним щось трапилось, Оксані навіть думки допускати не хотілося. Лише через декілька днів батьки Олександра повідомили їй, що літак підбили.

«Три тижні, до появи в інтернеті у середині березня відео про те, що місцеві жителі у Чаплинці Херсонської області знайшли та поховали Сашу, ми сподівалися, що йому вдалося вижити. Велика вдячність усім, хто займався пошуком тіла мого чоловіка. І, через те, що це окупована територія, то забрати його звідти не було можливості. Низький уклін усім, хто допомагав повернути його тіло додому. Цей шлях був дуже важким і довгим», - говорить Оксана.

Через всі обставини тіло вдалося повернути лише наприкінці 2022 року під час обміну, згодом тривав процес ідентифікації.

«Саша був моїм надійним плечем, опорою, кам’яною стіною. Поряд з ним ми з донькою почували себе коханими, захищеними й спокійними. Для мене мій Сашко був моїм особистим чарівником. На перший погляду дуже серйозний та закритий, а насправді — теплий, ніжний, дуже чуттєвий. І чутливий. Це була людина, яка не просто слухала тебе, а чула...

У Саші було неймовірне почуття гумору. Він дуже

любив життя і своє небо. Кожну вільну хвилину ми намагались провести разом. Найголовнішим для нього була сім'я: ми з донечкою і батьки. Не було жодного дня, щоб він не дзвонив своїм батькам. Ми берегли своє маленьке щастя. Насолоджувалися тим, що мали: теплом і затишком вдома, вечірніми прогулянками, поїздками на дачу.

Прекрасним було після важкого робочого тижня виїхати за місто на дачу, побути разом, насолодитись тишею, пити каву під сюрчання цвіркунів.... Особливою радістю були спільні відпустки. Після багатьох розлук - провести час утрьох, побувати в нових місцях, отримати нові враження, створити спільні спогади. У нас було "МИ", і це дорогого вартує», - згадує жінка.

Провели в останню путь Олександра Жиброва 11 березня 2023 року на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища у Кропивницькому. За особливу мужність і самовідданість, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України від 26 березня 2022 року підполковник Олександр Жибров посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Фото: Кропивницька міська рада, фото з архіву Оксани Жибрової.