Український прапор на замку, дружина-українка та 200 автівок для ЗСУ. Історія волонтерів з Великої Британії

До Кропивницького наприкінці квітня завітали волонтери з Великої Британії. Роджер, Джон та Патрік привезли до обласного центру автівку Mazda BT-50 для 79-ої окремої десантно-штурмової бригади. Це не перший їхній візит до України, до українських бійців поїхали вже дві сотні автівок, які друзі пригнали з Британії протягом року. Передають машини військовим через волонтерські організації.

Кропивничанин Олександр Сосонський, який допомагав нам із перекладом під час спілкування, давно товаришує із Патріком, зрештою, благодійна ініціатива для допомоги українському війську саме так і з'явилася.

«Волонтери співпрацюють із різними організаціями, зустрічаються із різними людьми. Працюють індивідуально, - розповідає Олександр. - Разом зустрілися, бо в них одна ідея та мета. Є організація у Великій Британії – CFSO Ukraine, з якою вони тісно співпрацюють та передають крім автівок іншу гуманітарну допомогу. Волонтери самі женуть машини, сплять у них. Починали благодійну діяльність окремо, згодом об'єдналися».

[caption id="attachment_154790" align="alignnone" width="640"] Фото Ігоря Філіпенка[/caption]

У Британії списують доволі багато пікапів, адже в них обмеження на використання, але при цьому такі автівки цілком придатні для використання на фронті. Тож у майбутньому проєкт планують розширювати та доставляти авто в Україну у співпраці з мером Лондона.

«До речі, ці автівки є перевагою для українських військових, у них кермо знаходиться із правої сторони. А російський снайпер цілиться в ліву, тому він просто промазує», - говорить Джон.

[caption id="attachment_154785" align="alignnone" width="640"] фото з фейсбук-сторінки Патріка[/caption]

Також волонтери привозили ліки та продукти. Вони співпрацюють із різними волонтерськими організаціями та військовими підрозділами в Україні. Тобто саме на запити наших волонтерських фондів збирають допомогу друзі з Великої Британії - дізнаються в українських волонтерів і у самих військових, що їм саме потрібно, й відповідно допомагають у постачанні.

За словами Олександра Сосонського, був випадок, коли волонтери привезли промисловий генератор на об’єкт інфраструктури. Доставили вантажівкою. Авто шукали, щоб використати як послугу, тільки доставити генератор. А в результаті волонтери-британці придбали й ту вантажівку, яку згодом передали військовим.

Волонтерка Юлія Мачок із Кропивницького - представниця одного з фондів, через які британці передають автівки, розповіла журналістам CBN, що британці також передали до Льотної академії Національного авіаційного університету великий генератор.

[caption id="attachment_154812" align="aligncenter" width="640"] Фото: Ігор Філіпенко, CBN.[/caption]

Поза межами волонтерської діяльності Патрік – інженер, Джон – проєктний менеджер, а Роджер займається продажем земель. Роджер розповів, що його житло - невеликий замок, який прикрашений українським прапором на знак підтримки нашого народу.

[caption id="attachment_154784" align="alignnone" width="640"] фото з фейсбук-сторінки Патріка[/caption]

Британці-волонтери розповіли про себе детальніше в інтерв'ю журналістці CBN.

- Патрік, розкажіть, як ви познайомилися?

- Ми познайомилися через Інтернет, наживо до цього ніколи не бачилися. Джон працював у спілці, яка пов’язана з українцями в Единбурзі. Він займався тим, що доставляв автівки в Латвію. Це був початок березня минулого року. Я побачив цю платформу і зв'язався із Джоном та запитав його, чи ми можемо об'єднати зусилля.

Я їздив та обирав автівки по всій Британії, а Джон знаходився в Единбурзі. Там був дилерський майданчик, на якому був гарний вибір автівок, Джон там працював, він був моєю правою рукою. Він разом з іншими волонтерами уже возив авто у Львів, Кропивницький, Київ для різних військових підрозділів. Через деякий час я теж почав возити автівки. Так і почалася співпраця з Джоном.

- Коли приєднався Роджер до вас?

- Роджер приєднався до нас у жовтні минулого року. Він уже знав, чим ми займалися. І вирішив купити та віддати свою автівку для українців. Авто придбав, але у той ранок, коли ми мали їхати усі разом, Роджер не зміг їхати. Він мені сказав, що ми візьмемо його автівку без нього. Але автівка без нього їхати відмовлялася, зламалася.  Роджер потім "поговорив з нею" - поремонтував, і вона далі поїхала. Так ми повезли машину без Роджера.

Роджер поїхав до України, коли була у нас третя поїздка. Тоді він потрапив до Львова, де був зачарований цим містом. Потім говорив, що шкодує, бо двічі пропустив поїздку в Україну. Роджер сам особисто придбав три машини для військових. До речі, є ще одна історія, яка вплинула на те, що Роджер допомагає Україні.

(Далі розповідає Роджер).

- У хлопця, з яким зустрічалася моя донька, був дрон, який знімав події в Бучі. (Вони тоді були в Україні). Хлопець знав: якщо дрон знайдуть росіяни, то і його можуть знайти. Одного разу у дрона таки сів акумулятор і він упав. Його почали шукати. А потім вони дізналися і про доньку. Аби її знайти, розвішували навіть фото. Вона два тижні ховалася у землянці без їжі та води. І вважає, що їй просто пощастило. Це на мене сильно вплинуло та мотивувало допомагати ще більше.

Мене вразила ситуація: коли ми згодом сиділи у будинку, де жила донька, навпроти нас було місце масового поховання, і одночасно паралельно я бачив, як продовжувалося життя. Почали працювати магазини, салони краси та інші заклади.

- Під час нинішньої поїздки до України ви зустрілися із мером Києва Віталієм Кличком. Яка мета зустрічі?

- Ми виступили ініціаторами зустрічі, щоб мери Лондона та Києва обговорили питання передачі автівок із Британії в Україну та цей процес відбувався швидше й простіше. Тих, які за стандартом нижчі ніж євро-4 (екологічний стандарт, що регулює вміст шкідливих речовин у вихлопних газах). Зараз ми ще напрацьовуємо питання, як виробити схему, аби передавати авто в Україну безплатно.

- Джон, як у Великобританії ставляться до українців?

- Вони бачать людей, яких поважають та які борються за свободу. У цьому ми такі самі, як вони. До речі, у мене в будинку проживають українці. Вони до мене переїхали через війну, я підтримую цю родину.

- Дружина Патріка українка. Як ви познайомилися?

- Я до цього проживав у Норвегії, будував там дерев'яні будиночки. В Україну приїхав, коли було тепло, адже у нас в той період було холодно. Мені завжди подобалися українські жінки. Я мав на меті познайомитися саме із такою жінкою. Я тоді навіть звертався до деяких агентств в Україні, аби допомогли познайомитися. Одного разу я познайомився через Інтернет з дівчиною. Вона запросила мене у Кропивницький. Я приїхав, а вона не з'явилася. Я випив трохи пива, накинув кілт, і вирішив пройтися по вулиці. А там мене побачила випадкова дівчина Люда, і коли я проходив, свиснула та сказала, що у мене непогана спідниця. У Люди в місті була школа з вивчення англійської.

Ми десь 3-4 місяці зустрічалися, а потім через деякий час я забрав Люду із собою.

У кінці нашої розмови волонтери поділились позитивними враженнями від України. Їм сподобалися усі міста, де вони були, але найбільше – люди. Зараз волонтери уже в себе вдома та готують папери для наступної поїздки до нас.

[caption id="attachment_154788" align="alignnone" width="640"] фото з фейсбук-сторінки Патріка[/caption]