Людина-епоха, хореограф Анатолій Коротков: «Все, що було в моєму житті - було для дітей»

Після 27 років роботи, у травні 2023 року, з посади директора Центральноукраїнського наукового ліцею-інтернату звільнився його незмінний директор - Анатолій Коротков, педагог, хореограф, заслужений працівник культури, народний артист України, кавалер ордену «За заслуги» II та ІІІ ступеня, а також організатор, художній керівник і балетмейстер народного хореографічного ансамблю «Пролісок».

У 1970 році Анатолій Єгорович створив один з найперших в місті та області зразковий, а згодом народний хореографічний ансамбль «Пролісок», який за короткий проміжок часу виріс у великий творчий колектив. За 40 років існування вихованцями ансамблю стали десятки тисяч юних жителів обласного центру. Як керівник «Проліску», він став володарем багатьох Гран-прі міжнародних фестивалів.

[caption id="attachment_155720" align="alignnone" width="640"] «Пролісок», фото Василя Ковпака з архіву галереї «Єлисаветрад»[/caption]

У 1996 році за сприяння Анатолія Короткова на базі обласної школи мистецтв створили Кіровоградський обласний загальноосвітній навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю (гімназія-інтернат - школа мистецтв), учнями якого стали понад 3000 дітей.

[caption id="attachment_155722" align="alignnone" width="640"] Анатолій Коротков, фото Василя Ковпака з архіву галереї «Єлисаветрад»[/caption]

Журналіст CBN завітав до заслуженого хореографа. Анатолій Коротков розповів про ідею заснування ліцею та пояснив, чому прийняв рішення йти на заслужену пенсію. Спілкувалися у кабінеті Короткова у школі мистецтв, перед розмовою Анатолій Єгорович показав фото, які вже стали історією, та свої нагороди.

[gallery type="rectangular" td_select_gallery_slide="slide" size="large" ids="155712,155711,155713,155714,155710,155709,155708,155715"]

«Я закінчую свою роботу, мені вже дуже багато років. Бажання працювати є, але фізично це вже надто важко. Мені хочеться залишитись на тій вершині, на якій я зараз знаходжусь. Всі ці роки я прожив з ціллю створити школу, за яку мені не буде соромно - я її досягнув, - розповів хореограф. - Все, що було в моєму житті - все було для дітей. Мені хотілось створити навчальний заклад, який би давав результат. Я хотів, щоб тут навчалися не тільки діти з “Проліску”, а й діти з області, які б навчались мистецтва хореографії, отримували знання, вчились, а потім вступали у кращі навчальні заклади України на державну форму навчання. Зараз я вважаю, що у мене це вийшло».

Також журналіст CBN поспілкувався із колишніми учнями й колегами Анатолія Короткова: засновником, художнім керівником та головним балетмейстером народного хореографічного ансамблю «Світанок» Максимом Печененком, очільницею Центральноукраїнського наукового ліцею-інтернату, а також колишньою студенткою Анатолія Короткова - Нелею Мазур, вихованцем, хореографом Єгором Похиленком та заслуженим працівником культури України Миколою Кравченком.

Вони розповіли про його внесок у культуру області, підхід до роботи, поділились теплими спогадами про роботу та навчання, а також відповіли на запитання: хто для них Анатолій Коротков.

Хто для вас Анатолій Коротков?

Максим Печененко:

- Для мене Анатолій Єгорович, по-перше - вчитель, по-друге - найкращий менеджер, якого я колись зустрічав. Я сміливо можу назвати його своїм другим батьком, тому що саме він створив ту прекрасну школу, де ми навчалися, де я зустрів свою майбутню дружину. Завдяки всьому побаченому у його роботі я зміг створити свій власний колектив, який на сьогодні є одним з кращих дитячих колективів народного танцю (йдеться про ансамбль «Світанок»). Люблю його та поважаю.

Неля Мазур:

- Для мене Анатолій Єгорович це людина, яка в мої 16 років кардинально змінила моє життя. У 1990 році Анатолій Єгорович організував перший експериментальний клас, де зібрав людей з усієї області, коли ще не було ліцею, це був просто клас при іншій школі-інтернаті, де діти навчалися хореографії та образотворчому мистецтву. Це доленосна людина не лише в моєму житті, доля кожного випускника унікальна, завдяки Анатолію Єгоровичу.

Єгор Похиленко:

- Як і для кожного випускника «Проліску» - це другий батько. Людина, яка дала поштовх, професію, настанову.

Микола Кравченко:

- Для мене Анатолій Єгорович - приклад для наслідування. Я дякую богу за те, що довгі роки з ним працював та товаришував, рідко про кого я можу так багато говорити з такою повагою.

Як би ви оцінили вклад Анатолія Короткова для нашої області?

Максим Печененко:

- Найглобальніше, що він дав для нашої області, це його переїзд сюди. Він приїхав у маленьке українське містечко та тут створив дитячий колектив, рівних якому не було та немає в Україні. Це була перша дитяча танцювальна школа, де виховували по-справжньому професійних танцівників. Друге, що він зробив - це перша хореографічна кафедра в Україні, що згодом почали наслідувати інші університети. Третє - ліцей, який має його ім’я, ми всі прекрасно розуміємо яка це краса, рівень знань, я дуже багато подорожую, але аналогічної цій школи - немає.

Неля Мазур:

- Анатолій Єгорович створив першу і єдину у тоді ще радянському союзі кафедру хореографії. Він придумав і зробив так, щоб хореографії навчали як педагогічній спеціальності, до цього лише інститути культури випускали хореографів, проте вони не могли працювати у загальноосвітніх закладах. Завдячуючи Анатолію Єгоровичу почали започатковувати кафедри хореографії та випускати вчителів хореографії.

Єгор Похиленко:

- Ви навіть не можете уявити, скільки людей вийшли з «Проліску» і так чи інакше прославляють нашу область. Я не знаю, як можна оцінити його вклад - він неоціненний. Багато випускників відкрили свої хореографічні школи. Крім того, він відкрив багато зірок.

Микола Кравченко:

- Щасливі ті діти та їхні батьки, котрі навчались у Анатолія Єгоровича. Багато про його внесок говорить те, що досі звідусіль, з усього світу, діти, які закінчували його навчальний заклад їдуть, щоб сказати гарні слова своєму вчителю, вчителю з великої літери. Я говорив багато разів - він та людина, якій треба ставити пам’ятник при житті.

Які теплі спогади у вас пов’язані з Анатолієм Коротковим?

Максим Печененко:

- Батьки привели мене у п’ятирічному віці у школу мистецтв. Він особисто відбирав кожного з нас, 5-річних з 200 охочих. У той час грала дитяча музика, згодом він пояснив це тим, що музика зацікавлює дітей, їм не так важко чекати результатів відбору. Вже через рік, після першого нашого концерту присвяченого його ювілею, ми з батьками стояли біля костюмерної, здавали костюми. Він приїхав до костюмерної, дістав з машини величезну коробку цукерок та вручив кожній дитині по цукерці, це я і досі пам’ятаю, як вчора.

Неля Мазур:

- Ми були студентами, він не був нашим куратором. Анатолій Єгорович був завідувачем кафедри, народним артистом, у нього був ансамбль, проте кожного ранку він приходив у гуртожиток і турбувався, чи все у нас нормально, хоч ніякого відношення до гуртожитку він не мав. Він турбувався про своїх студентів, добивався, щоб нас пускали в актову залу гуртожитку, щоб ми могли танцювати, не заважаючи гуртожитку.

Єгор Похиленко:

- Я пам‘ятаю, як ми їздили на гастролі у москву. Вже після виступу, коли ми поверталися назад, на вокзалі сталась дуже кумедна ситуація. На вокзалі ми всі несли свої костюми, речі, як раптом до нас під‘їхав працівник з великою тачкою і сказав Анатолію Єгоровичу: «Давайтє подвєзу», на що Коротков відповів йому: «Давайте». Він підвіз наші речі до потяга, зупинився, Анатолій Єгорович сказав розбирати костюми, на що росіянин відповів йому: «А дєньгі?». «Які гроші, це ж діти», - відповів йому Анатолій Єгорович, - «Ви ж пропонували підвезти, я сказав - підвезіть».

Микола Кравченко:

- Колись до нас приїхав національний колектив оркестру народних інструментів під керівництвом народного артиста України Віктора Гуцала і коли я сказав йому, що один з концертів вони даватимуть для дитячої аудиторії, він сказав: «Миколо, ви розумієте рівень нашого колективу, яка дитяча аудиторія?». А я запропонував йому висловити свої коментарі після концерту. Після закінчення концерту він сказав: «Я готовий стати на коліна перед вами, дітки, я не знаю, хто ваш педагог і хто вас навчав, але такого сприйняття нашого мистецтва я ще не зустрічав».

Про Анатолія Короткова трьома словами

Неля Мазур:

- Анатолій Єгорович - епоха. Це камінь, який рухає все і всіх. Це колосальна мудрість. Все, що ми робимо, це копіювання його дій. Він прожив все життя з кожною людиною.

Єгор Похиленко:

- Можу описати одним словом - енергійність. В житті всі його знають як суперенергійну людину, яка ніколи не зупинялася.

Микола Кравченко:

- Висока професійність, людяність, геніальна працездатність.

Як Анатолій Коротков підходить до роботи?

Максим Печененко:

- По-хорошому можу сказати, що у ньому були три зовсім різні особистості, людина вміла перемикатися. Коли він був викладачем в університеті - його пар по четвергах ми боялися, ці дві пари треба було витримати - тут була чиста вимогливість і розуміння того, що він хоче від нас до кінця навчального року. Якщо взяти ансамбль «Пролісок», то це поєднання дуже крутого менеджера, який створював нам максимально комфортні умови у харчуванні, проживанні, місця для виступу, але водночас це дуже щира, добра людина, яка розважалася разом з нами на пляжі. Це була чітка градація: коли ми в залі - ми працюємо до сьомого поту, коли ми відпочиваємо - ми відпочиваємо, і практично на рівних спілкуємося. Як директор школи - це чітка вимогливість, продуманість, організація. Його принцип роботи я взяв собі, мені це подобалось у дитинстві, а вже бувши педагогом я зрозумів, наскільки це вдалий підхід.

Неля Мазур:

- Це найкращий менеджер, якого я зустрічала у своєму житті. Поєднувати одночасно кафедру хореографії, ансамбль з його постійними гастролями, навчання 5-річок, які не знають нічого, та загальноосвітній процес одній людині, людині, яку запрошували бути режисером-постановником святкування Дня Незалежності України на Майдані незалежності у Києві».

Микола Кравченко:

- Колосальна працездатність. О 7-й годині він уже на роботі й до 11-ї години вечора. Він жив на роботі. Згадайте, з чого він починав, і чого він досягнув. Тисячі випускників, кожен з яких прославляє момент, коли він пішов до нього в ліцей.

Символічно, що справу, почату корифеєм української хореографії десятиріччя тому продовжують його учні. Неля Мазур, колишня студентка Анатолія Єгоровича стала виконувачкою обов’язків директора Центральноукраїнського наукового ліцею-інтернату, справи всього його життя. Раніше, 1 вересня 2022 року Анатолій Єгорович передав керівництво народним хореографічним ансамблем «Пролісок» своєму учневі - Олександру Скрипнику.