Чудернацькі випадки та порятунок людей: чим насправді займаються патологоанатоми

Професія патологоанатома залишається найбільш таємничою та ледь не найбільш містифікованою серед усіх медичних спеціальностей.

Про фахівців, які працюють у цій галузі медицини, про те, у чому полягає робота в морзі та чи насправді є таємниця у професії патологоанатома, журналістка CBN поспілкувалася із завідувачем патологоанатомічного відділення Кіровоградської обласної лікарні Сергієм Немазенком. Під час зустрічі лікар розповів про суть професії, адже у більшості людей, говорить Сергій Євгенійович, слово "патологоанатом" викликає асоціацію з людиною із скальпелем та по лікоть у крові.

[caption id="attachment_155905" align="alignnone" width="640"]
Завідувач патологоанатомічного відділення Кіровоградської обласної лікарні Сергій Немазенко. Фото: Ігор Філіпенко, CBN[/caption]

- Скільки років працюєте в обласній лікарні?

- 39 років уже працюю. Почав працювати відразу після інституту - це 1984 рік. Навчався в Одеському національному медичному університеті імені Миколи Пирогова. І відразу після інтернатури пішов на роботу.

- У чому саме ваша робота?

- У нас діагностичне відділення. Тому 70 відсотків нашої роботи – це гістологічні дослідження операційно-біопсійного матеріалу, а 30 відсотків - проведення розтину. Весь матеріал, який видаляють під час операцій, приносять до нас у лабораторію. Гістологія – золотий стандарт у медицині.

Якщо хворий знаходиться на операції і йому потрібно терміново поставити діагноз, визначити об'єм операції, прикладом, чи потрібно повністю видаляти орган, чи частково, тоді лікар звертається до нас. І в нас є лише 10-15 хвилин, поки пацієнт під наркозом, аби встановити діагноз.

Для цього ми беремо частину внутрішнього органа людини, заморожуємо його в спеціальному апараті, розрізаємо. Кладемо на спеціальну сітку, підписуємо номерок. Все записуємо у журнал. Так встановлюємо діагноз.

[caption id="attachment_155906" align="alignnone" width="640"] Фото: Ігор Філіпенко, CBN[/caption]

- Тобто, від цього залежить життя людини?

- Так, ти уяви, як зашкалює за ці 10-15 хвилин у нас адреналін. Ось приклад: лежить 38-річна жінка на операції у гінекологічному відділенні, у неї кіста яєчника. І нам треба встановити, чи треба повністю все видаляти, чи ні. Це велика відповідальність. Якщо неправильно становити діагноз, наслідки можуть бути значними.

- Пам'ятаєте свій перший розтин?

- Звісно, пам'ятаю. Я взагалі усі розтини пам'ятаю. Це була людина, в якої лікарі записали діагнозом пухлину нирки, а на розтині був паранефрит. Це я добре пам'ятаю.

[caption id="attachment_155907" align="alignnone" width="640"] Фото: Ігор Філіпенко, CBN[/caption]

- Це було після навчання?

- Відразу після інституту, мені було 24 роки. В інтернатурі ми також робили розтини, у програмі навчання їх за кількістю було 35. На той час інтернатура тривала один рік, зараз уже півтора року.

- Хто найчастіше помирає й у якому віці?

- Тривалість життя чоловіків та жінок відрізняється. Жінки помирають у 65-70 років, а чоловіки у більш ранньому віці - 60-65 років.

-Дітям також ви розтини проводите?

- Ні, у нас розтин дітей не проводять. Цим займається окремо дитяче патанатомічне бюро. У нас тільки дорослі.

- Розкажіть детальніше про алгоритм розтину.

- До нас у відділення приносять історію хвороби, де вказано, чи проводити розтин, чи ні. Ми самі не можемо піти в морг, і зробити розтин. Ініціатором розтину є адміністрація лікарні, також є закон України №1877, він вийшов у вересні 2021 року, який регламентує проведення розтинів та гістологічних досліджень. Є п’ять категорій складності розтину. Після того, як історію померлого пацієнта принесли до нас у відділення, ми її вивчаємо: діагноз, ускладнення.

Далі у присутності лікаря робимо розтин. На розтині вивчаємо патологічні зміни внутрішніх органів. Досліджуємо це макроскопічно. Якщо є зміни - беремо частину органу на гістологію. Можуть бути допоміжні дослідження на вірусологію, бактеріологію. Після розтину усе фіксуємо. Потім виписуємо лікарське свідоцтво про смерть родичам. Коли готове гістологічне дослідження, пишемо його протокол.

І ми щомісяця проводимо збори із лікарями. Тобто, є список померлих, далі проходить рецензент, патологоанатом, інші лікарі на засідання лікувально-контрольної комісії. І розбираємо різні випадки. Розтини робимо не лише для статистики, а і для аналізу. Ми щомісяця віддаємо звіт на НСЗУ.

- Від яких хвороб найчастіше помирають люди?

- На першому місці - це хвороби серцево-судинної системи. На другому місці - новоутворення, на третьому - хвороби органів травлення, на четвертому - органів дихання. У 2020-2021 роках хвороби органів дихання були на першому місці, частою причиною смерті був коронавірус. Зараз набагато менше таких випадків.

- Були у морзі паранормальні явища?

- Ні, ніхто тут не бігає, не ходить, паранормальних явищ не було. Але були нетипові випадки. Наприклад: померла жінка, яка лікувалася у психіатричній лікарні. Ймовірно, робила суїцид, коли ми робили розтин, в серці жінки знайшли зламану голку, яка там явно була вже давно.

Ще був один випадок, також пов'язаний із психічною лікарнею. Чоловік, якимось чином проковтнув величенький гачок. Цей гачок пройшов його шлунок, і на виході внизу, де пряма кишка, утворилася перфорація (порушення цілості порожнинного органа), і він помер.

Був ще один випадок - хвора з епілепсією. Коли у неї був напад і її почали рятували, люди взяли алюмінієву ложку, вона зламалася та попала в легені. А оскільки вона алюмінієва, то рентген цього не показав. І цей уламок був всередині людини, через деякий час тканини почали гноїтися, а далі пневмонія та абсцес (наповнена гноєм порожнина в м'яких тканинах тіла).

- Страшно бути одному з людиною, яка померла?

- Не страшно. Потрібно боятися живих людей, а мертвих не варто. Мертві люди - це наш об’єкт дослідження. Робота у нас така, ми повинні встановити причину смерті. Хтось хоче бути хірургом, гінекологом. А в нас покликання займатися цією роботою.

- З якого відділення до вас потрапляють пацієнти на розтин?

- У нас відкрили нове відділення – екстреної медичної швидкої допомоги. А там в першу чергу надають допомогу людям, у яких інсульти та інфаркти. Тому найбільше із цього відділення. Ще є відділення гострих інсультів, звідти до нас також провозять померлих людей, а ще є реанімація.

- А коли не потрібно робити розтин?

- Є закон, який прийняла Верховна Рада у 2003 році, який називається «Про поховання та похорону справу». І там чітко вказали, що тілом померлого розпоряджаються родичі. Якщо вони не бажають робити розтин, то не робимо. Також є закони релігійної тематики, через які не можна робити розтин. Якщо хворий перед смертю у палаті й перебував, і сказав що не хоче цього, то теж нічого не буде.

Ще є випадки, коли потрібно обов'язково робити розтин - якщо хворий був менш як добу в лікарні, або неясний діагноз, чи інфекційні захворювання. Якщо не встановили особу, тоді долучають судово-медичну експертизу.

- Тіло може рухатися після смерті?

- Ні, тіло після смерті не рухається. Воно охолоджується, далі у нього з’являються трупні плями. Інколи родичі просять прикласти дзеркальце до обличчя померлого, можливо людина дихає. Але ні, такого не відбувається й ніхто не рухається.

[caption id="attachment_155908" align="alignnone" width="640"] Фото: Ігор Філіпенко, CBN[/caption]

- Куди дівають досліджені органи людини?

- Є два методи розтину. Перший метод - повного вилучення органів (по Шору), а другий - часткове вилучення органів (Абрикосова). Досліджуємо органи, робимо фото для протоколу. Потім збираємо, фіксуємо формаліном, зашиваємо. В обох випадках ми всі органи повертаємо назад.

- Трупи весь час зберігаються у холодильних камерах?

- Наприклад: хвора помирає вночі в нашій лікарні. За правилами вона повинна перебувати після смерті дві години у відділенні. Далі санітари перевозять її до моргу. І кладуть жінку у холодильну камеру, а зранку ми вивчаємо історію хвороби померлої. Без цього з камери людину брати не можемо. Якщо потрібен розтин - то робимо і знову повертаємо в камеру.

- Як ви обідаєте, прямо на роботі?

- Та нормально, ми як і навчалися, і були студентами, звикли до цього. На інтернатурі зробили розтин та пішли собі їсти. Це робота.

Під кінець розмови лікар розповів, що мріє відкрити Музей анатомії людини, де представлять експонати, які будуть важливими для навчання лікарів та студентів.