Безхатько чи домашній тиран? У селі Першотравенка чоловік три місяці живе в будці

У селі Першотравенка Кропивницького району 65-річний Іван Павліченко живе на вулиці вже майже три місяці. Його єдиний прихисток - вкрита плівкою будка, яка розташована поряд з його колишньою домівкою. Зі слів односельців, чоловіка вигнали дружина та донька, які шантажем намагались отримати його 15 гектарів землі.

Журналістка CBN зустрілась з учасниками конфлікту та з'ясувала, як чоловік опинився на вулиці.

Іван Павлічинко зустрів нас біля двору, обабіч якого тепер мешкає, та показав умови, в яких нині живе: чисті речі з шафи вкриті плівкою, так само вкритий дах його нового помешкання - будки з фанери й дощок, в якій стоїть ліжко та дрібні побутові речі. Біля такого тимчасового прихистку стоїть консервація, яку чоловік взяв із погріба, до того як його остаточно вигнали з будинку. Над будкою майоріє український прапор.

[caption id="attachment_170177" align="alignnone" width="640"] Фото: Ігор Філіпенко, CBN[/caption]

У будинку Іван прожив з дружиною 18 років. За словами пенсіонера, колишня дружина із дочкою-депутатом Компаніївської селищної ради вигнали його на вулицю аби отримати землю, на яку він заробляв власною працею: «Ось тут я проживав 18 років. Сумлінно працював, і тепер нічого не маю. Вони вигнали мене 15 серпня, викинули мої речі перед двором.

Прийшлось зробити таку халабуду та накрити речі, ось так і живу. Вони відхрещуються тим, що купають та кормлять мене, але як зроблять це - одразу виганяють на вулицю знов. І кожний, хто намагається мені допомогти хоч трішки, як ото сусіди, - стає для них ворогом... Я підняв наше хазяйство, дітей на ноги підняв, у дворі все є - від скотини до собачої будки. Лише у мене нічого немає...

Я не знаю чому вони так зробили. На мою думку, вони хочуть забрати у мене землю. У мене 15 гектарів землі, з них 9,32 заробив у колгоспі чесним трудом, а решта - 5,37 гектара дістались в спадок від бабусі. Ото, мабуть, хочуть мені папірці принести, щоб я розписався, і тільки тоді назад пустять».

[caption id="attachment_170173" align="alignnone" width="640"] Іван Павліченко. Фото: Ігор Філіпенко, CBN[/caption]

Чоловік бідкається, що перед тим, як вигнати на вулицю, йому пропонували заселитись в інший будинок, проте він пропозицію не прийняв - вважає, що його будуть й надалі тероризувати та в будь-який момент зможуть вигнати знову. До того ж він має можливість самостійно придбати житло, адже за земельні паї разом отримує близько 62 тис. грн в рік. Але не робить цього, бо хоче відновити справедливість та отримати свою частку від житла, в якому нині проживає його колишня жінка - Валентина Павліченко.

[caption id="attachment_170171" align="alignnone" width="640"] Валентина Павліченко. Фото: Ігор Філіпенко, CBN[/caption]

Своєю чергою, Валентина показала документи на будинок, який повністю належить тільки їй, та розповіла, що за час подружнього життя Іван неодноразово підіймав руку на неї та дітей.

«Разом прожили 43 роки. Спочатку постраждала моя мати, яку він вигнав на вулицю - у неї стався повторний інсульт, через що вона і померла. Потім він взявся за мене і таке мені тут робив - страхіття Господнє! В нього наче зірвало дах... Іван часто мене бив, і було таке, що коли я сильно занедужала, він вдарив мене у скроню, що я тут же повалилась. Це лише один з випадків... У мене 47 діагнозів, половина з яких це наслідок життя з ним. Мене оперували, а шви ще не зняли, як він мене змушував поратись по хазяйству і на городі... Тяжко мені було», - розповіла жінка із сльозами на очах.

Також, чимало жахіть побачили і діти. Валентина згадує, як її колишній чоловік жорстоко поводився з ними та їхніми домашніми улюбленцями: «Колись діти грались з кошенятком, а воно взяло та залізло на стіл. Він як раз в цей момент палив сухе бадилля... Як побачив його - озвірів. На очах моїх 6-річної та 4-річної доньок зав'язав проволоку з цеглиною на шию тому кошеняті, і його ще живим кидає у вогонь. Діти такий вереск підняли... Я прибігла тоді швидко, запитую що сталось, а діти ревуть, бо бачать, як кошеня напівживе вибирається з кострища. Це страхіття якесь було...».

Через постійні насильницькі дії з боку батька, дочка забрала Валентину та тимчасово прилаштувала в іншому будинку. Там жінка прожила 2 роки, проте вирішила повернутись у власний дім. З її слів, одразу це не вдалось зробити.

«Два роки я не могла попасти в хату. Я приїжджала, а він не пускав. Він всі позачиняв на замки, а потім ще й поліцію викликав, мовляв, ми ліземо на його обійстя. І так кожен раз я була вимушена виносити документи та пояснювати, що я там прописана. Не пускав мене, ну не хотів! А я його пускаю... Поїсти, помитись пускаю, а він і ходить собі, і продовжує там сидіти нас ганьбити!»

[caption id="attachment_170170" align="alignnone" width="640"] Фото: Ігор Філіпенко, CBN[/caption]

На запитання, чому жінка продовжувала жити з кривдником, вона відповіла лише те, що була фінансово залежна від Івана та пробачала його: «Один раз пішла від нього, не могла вже терпіти - повернулась, бо він сильно просив. А ще ж гроші мав за пай, а на пенсію прожити було одній складно. Другий раз так само все було, але вже дочка почала говорити, що то все ненадовго, максимум на місяць і все почнеться заново. Через який місяць? Через тиждень знову вже починались його «концерти»...», - говорить Валентина.

Натомість Іван не визнає, що кривдив свою жінку. На запитання, чи дійсно такі ситуації відбувались, чоловік заперечив: «Якби я їх кривдив, тоді чому вона 44 роки мене терпіла? Це нелогічно, чекати 44 роки та на старості так зробити... Вони кажуть, що я тиран такий-сякий і поліцейські наряди тут і там мерехтять, а я спокійно сиджу та курю, нікого не чіпаю».

[caption id="attachment_170167" align="alignnone" width="640"] Іван Павліченко. Фото: Ігор Філіпенко, CBN[/caption]

Ми також розпитали сусідів, які вже декілька місяців спостерігають за життям Івана на вулиці. Тетяна Ковальська, яка живе за декілька будинків від сім'ї Павліченко, не підтримує радикальне рішення щодо вигнання пенсіонера: «Ситуація не з хороших, я скажу... Не можу зрозуміти, за що вони борються, але те, що вони вигнали літнього чоловіка на вулицю - неправильно».

[caption id="attachment_170169" align="alignnone" width="640"] Тетяна Ковальська. Фото: Ігор Філіпенко, CBN[/caption]

Проте колишній сільський голова Микола Шрамко іншої думки. З його слів, Іван дійсно зловживав алкоголем та неодноразово влаштовував переполох в сім'ї: «Я добре їх знаю. Працював сільським головою і неодноразово з ними розбирався. Було таке, що він як вип'є, втрачав контроль та влаштовував скандали, через які всі з дому йшли геть. Скільки спостерігаю за цією історією, скільки і переконуюсь, що вони себе ганьблять та дітей своїх. Я за те, щоб вони помирились та перестали робити всі ці чвари. На старості літ вони нікому не будуть потрібні, а вони з тою землею возяться... Все те земля наробила».

[caption id="attachment_170168" align="alignnone" width="640"] Микола Шрамко. Фото: Ігор Філіпенко, CBN[/caption]

У відповідь на запит CBN, речниця ГУ Нацполіції у Кіровоградській області Віталіна Бевзенко розповіла, що учасники конфлікту дійсно звертаються до поліції, на що патрульні реагують та проводять роз'яснювальні роботи:«Жителі даного населеного пункту час від часу звертаються із заявами до поліції. На кожне звернення правоохоронці реагують, проводять з членами родини роз'яснювальну роботу, однак конфлікт лежить в площині цивільно-правових відносин, і може вирішитись виключно в судовому порядку».

Також Віталіна Бевзенко наголошує, що у разі виникнення ситуації, де порушують законні права та інтереси людини, необхідно телефонувати до поліції за номером 102.

[caption id="attachment_170178" align="alignnone" width="640"] Фото: Ігор Філіпенко, CBN[/caption]

Тим часом колишнє подружжя готується розв'язувати житлове питання у Компаніївському суді. Іван готується до зими під хвірткою свого колишнього будинку, а пані Валентина хоче спокою для себе та своїх дітей.