Художник з Донеччини мріє створити стінописи в кожній громаді Кіровоградщини

Олександр Брітцев – український художник, працює у декількох жанрах живопису, зокрема прикрашає зображеннями й стіни будівель. Таким чином він розвиває сучасний монументальний живопис в Україні та за її межами.

Художник - вимушений переселенець із Харкова, який народився на Донеччині. Після початку повномасштабної війни переїхав з родиною до Кіровоградщини, звідки родом його дружина.

[caption id="attachment_174839" align="aligncenter" width="640"] Олександр Брітцев. Фото: Ігор Філіпенко, CBN.[/caption]

Олександр має у творчому доробку майже десяток персональних експозицій і брав участь у понад п'ятдесяти міжнародних, регіональних, обласних та міських виставках та пленерах. Також працював і над творами сакрального живопису в храмах України.

Роботи Олександра є на стінах будинків по всій країні, прикладом у Києві, Харкові, Дніпрі, Дрогобичі, Слов`янську, Генічеську, Одесі, Авдіївці. Тепер його стінописи є й у Кропивницькому та на Кіровоградщині.

Журналісти CBN поспілкувалися з митцем та дізналися, чим зараз займається Олександр та які плани має на майбутнє.

Художник розповів, що народився у Донецьку, де отримав там освіту. Там навчався й у художній школі.

«Після закінчення середньої школи вступив до Донецького художнього училища, закінчив його. А потім переїхав до Харкова і вступив до Харківської академії», - говорить Олександр.

Перші мурали художника були не настільки масштабні, як зараз, загалом це були скоріше графіті, створював він їх ще у Донецьку.

«Якщо розглядати стріт-арт мистецтво, тоді це муралами не називали, це були графіті. У самому Донецьку район Гладковка, в якому проживав, я обмалював увесь. Весь цей район я замальовував поступово, з року в рік», - згадує Олександр.

[caption id="attachment_174847" align="aligncenter" width="640"] Стінопис «Вісник життя», Київ. Фото: Олександр Брітцев[/caption]

Загалом художник розповів, що працює також як художник-живописець, тобто створює картини на полотнах олійними, акриловими, акварельними фарбами. Працює у різних техніках, але все ж улюблена фарба - олійна. Робить нею й пленерні композиції.

«У Харкові був творчий гурт "ДеГраЖ", назва розшифровувалась як "Декоративний графічний живопис". Тобто в такому напрямку працюю. І є схильність до імпресіонізму – якщо говорити загально. А щодо стилю створення муралів, я схиляюсь до стилізованого модерну. Якщо по сюжетах, то вони різноманітні. Вони залежать від форми будівель, відрізняються й висотою та довжиною. Інколи це буває квадрат, сильно композиція залежить від архітектури.

Тобто я поєдную архітектурний ансамбль із зображенням. У мене першочергова ціль - інтегрувати зображення в простір з оглядової точки, аби був більший оглядовий простір для мурала. Я обираю такі місця, щоб люди могли дивитися на зображення як зблизька, так і здалеку. Так не завжди виходить, але я намагаюся саме так працювати», - говорить митець.

[caption id="attachment_174844" align="aligncenter" width="640"] Стінопис «Козак Мамай», Авдіївка. Фото: Олександр Бтрітцев[/caption]

У самому Донецьку Олександр створював стінописи до 2014 року. Також і разом з іншими художниками, творчий гурт називався «Добрі люди».

«Нас було четверо. Малювали різні мурали. На колишньому кінотеатрі «Червона шапочка» намалювали Арлекіна - це перша моя велика робота, на чотири поверхи. Те, що можна називати муралом. Це був приблизно 2012 рік. Створили велику композицію на набережній у 2013 році. Там був жовто-блакитний малюнок: жовта субмарина і синє Лохнеське чудовисько. Ми зробили два таких мультперсонажі, щоб було патріотично і водночас цікаво. У 2014 році створили останній малюнок там. Це був Шерлок Холмс», - розповів художник.

Олександр згадує, як побачив одного дня, що їдуть автобуси з людьми із зброєю у камуфляжі. Він зрозумів, що не хоче залишатися у Донецьку та жити під окупаційною владою.

[caption id="attachment_174893" align="aligncenter" width="640"] Стінопис «Мати всесвіт», Авдіївка. Фото: Олександр Брітцев[/caption]

Створював стінописи художник також і в Авдіївці, де жили його друзі: «Я з дитинства там бував. Я знаю ці місця, друзі-волонтери запрошували декілька років поспіль, і я приїжджав туди, створював мурали. Останній - у 2021 році. Я був організатором фестивалю муралів в Авдіївці, де зібралися митці із різних куточків України. Нині в Авдіївці майже усі мурали пошкоджені, або взагалі знищені».

Серед останніх поїздок Олександра на Донеччину - у місто Добропілля, там художник створив стінопис «Дитячий яскравий світ». На муралі зображена дитина, яка їде вперше на велосипеді. Таким чином чоловік хотів підтримати Донеччину, щоб люди думали про найдорожче, що є, - про дітей. І вирішив показати через емоцію дитини, яка вперше змогла поїхати на велосипеді, як світ стає яскравішим.

[caption id="attachment_174846" align="aligncenter" width="640"] Стінопис «Дитячий яскравий світ», Добропілля. Фото: Олександр Брітцев[/caption]

«Потім відвідував місто Селидове, там було кілька локацій. На одній з них я зобразив стару українську казку в стилі гончарства – «Ведмідь і лисиця». Це був малюнок навпроти школи. Взагалі, гончарство в Україні сильно розвинуте, воно було і є, у нас майстри високого рівня. І я хотів це якось через мурал підкреслити.

Також створив малюнок у місті Мирноград, такий же був створений у Львові - «Українське серце Донбасу». Це руки, які утворюють сердечко і в них змішується жовто-блакитний колір.

І четвертий малюнок був у містечку Покровськ, там я створив композицію «Рідні обійми». Це, мабуть, те, що найбажаніше серед людей - зустріти рідну людину, дочекатися її. От такий символ, що ми усі чекаємо своїх. Це було акцією, тоді за чотири дні художники створили понад 60 малюнків», - говорить чоловік.

Переїхав на Кіровоградщину разом з родиною Олександр 25 лютого 2022 року. Повномасштабне вторгнення його застало не вдома, у Вінниці.

«Я був у відрядженні у Вінниці, дружина зателефонувала, сказала, що нас обстрілюють. Я забрав свою родину з Харкова і ми поїхали на Кіровоградщину. Тут у дружини мала батьківщина, її рідні тут живуть, ми приїхали до них. Були певний час у бабусі, і залишилися. Бо тут безпечніше для дитини.

Спочатку взагалі не знав чим займатися, був шок певний час, не знав як себе застосувати, як допомогти, куди рухатися. Вирішив, що потрібно заявити про себе, що ось я такий є, є такі здібності, та такий досвід, я можу чимось допомогти та якось подякувати Кропивницькому, як обласному центру, що ми тут залишилися, що нас так прийняли тепло», - говорить чоловік.

Згодом у співпраці з Музеєм мистецтв та представниками обласної влади Олександр обрав два проєкти для того, аби створити два стінописи у Кропивницькому.

«Перший мурал - «Україна - це свобода», де Cтатуя Cвободи тримає факел в кольорах українського прапора і вбрання тих же кольорів на неї одягнене. Першочерговою ідеєю було підкреслити, що ми українці, у нас є свобода і ми незалежні.

[caption id="attachment_174848" align="aligncenter" width="640"] Стінопис «Україна - це свобода», Кропивницький. Фото - Ігор Філіпенко, CBN.[/caption]

А щодо створення другого стінопису, то до мене була конкретна пропозиція, щоб створити те, що відповідає театральному осередку Кіровоградщини. Тут жила ціла плеяда митців, яка розкрила культурну спадщину України. Я почав вивчати театр, для себе відкрив Марка Кропивницького, я зрозумів, що він центральна фігура, яка може зосередити усіх навколо себе. Я почав працювати, і так з’явився мурал «Марко Кропивницький», який присвячений театру та місту», - розповів Олександр про свої роботи у Кропивницькому.

[caption id="attachment_174849" align="aligncenter" width="640"] Стінопис «Марко Кропивницький», Кропивницький. Фото: Ігор Філіпенко, CBN.[/caption]

Також художник встиг долучитися до оформлення літнього театру в Олександрії. Там він створив зображення дівчини й чоловіка, яке називають «Поцілунком». Ідея не належала Олександру, втім він також долучився до створення цього муралу у вдячність Кіровоградщині, яка надала прихисток тим, хто рятувався від війни.

«Я не забуваю, коли люди роблять добро. Тому я максимально намагаюсь віддячити за це. Створив також пам’ятний малюнок на школі у Суботцях до 50-річчя закладу. Влітку 2023 року робив мурал в Олександрівці. Малюнок присвячений воїну, місцевому жителю, який зараз на передовій», - розповів митець.

[caption id="attachment_174840" align="aligncenter" width="640"] Стінопис "Вдемідь", Олександрівка. Фото: Ігор Філіпенко, CBN.[/caption]

Роботи художника є в Києві, Харкові, Одесі, Дніпрі, Донецьку, Львові. Також Олександр говорить, що у нього є бажання створити у всіх громадах Кіровоградщини хоча б по одному муралу. Прикрасити таким чином самий центр країни, який у культурному сенсі інколи залишається без уваги.

А головна мрія художника схожа на мрію кожного українця: «Хочу, аби Україна перемогла, та щоб діти не знали, що таке бомбосховище. Я думаю, таке бажає кожен».

[caption id="attachment_174842" align="aligncenter" width="640"] Стінописи «Квітучі руки», Чернігів, Словʼянськ,
Дрогобич, Генічеськ. Фото: Олександр Брітцев[/caption]