Антарктида - Кропивницький: Дмитро Кричун про рік життя на найхолоднішому материку

З 7 квітня 2023 року на українській антарктичній станції «Академік Вернадський» працювала 28-а наукова експедиція.

Продовжуючи позитивний досвід 27-ї УАЕ, конкурсна комісія відібрала до основного складу експедиції 14 учасників (до цього тривалий період їх було 12). Збільшення в експедиції науковців дозволяє підвищити кількість досліджень на станції, зокрема в межах багатьох міжнародних проєктів, в яких бере участь Україна.

Серед 14 учасників — дев'ять вчених (по три на кожен напрямок досліджень: біологія, метеорологія, геофізика) та п'ять представників команди життєзабезпечення: лікар, кухар, системний адміністратор, системний механік та дизеліст-електрик.

Дмитро Кричун - кропивничанин, один з учасників 28-ї української Антарктичної експедиції (УАЕ) на станцію «Академік Вернадський». Після повернення зі своєї першої зимівлі він розповів CBN про досвід життя на в Антарктиді.

- Як ви потрапили до експедиції?

- Я подався на конкурс, який оголошується за пів року до експедиції. Його оголошує наш Національний антарктичний науковий центр. Подав документи, через два місяці стало відомо, що я пройшов етап першого відбору. Далі був вже професійний відбір - співбесіда, розмова з психологом, це другий етап. Після Нового року мені повідомили, що я його пройшов. І третій - це вже організаційні збори у Києві, там було дві команди, основна і резервна, я потрапив в основну і врешті поїхав на станцію, це було в березні 2023 року.

- Як багато людей подається на конкурс?

- На різні посади по-різному. Я подавався на метеоролога, то в нас було начебто 12 осіб на три місця, це на всі наукові посади приблизно такі ж умови, а на посади життєзабезпечення було до 20 людей на місце.

- Наскільки складно дістатися Антарктиди?

- Добиратись дійсно дуже довго й важко, вся дорога від Кропивницького займає понад 15 000 км. Зараз ми не маємо авіасполучення, на жаль, тому доводиться автобусом їхати в Польщу, потім літаками в Катар, Бразилію, Чилі, далі в Пунто-Аренас - це південне місто в Чилі, звідти нас вже забрав наш корабель «Ноосфера», він доставляє безпосередньо на станцію. Вся дорога займає приблизно два тижні.

- Як сильно змінюється життя в таких ізольованих умовах?

- Це закритий колектив, доволі закрита територія, ми від цивілізованого світу відмежовані й живемо у своєму закритому. Там постійно одна й та ж атмосфера, одній й ті ж люди. Далеко від станції не підеш, тому що складні погодні умови, та і це небезпечно. Це певна обсервація, і в цьому найбільша складність, не кожній людині це підійде, тому в нас обов’язково відбір проводиться з психологом, який визначає, чи може ця людина рік так прожити.


- Чи є можливість контактувати з іншими станціями та науковцями інших країн?

- Вони достатньо далеко розташовані, і такого спілкування між станціями немає, тому що це представництва інших країн. Ми можемо зв’язатись онлайн, але так щоб поїхати, для цього необхідні дозволи, і це досить далеко, найближча станція американська - це 54 км, треба йти океаном, на човні, наступна британська - 320 км. Тому це довго і ніхто не організовує таких подорожей просто для спілкування, і знову ж таки, це як поїхати за кордон, ми ж не можемо просто так поїхати в Америку.

- З чого складається побут полярника?

- Можна собі уявити певний гуртожиток, в якому живуть 14 осіб, вони там харчуються, сплять, це все відбувається разом, але до цього звикаєш, у кожного свої звички, вже з часом адаптуєшся, бо немає іншого вибору.

- Як ви харчувались? Не можна ж взяти провізії на цілий рік, вам привозили продукти?

- Можна. Ми завозимо провіант на цілий рік, задача кухаря розподілити їх. У нас два промислових великих холодильники, де зберігається заморозка, овочі, фрукти і дійсно рік ми харчуємось цими продуктами, це реально. Ніякого підвозу продуктів немає, хіба що в туристичний сезон припливають яхти, і можна замовити якісь дрібниці типу цигарок.

- Чи є якась спеціальна дієта?

- Різні страви, звичайна їжа: каші, борщі, котлети, сосиски. Кухар в нас українець, він готував те що їдять всі люди, не якусь екзотику.

- Що робити з конфліктними ситуаціями в колективі, і чи бували такі?

- У нашій експедиції я не пам’ятаю таких ситуацій, людей підбирали психологічно стійких та спокійних, тому будь-які негаразди налагоджували розмовою, та й там немає вибору. Якщо тобі не подобається людина, то ти або миришся з цим, або ходиш злий.

- Опишіть ваш типовий день на станції.

- Мій звичайний робочий день починався о восьмій ранку і до третьої години ночі, робота це кожні три години надсилати метеозведення про фактичну погоду. Є перерва на обід, о 13:00 всі збираються, водночас можуть прозвучати якісь оголошення, о 19:00 вечеря. У вихідні якщо немає ніяких задач, то можна займатись своїми справами, але доволі часто бувало так, що прибирали сніг, ремонтували щось, або якісь заміри, які протягом свого робочого дня не можна зробити. Також прибирання, щоп’ятниці було генеральне прибирання і в суботу святкова вечеря.

- Важко вливатися знову в суспільство після року життя на станції?

- Абсолютно не важко, якось так приїжджаєш і перемикаєшся, я не відчуваю такого, що ось час обіду, тому я маю бігти їсти, і таке інше. Трохи незвично, що багато людей, магазини, але я стараюсь поки не дуже багато переміщуватись по місту, щоб не напружуватись.

- Як добре оплачується такого роду відрядження?

- Зарплата зберігається та, яка була в Україні, але є польове забезпечення, я не буду називати цифру, можна подивитись постанову кабінету міністрів. За українськими мірками це непогані гроші, а по всесвітнім таке собі, я б сказав що це на рівні хорошого айтівця, який працює в Україні. Тому не обов’язково їхати в Антарктиду, достатньо працювати в IT, щоб мати таку зарплату і знаходитись вдома. Але туди не за грошима варто їхати.

- В чому полягають ваші дослідження на станції, яка їх мета?

- Наші дослідження ведуться на станції з 1947 року, тобто з того часу кожні три хвилини звідти йде метеозведення про погоду. Якщо я зроблю один рік, то наче ніяких змін не побачиш, а якщо взяти сорок років, то це дає нам розуміння, як змінюється клімат і спрогнозувати подальші зміни. Цінність цих досліджень, глобально - у вивченні клімату планети.

- Чого вам найбільше не вистачало в Антарктиді?

- Звісно не вистачало сонця, сонячних днів, зелені, не вистачало живого спілкування з рідними. Не вистачало можливості сходити кудись, звичайних буденних речей.


- Які у вас є наукові амбіції?

- Поки не знаю, ймовірно, хотів би статтю написати, саме про Антарктиду, і можливо, розвиватись в напрямку полярної метеорології. Але тут я працюю в іншому напрямку, тому не знаю, чи вистачить на все часу та сил.

- Святкували на станції свята?

- Так звісно, обов’язково, збирались як вдома, святково одягнені, накривали на стіл, говорили привітання, зідзвонювались з рідними. Також є традиційно привітання для всіх українців від станції, з Новим роком, з Великоднем, можна в соцмережах знайти.

- Наскільки там багато тварин?

- В основному всі знають, що в Антарктиді багато пінгвінів, у нас на острові було близько 7 тисяч, хоча сам острів трохи більший за середмістя Кропивницького. Крім пінгвінів, там різні види тюленів проживають, кити, касатки, різні морські котики та багато видів птахів, там досить широка фауна. Пінгвіни звісно дикі, але підпускають до себе і приходять, якщо не лякати їх, то вони звикають.


- Складно слідкувати за подіями в Україні?

- Зараз не важко, бо є інтернет, але лише десь «приліт» і вся станція знає, кожен моніторить своє місто, переживають, але, на жаль, там нічого вдіяти не можеш.

Наразі на зміну екіпажу 28-ї експедиції до Антарктиди прибула 29-та, цьогоріч до складу експедиції увійшла найбільша з 1997 року кількість жінок - четверо. Востаннє четверо жінок було у складі 2-ї антарктичної експедиції. 15 березня 2024 року судно «Ноосфера» вирушило з порту Пунта-Аренас, перетнуло протоку Дрейка і в ніч на 21 березня прибуло разом з групою 29-ї УАЕ до станції «Академік Вернадський».