День Трьох королів, Никулден та Ханука: зимові свята, що відзначають на Кіровоградщині

Зимові свята — це час, коли сім’я збирається за одним столом, коли у повітрі з’являється незабутній настрій, коли так тепло та комфортно на душі. І кожен житель України зустрічає ці свята по-своєму, оскільки традиції дещо видозмінюються від хати до хати. Ми всі знаємо, як саме українці відзначають цей зимовий період, проте громадянами нашої країни є також представники інших національностей. Серед них — болгари, вірмени, поляки, євреї та багато інших. Вони дбають про свої традиції та бачать своє життя разом з Україною. Це стосується також і Кіровоградщини.

Для того, щоб познайомитися з традиціями інших народів, редакція CBN поговорила з їхніми представниками в нашій області.

Болгарська традиція новорічного сурвакання

Спершу нам вдалося зв’язатися з головою правління Кіровоградської обласної громадської організації «Об’єднання болгар «Нашите хора» Сергієм Осадчим. Він детально розповів про зимові свята, які відзначають болгари:

«Перше свято — це “Никулден”, тобто день Святого Миколая. Ця дата святкується однаково як у болгар, так і в українців. Святий один, його всі знають, і це, звісно, свято для дітей. Якщо говорити про зимові святкування, то вони починаються з цього. Далі йде “Беден вечер” — це напередодні Різдва. Цей день називають бідним вечором. Чому “бідним”? Тому що це час посту».

Бідний вечір — це пісна трапеза. Хоча на святковому столі багато страв, але всі вони пісні. Вечеря проходить урочисто, люди моляться. Різдво Христове болгари святкують за новим юліанським календарем, як і в Україні, тобто 25 грудня. У болгар це велике свято, його також називають “Колядою”. Люди колядують, вітають один одного та співають пісні.

Бідний вечір. Фото: Elena Chochkova

Варто згадати і про страви, які готують для святкового застілля. Як розповів Сергій Осачий, на столі обов’язково повинен стояти листковий пиріг, під назвою “баніца”, який має сирну начинку, заливається яйцями або сметаною, і після цього запікається. Існують і м’ясні варіанти цієї страви. Цікаво, що у вільшанських болгар цей пиріг має назву “плакета”.

Є й особливий алкогольний напій, який супроводжує болгар в період зимових свят. Ракія - це самогонний фруктовий напій, за кольором нагадує неміцний чай. Роблять її з абрикос, груш, слив або винограду. Саме в цей період болгари починають колядувати і ця традиція також нагадує українську.

Що стосується Нового року, то він у Болгарії називається “Сурва”. Припадає він на таку ж дату, що й в нас. Це свято пов'язане з традицією вітати один одного, важливим символом його є кизилова гілочка, оздоблена різнокольоровими нитками та маленькими прикрасами. Люди вітають одне одного словами: “Сурва, сурва, сурва година! Достижимо и достоживо, здрави пак до година!”. Це означає: “З Новим роком, будьте здорові та щасливі протягом року!”. Також у болгарській культурі існує традиція сурвакання - вона полягає у тому, що діти ходять від хати до хати з прикрашеною гілочкою торкаються людей і бажають доброї долі й здоров’я на наступний рік і за допомогою такого ритуалу виганялися темні сили.

Кизилова гілочка. Фото: Сергій Осадчий

Стосовно цієї традиції Сергій Осадчий розповів цікаву історію часів радянського союзу:

«Коли я навчався в болгарському селі Добра Вільшанського району, наша класна керівниця — кваліфікований спеціаліст, яка добре нас навчала. Проте перед зимовими канікулами вона завжди застерігала нас: “Не вздумайте “сурвакати”, бо викличемо ваших батьків. Ну така антирелігійна настанова. Це 60-ті роки, а тоді ще панувала така пропаганда».

У прикрашанні ялинки та даруванні подарунків великих відмінностей немає, оскільки українці та болгари мають багато спільних традицій. Але все одно це самобутня та унікальна культура зі своїми цікавими звичаями.

Різдвяна пастерка, колядки й польські пироги

Тепер розповімо про традиції польського народу. Зауважимо, що переважно поляки є католиками, а це вносить певні корективи у зимові святкування. Так склалося, що в українців Різдво та Новий рік є відносно рівнозначними подіями. Натомість у поляків Різдво має провідне значення. Про особливості зимових звичаїв наших сусідів редакції CBN розповів директор музею музичної культури імені Кароля Шимановського Олександр Полячок:

«Для поляків Різдво це родинне свято, і оскільки значна частина поляків є вірянами, ввечері напередодні Різдва, яке в Польщі називають Гілья або Вілія (Святвечір), люди йдуть до церкви. Лише раз на рік, саме в цей різдвяний вечір, проводять службу пастерку, від слова “пастерж” — пастух. Її присвячують пастухам, оскільки згідно з Євангелієм, пастухи стали першими, хто дізнався про народження Ісуса Христа і прийшли привітати його. Під час цієї служби починають співати церковні колядки, що є характерним для святкування. Також як і в Україні поляки накривають стіл з дванадцятьма стравами».

На Різдво поляки також співають церковні колядки, проте вони відрізняються від українських варіантів саме переважанням церковних мотивів у тексті. Також, варто зауважити, що у поляків мало де збереглася традиція ходити по хатах та вітати господарів цих помешкань зі святами, а про обряд маланкування Олександр Полячок у польській культурі взагалі не чув.

Однією з найважливіших різдвяних традицій польського народу є “облатка” - тонкий білий коржик, зазвичай прямокутної форми, прісний, оздоблений зображеннями святих, чимось він нагадує листівку. Після цього як люди отримують цей коржик, то вони підходять до інших і пропонують розламати цю вітальну листівку і після того, як відламують шматочок, традиційно обмінюються побажаннями.

Різдво у Кракові. Фото: facebook-сторінка Польське радіо для України

Головною особливістю польських частувань на це свято є те, що на стіл потрапляють тільки пісні страви. Атрибутами такого застілля є польські пироги, які мають грибну або капустяну начинку. А також рибна страва, традиційно це короп, і узвар, який у культурі наших сусідів вважається саме святковим напоєм.

Ще однією важливою традицією різдвяного столу є підготовка місця для так званого неочікуваного гостя. З’явився цей звичай через біблійну історію, як Свята Марія та Йосип не змогли знайти прихисток у Віфлеємі і виявилися там неочікуваними гостями, які опинилися у складній ситуації. Тому кожен християнин готовий прийняти нужденних за своїм столом. Це також стосується і самотніх людей, які з тих або інших причин не мають з ким зустріти свято.

Далі варто згадати про традицію, яка пов’язана із святковим столом. Під святкову скатертину підкладають сіно на згадку про те, що Ісус народився в хліву на сіні. Натомість традиція прикрашати ялинку та дарувати подарунки немає суттєвих відмінностей від українських звичаїв.

Фото: Ярослав Станчак

А от що стосується Нового року, то тут ситуація абсолютна інша. Варто зауважити, що у поляків свято має альтернативну назву - “Сильвестр”. Пов’язано це з тим, що саме 31 грудня за календарем відзначається день Святого Сильвестра. Як зазначив Олександр Полячок, традиція святкувати кінець року дійсно присутня у поляків, але Різдво для наших сусідів набагато важливіше. Фактично цей день відзначають у більшому колі людей, оскільки для поляків цей день не вважається сімейним святом.

А от 6 грудня вони відзначають Богоявлення, але в народі його називають свято Трьох королів. Загалом ця подія завершує двотижневий період святкування і останнім часом набуло ознак карнавальності. Оскільки в ідею свята покладена історія про те, як після пастухів до новонародженого Ісуса завітали три королі з далеких країн і саме цей аспект дає можливість для польоту фантазій у створені незвичайних костюмів. Поляки одягають їх та влаштовують яскраву ходу.

Свято Трьох королів. Фото: Anna Kaczmarz

Як зазначив Олександр Полячок, на цьому свята не закінчуються, оскільки до другої половини лютого для наших сусідів настає карнавальний період, який триває до настання Великого Посту:

«Піст починається в середу, яка називається Попільною, тому що під час служби священник посипає голову попелом людям, що приходять, як нагадування, що згідно з біблійними оповіданнями, людина створена з праху земного і повернеться в землю. Це жест смирення, що нагадує людині про її смертність і гріховність, а також налаштовує на роздуми про необхідність змін у житті».

Олександр Полячок також додав, що на останній тиждень перед постом поляки зустрічають “Тлустий чвартек”, дослівно це можна передати як товстий четвер, проте це свято зазвичай називають “жирним”, оскільки існує така традиція їсти пончики та всякі тістечка.

Попри той факт, що поляки є нашими сусідами по кордону, наші традиції відрізняються. Очевидно, що на це вплинула церква, яка внесла у культуру більше католицьких традицій.

Як Каханд Пап дарує вірменському народу новорічне свято

Також проживають на Кіровоградщині вірмени. Для них найважливішими зимовими святами є Новий рік та Різдво. Варто згадати, що вірменська церква користується саме Григоріанським календарем, відносно нещодавно українці також ним користувалися, саме за ним Різдво відзначається з 6 на 7 січня. Натомість за Юліанським календарем його святкують саме з 24 на 25 грудня. Тому розглядати традиції вірменських зимових свят варто починати саме з Нового року.

Для цього ми поговорили з головою комітету культурно-масових заходів спілки вірмен у Кіровоградської області Венерою Егоян-Кашпуренко:

«Раніше символом Нового року у Вірменії слугувало не сучасне новорічне дерево, а “древо життя”. Його створювали з пшеничної соломи, надаючи форму дерева так і снопа з п'яти колосків, що також служив символом життя. Прикрашали іграшками з підручних матеріалів та іншими речами: ляльками, гілочками кориці, дзвіночка, фрукта та оберега».

Цікавою особливістю вірменської культури є центральний новорічний образ, якого називають Каханд Пап, що означає "дідусь нового року". Його прихід символізує родючість і початок нового життя. В образі Каханд Пап присутні яблука, гранат, дзвіночки — символи сім'ї та добробуту в Новому році.

Традиції святкування Нового року в Вірменії тісно пов'язані з природними елементами, такими як вогонь, дерево та вода. Перше поліно, яке кидали в піч, називали «колода початку року». Обгорілі частинки поліна закопували в полі, аби сприяти майбутній родючості та успіху в сільському господарстві.

Святкування Нового року у Єревані. Фото: Andy Travel Club

Вогонь відігравав важливу роль у новорічних традиціях. Вважали, що він очищає від негативних спогадів і помилок минулого року, даруючи тепло і світло на новий рік. Також традиційно розводили багаття, навколо якого збиралася родина, створюючи атмосферу єдності та добробуту.

Венера Егоян-Кашпуренко розповіла про альтернативну назву Нового року та історію про те, як вона виникла:

«З вірменською назвою Нового року «Аманор» пов'язана дуже красива легенда. За старовинним переказом, у січні бог природи Аматур зізнався в коханні своїй майбутній дружині, богині Аманор. Саме на її честь і отримало назву свято, що починає рік. Крім цього, Аматур подарував своїй коханій яблуко, і пізніше виникла традиція дарувати у новорічну ніч один одному цей фрукт і прощати всі образи року, що минає».

У наш час святковий новорічний стіл вірмен є справжнім святом смаку та різноманіття. Як зазначає Венера Егоян-Кашпуренко, їхня кухня славиться м'ясними стравами, і на новорічному столі обов'язково присутній свинячий окіст, приправлений часником, лавровим листом, запашним перцем та гострими спеціями. Також традиційно готують запечену індичку з яблуками, яку фарширують горішками, чорносливом та іншими сухофруктами.

Не обійтись і без гарячих страв, таких як долма (голубці, загорнуті у виноградне листя), а також кюфта (великі м'ясні кульки). Серед холодних закусок на столі часто можна побачити бастурму — сушену яловичину, покриту гострою приправою та висушену на повітрі, а також суджух — сушену яловичину, приправлену спеціями.

До новорічного столу також подають традиційні страви, як от ануш апур — суп із сухофруктами, і хапама — гарбуз, фарширований рисом, горіхами, сухофруктами і медом. Загалом святковий стіл складається з фруктів і семи основних страв, що символізують добробут.

Хапама. Фото: Chaojoker

Як ми вже згадували, вірмени святкують Різдво з 6 на 7 січня і для них це є одним із найважливіших свят зимового періоду, яке поєднує у собі народження Ісуса та його хрещення. Вірменська церква залишилася вірною старому порядку святкувань, за яким ці два свята відзначаються в один день, на відміну від більшості християнських церков, які святкують ці події окремо. Цей день вірмени називають Богоявленням.

Напередодні святого Різдва, у вечір 5 січня, у церквах служать Літургію Святвечора. Віряни збираються для спільної молитви, запалюють свічки, які потім несуть додому. Свічка, яку принесли з церкви, має символічне значення — вона є знаком світла і очищення, яке Христос приносить у домівки людей. Це також традиція підготовки до свята, щоб увійти в нього з благословенням. 6 січня, в день Різдва, вранці служать літургію. Вірмени проводять церемонію освячення води, під час якої вона набуває священного значення.

Ханука - символ світла радості та віри

Цікаві й традиції єврейського народу. Про них розповів головний рабин Кропивницького Дан Закута:

«Ханука — одне з найбільших свят єврейського народу, яке триває вісім днів. Протягом цього часу євреї запалюють світильник, додаючи кожного дня нову свічку. Свято нагадує про чудо в храмі, коли світильник горів цілих вісім днів, хоча олії вистачало лише на один. Ханука символізує не лише чудо, а й збереження єврейських традицій та ідентичності».

Історія виникнення цього звичая досить цікава. Ханука пов'язане з подією II століття до нашої ери, коли євреї перемогли грецько-сирійське військо та відновили Єрусалимський храм. Під час очищення святині вони знайшли лише одну посудину з олією, якої мало вистачити лише на один. Однак сталося диво, оскільки цієї кількості вистачило для того щоб свічник горів аж вісім днів. Саме стільки часу необхідно для виготовлення нової олії.

Важливою частиною святкування є пісні, які звучать протягом усіх восьми днів. Вони прославляють чудо, що сталося в храмі, і допомагають євреям згадувати про своє коріння та важливість збереження традицій. Варто також і поговорити про святковий стіл. Як зазначив Дан Закута, головними стравами такого застілля є латки та пончики з джемом.

Латки — це традиційна єврейська страва, яку зазвичай готують на Хануку. Це картопляні оладки, смажені в олії. Страва символізує чудо Хануки, оскільки саме олія відіграє ключову роль в історії цього дня. Латки готуються з тертої картоплі, цибулі, яєць, борошна, солі та перцю, а потім смажаться до золотистої скоринки.

Фото ілюстративне

Ще однією цікавою особливістю цього свята є традиційний подарунок: батьки дарують дітям кошти, з яких ті повинні виділити певну суму на благодійність.

Також варто згадати, що Новий рік євреї вже відсвяткували у вересні, оскільки їхній календар суттєво відрізняється від того, який звичний для українців. Варто пам’ятати, що такі культурні відмінності пояснюються саме різним віросповіданням та історією формування народів.

Традиції різних національностей вражають. Такі незвичні, але водночас настільки цікаві та захопливі. На Кіровоградщині проживають представники різних національностей. У них інші традиції, мова, інколи вони мають інше віросповідання, проте  все одно існують речі, які завжди нас об’єднують. Головне - любов до свого краю та України.