Друге життя незвичайним професіям дарують на Кіровоградщині

На Кіровоградщині існують професії, які з певних причин не користуються попитом, або не потребують великої кількості фахівців. Проте завдяки тим, хто вкладає душу у свою роботу, вони продовжують існувати на ринку праці.

На запит журналістки CBN у Кіровоградському обласному центрі зайнятості розповіли про професії на Кіровоградщині, за якими пропонують мало вакансій, але і фахівців знайти не завжди просто.

Небагато вакансій для акторів театру та кіно (з пропонованою оплатою 11 350 грн), артистів-вокалістів (8 000 грн), головного режисера (14 808 грн), друкаря офсетного плоского друкування (8 000 грн), іхтіолога (18 000 грн), артиста - соліста - інструменталіста (11 918 грн). Таких фахівців шукають у Кропивницькому. У Голованівську немає фахівців з апаратного дозування, їм пропонують 10 000 гривень. У Знам'янці не вистачає вишивальника (8 000 грн), художника-конструктора (8 000 грн), забійника (15 000 грн). У Гайвороні шукають вчителя-реабілітолога (8 500 грн), у Петровому - пічника (8 000 грн). А в Компаніївці та Новомиргороді мало вагарів-обліковців, їхня зарплатня 8 000 гривень.

Одна з професій з невеликою кількістю вакансій - коваль ручного кування. Як зазначається в Кіровоградському обласному центрі зайнятості, робітникам пропонують зарплату 8 370 гривень на місяць.

Вадим Кучер живе і працює в Знам'янці. Займався ручним куванням ще до війни. Разом зі своєю командою допомагав пенсіонерам, людям з інвалідністю. Майстрували пандуси, власним коштом встановлювали двері, робили каркаси для людей із захворюваннями опорно-рухового апарату. Наразі вони волонтерять. Роблять скоби для укріплення бліндажів, зварюють пічки для обігріву. Коваль зазначає, що людей мало, оскільки професія важка.

Вадим Кучер. Фото з особистого архіву Вадима

«Надворі важко, спекотно, коло горнила спека, бо уголь горить. Раніше займався так, потихеньку, сам, потім з'явилися однодумці. Ми виготовляли і для міст різні інсталяції, і для свого міста. Так і сформувалися. Потім почалася війна, з'явилося ще декілька людей. Буває нас або більше, або менше, але в середньому 7 чоловік. З кожного виконаного замовлення ми виділяємо 15% на ЗСУ», - розповів Вадим Кучер.

Коваль поділився думкою, що невелика заробітна плата впливає на те, що люди не хочуть працювати в цьому напрямку. До повномасштабного вторгнення спілкувався з товаришами по цеху з області, але зараз майже всі, за його словами, перейшли на автоматизоване виробництво.

Фото: Гурт ковалів

Чоловік вважає, що, попри стрімкий розвиток комп'ютерних та механізованих технологій, професія коваля ручного кування буде завжди затребуваною.

«Мені здається, що ця професія вічна. Неможливо ні комп'ютером замінити, ні штучним інтелектом, нічим. Я вважаю, що вона одна з найдавніших, і ця професія існуватиме й надалі. І поки є метал, буде і кузня, і нагрів металу, і виготовлення тих елементів, які потрібні. Ручне кування - це ручне кування. Автоматично це не зробиш», - вважає Вадим Кучер.

Професія актора театру також потрапила в список не часто затребуваних та з невисокою оплатою при цьому. Вакансій небагато через те, що в Кропивницькому є лише два театри: Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Кропивницького та Академічний обласний театр ляльок. Євген Скрипник понад 15 років працює в театрі імені Кропивницького. Він зазначив, що було б добре, якби на всю область набралося хоча б 150 акторів. Євген Скрипник говорить, що робота важка.

Євген Скрипник. Фото: Ігор Філіпенко, CBN

«Найскладніше, звісно, це репетиційний процес, тому що для того, щоб зробити роботу належно, почути, зрозуміти режисера-постановника, втілити ті задачі, які він перед тобою ставить, для цього треба мати або залізні нерви, або оголені. Ти, по суті, перевдягаєшся в іншу біографію, в абсолютно іншу особистість, тому зрозуміти її, вивчити, розтлумачити собі її мотиви дуже тяжко. Також ти не маєш права вибору, тому що коли прозвучав третій дзвоник, ти готовий, не готовий, болить нога, голова, ти не маєш права відмовитися. Потрібно постійно комунікувати з людьми: з режисером, з твоїми партнерами. Також це ненормований робочий графік», - розповів Євген Скрипник.

Євген Скрипник. Фото: Театр Корифеїв

На кількість охочих йти працювати в театр, на думку актора, впливає заробітна плата.

«Зарплатня в нашому театрі вже довгий час є найнижчою по Україні серед обласних академічних театрів. Артисти вищої категорії отримують приблизно 11 тисяч. У мене посада провідного майстра сцени, тобто це ще вища категорія, і наразі я отримую близько 12 тисяч», - зазначив Євген Скрипник.

Втім, Євген Скрипник також вважає, що штучний інтелект не замінить роботу актора.

«Мені здається, ця професія ніколи не зникне, тому що момент живої гри та взаємодії акторів навряд чи відтвориться якимось штучним інтелектом в найближчі 300 років», - додав актор та режисер.

Професії Вадима Кучера та Євгена Скрипника є творчими, але мають свою специфіку. Окремою проблемою є мала заробітна плата, яка не заохочує людей працювати за 8 чи 12 тисяч гривень. Попри всі нюанси, любов до того, чим вони займаються, тримає їх на робочому місці роками і вони не збираються зупинятися. Вадим Кучер та його команда роблять ексклюзивні твори, а Євген Скрипник показує нові чи втілює класичні образи на сцені. Хоча на низку професій є лиш невелика кількість вакансій, проте вони не зникнуть, допоки люди, які працюють в цих сферах, вкладають туди свою душу та свої сили.