Горіхи, космонавти та авокадо: історія новорічної іграшки на Кіровоградщині

Напередодні новорічних свят полиці супермаркетів рясніють різноманітними ялинковими іграшками різних форм та кольорів. Попри величезний вибір, у кожній домівці особливе місце на ялинці займають скляні кульки, потерті бурульки чи огірки, які залишилися ще від бабусь та дідусів.

Про історію ялинкових прикрас нам розповіла завідувачка відділу науково-просвітницької та експозиційної роботи Центральноукраїнського обласного краєзнавчого музею Алла Забабурина, а своїми спогадами про радянські іграшки поділилися жителі Кіровоградщини.

Як більшовики змінили сенс різдвяних прикрас

Алла Забабурина розповіла, що першими ялинковими прикрасами були смаколики - горішки, яблука, пряники та печиво. Тому діти з нетерпінням очікували Різдва, щоб поласувати солодкими подарунками. З XVI століття в моду поступово почали входити скляні прикраси, а з ХІХ століття іграшки почали робити з вати, паперу, дерева і тканини. Технологію виготовлення запозичили з Німеччини, тому прикраси робили за дрезденським зразком - з об’ємного картону, який проклеювався з обох боків. У селах тоді популярними були не так ялинки, як витинанки, якими прикрашали стіни, двері та вікна.

  Фото: Getty Images

«З більшовицькою окупацією на території України заборонили святкувати Різдво. Народна традиція протягом майже десятиліття жила в підпіллі. У 1935 більшовики ввели всесоюзне свято Нового року, яке відтепер мали відзначати 1 січня. Ялинка з атрибута домашнього свята вийшла у громадський простір - на площі, у школи та дитячі садки, на заводи, в холи підприємств», - говорить Алла Забабурина.

Новорічні прикраси, які пам’ятають жителі Кіровоградщини

З 1935 року почали виробляти ялинкові прикраси з обличчями членів Політичного бюро, скляні фігурки фізкультурників, піонерів, аеропланів, поїздів тощо. У ті часи з’явився персонаж Діда Мороза та його онучки Снігурки. Наприкінці 1930 років радянські новорічні прикраси почали виготовляти в артілях (добровільні об'єднання групи осіб однакової професії або ремесла). Ватні іграшки робили власноруч: верхній шар із гігроскопічної вати натягували на металеву основу. Обличчя ляльок найчастіше виготовляли з пап'є-маше та розмальовували фарбами.

Виставка «Львівська ялинка. Від давнини до сьогодення». Фото: Марина Лук’янова

Повоєнна відбудова вплинула на виробництво ялинкових прикрас, яке перетворилося на повноцінну індустрію, а самі іграшки стали більш різноманітними: на новорічних деревах почали з’являтися звірята та казкові герої. В моду ввійшли маскарадні новорічні маски із пап'є-маше - їх покривали шаром ґрунту та розписували вручну. Ескіз кожної іграшки затверджувала партія.

Прикраси тих часів застала і жителька Кропивницького - 78-річна Зоя Мишегробова, яка проживала в тодішньому Кіровограді. У коментарі CBN вона поділилася своїми спогадами.

«Мама моя прикрашала ялинку цукерками на ниточках, які купувала заздалегідь та ховала від нас, дітей, на шафі. Ще у фантики обгортали горіхи волоські і також вішали на новорічне дерево. Пам’ятаю, що було багато іграшок ідеологічних. Прикрашали ялинку “фруктами”, “овочами” - символами продовольчої безпеки. Після польоту Гагаріна в космос, у нас з’явилися іграшки у вигляді космонавтів, ракет. Ще був посуд всілякий. Не пригадую, щоб тоді був “дощик”, прикрашали ялинку шматками вати. Ну а на верхівці, звичайно, була кремлівська зірка», - розповіла Зоя Михайлівна.

Жінка зазначила, що також новорічне дерево прикрашали бусами зі стекляруса. У 80-х роках з’явилися іграшки з пресованої вати у формі грибочків, фруктів, ягід, які зверху покривали фарбою.

Іграшки з пресованої вати. Фото: Марина Лук’янова

У селах ситуація з прикрашанням ялинки була трохи інакшою. Про це CBN розповів 76-річний Микола Ткаченко, який своє дитинство провів у селі Олексіївка (нині такого села вже немає) колишнього Новгородківського району.

«Ми на Новий рік ялинку не наряджали й іграшок у нас не було. А от у школі новорічне дерево ми мали наряджати саморобними прикрасами: гірлянди з кольорового паперу, паперові ліхтарики. Ще робили Дідів Морозів, гномів, Буратін з яєць: на шкаралупі малювали мордочку чи обличчя, а тіло робили хто з чого міг», - зазначив дідусь.

Щодо матеріалів, з яких виготовляли прикраси, переважно це були вата, картонаж, папʼє-маше, скло, солома, пізніше - кераміка, пластик, лавсан (штучна поліефірна тканина).

Виставка «Фабрика святкових спогадів». Фото: Суспільне Тернопіль.

Сучасні прикраси та повернення до традицій

У Кропивницькому не було власної фабрики новорічних прикрас, але загалом Україна може похвалитися своїм виробництвом. Одне з провідних підприємств - Фабрика Клавдієво в Київській області, яка почала працювати ще в 1948 році як невелика мануфактура, яка обробляла скло для медичних потреб, а тепер створює новорічні іграшки. В Івано-Франківську є фабрики «Полімер» та «Юріта». У Тернопільській області з 1939 року працювала Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас, яка нині вже не працює, але в пам’ять про неї в 2023 році робили виставку іграшок, які виготовляли на підприємстві.

Наразі ялинкові прикраси мають сучасний дизайн і крокують в одну ногу з трендами. На жаль, у супермаркетах Кропивницького можна побачити іграшки, переважно зроблені в Китаї, у вигляді авокадо, помад, келихів з блискітками, взуття тощо.

Фото: CBN.

Також в обласному центрі відроджується традиція виготовлення солом’яних «павуків». Зазвичай ними оздоблюють оселю на Різдво, проте вони можуть стати і ялинковою прикрасою.

До того ж робити «павуків» можна і власноруч - у Кропивницькому майстеркласи проводять періодично у низці комунальних закладів, також пропонують і комерційні уроки від майстрів. Окрім того, вже готові вироби, зокрема й дідуха, можна придбати онлайн чи на різдвяних ярмарках. Така оздоба житла створює святкову атмосферу, а також дозволяє повернутися нарешті до українських традицій.