Історія головного медика окремого полку ССО «Рейнджер»
Військовий медик, який пройшов шлях від добровольця медевакуації в зоні АТО до керівника медичної служби одного з найвідоміших підрозділів Сил спеціальних операцій – 6 окремого полку «Рейнджер». Майор із позивним «Гаваї» – людина, яка поєднує холоднокровність хірурга та рішучість спецпризначенця.
– Звідки такий незвичний позивний – Гаваї?
– Та це з 2023-го. Воювали на Херсонщині, на нашій медичній локації спекотно було з усіх точок зору, і певний час працював трохи в незвичному спорядженні – шортах, берцях та майці-гавайці, на яку одягнув бронежилет. От хлопці під прикольний прикид одразу і приклеїли псевдо.
– Ви – кадровий офіцер. Тож цілеспрямовано торували собі шлях до війська.
– Абсолютно правильно. Закінчив Вінницький медичний університет, його військову кафедру, після того – Українську військово-медичну академію. Взагалі-то я з дитинства мріяв вступити до лав Збройних сил, марив 8 полком спеціального призначення. І буду відвертим – серйозно готувався. Коли навчався в медичному коледжі, а згодом у виші, якими тільки видами спорту не займався: виступаючи від львівського спортивного клубу «Богатир», ставав чемпіоном області й здобував призові місця на міжнародних змаганнях із дзюдо, був кандидатом у майстри спорту з хортингу, мав перший розряд із греко-римської боротьби і третій розряд – із боксу. Більше того – із 16-ти років навіть займався парашутним спортом, мав досвід стрибків. Так от, всі набуті уміння й навички в різних дисциплінах під час служби в ССО виявилися дуже корисними.
Крім того, мав досвід вишколу в різних військово-патріотичних організаціях, згодом проходив збори, організовані 36 бригадою берегової оборони в Перевальному, та брав участь у навчаннях 95 аеромобільної бригади в Житомирі. У 2014 році планував підписати контракт з 80 галицькою бригадою ДШВ, але, поступивши в медичний вуз, пішов в АТО в якості добровольця-медика, працював в медевакуації. Паралельно гриз граніт науки.
Контракт із ЗСУ уклав уже в 2020-му, коли поступив в академію. По її закінченні отримав спеціальність «військовий хірург» і потрапив туди, куди рвався, — у знамениту «вісімку» імені князя Ізяслава Мстиславича. Коли ж навесні 2024 року мені запропонували очолити медичну службу 6 окремого полку Рейнджер, я не вагався.
– Чули історію, що вам вдалося в новоствореному підрозділі організувати роботу служби за новітніми принципами. Поділитеся секретами?
– Почну з того, що свою сильну команду я збирав по крихтах. Хтось із колег працював раніше у приватному медичному центрі, дехто мав досвід роботи у «Госпітальєрів». Головний фактор для мене в питаннях підбору кадрів – це мотивація. Треба, щоб у кандидата було бажання, решті – навчимо. Я виступаю для підлеглих своєрідним менеджером, даю їм карт-бланш, можливість реалізувати свої професійні задуми. І стратегічний момент – розвиток. Я сприяю постійному навчанню свого персоналу. Люди мають чітко усвідомити, чого вони прийшли до війська і якому рівню підготовки мають відповідати. У нас у службі за ключовими темами закріплений певний куратор, який за моєї координації розвиває свій напрямок.
Приємно, що медики нашого підрозділу відзначені державними нагородами, в тому числі й «лицарськими хрестами». У нас в колективі система налагоджена до автоматизму. Це і серйозні операції, і робота на евакуації та стабілізаційних пунктах, і робота з документами, і комунікативні функції в процесі реабілітації. Дрібниць у нашій справі не буває.
Моєю метою як керівника є формування команди, яка мислить системно, впевнено дивиться у майбутнє та активно впроваджує сучасні технології у свою роботу. Я щиро пишаюся тим, що серед моїх підлеглих є фахівці, які у певних сферах перевершують мене за досвідом, а в деяких питаннях і за компетенцією. Це дає мені не лише можливість самому постійно вчитися, а й створювати умови, в яких кожен член команди може максимально реалізувати свій потенціал та розвивати свої сильні сторони.
– Бойовому медику через специфіку роботи часто важко морально. Як допомагаєте колегам заспокоїтися?
– Велику ставку роблю на ідеологічну підготовку, виступаю в ролі такого собі замполіта. Багато розповідаю підлеглим про історію ССО, з чого все починалось, про героїв 3 й 8 полків, традиції спецпризначенців та конкретні бойові епізоди.
– Рятуючи інших, напевно, неодноразово доводилося ризикувати власним життям.
– Звик уже. Гаряче бувало ще під час АТО, коли працював в медевакуації в районі Зайцевого, Попасного, Авдіївки. Одного разу в 2016-му потрапили під щільний снайперський обстріл ворога. Дивом вискочили.
– Вірите в удачу на війні?
– Авжеж. 22 жовтня 2024 року назавжди запам’ятається. Перебували на завданні в районі, на стабілізаційному пункті, з бійцями тактичної групи. Прилетів «іскандер», я вискочив глянути – і тут же другий приліт метрах у сорока. Друг загинув, водія-санітара поранило в коліно, а мені уламок влучив у плече. Ще й контузило. Так от, вважаю, пощастило тоді мені. Залізяка якось пролізла під «броник», але не зачепила ні нирку, ні хребет, тільки плече. Нонсенс.
– Яка ситуація була найкритичнішою у вашій практиці?
– Пригадується випадок, коли я служив у 8 полку. 2023 рік, забрали «300-го» з лівого берега Херсонщини, привезли на правий в підвал однієї з місцевих лікарень. У бійця – важке поранення, відчуваю: до госпіталя не дотягне. Уламок у черевній порожнині, у животі накопичилося 3,5 літра крові, пішов перитоніт, мав місце геморагічний шок, довелося робити операцію прямо там. На щастя, врятували з колегами хлопця.
Різні історії бували. Наші медики, а сталося це уже в «шістці» в січні 2025-го на Курщині, «витягли» навіть полоненого: у військового з Північної Кореї було поранення середньої тяжкості, але через уламок почав розвиватися сепсис. Оперативну допомогу змушені були надавати на стабілізаційному пункті.
– А які поранення вважаються найскладнішими?
– Ті, що викликають внутрішні кровотечі. Ось чому в нашому підрозділі значна увага приділяється навчанням з такмеду. Для того, аби рівень знань і навичок з цього питання кожного оператора групи був максимально наближений до рівня бойового медика. Працюємо над тим, щоб кожна людина під час евакуаційних заходів уміла проводити принаймні базові медичні маніпуляції з усіх видів поранення.
– На вашу думку, яким має бути бойовий медик у Силах спеціальних операцій і що для вас є критерієм професійної відповідності?
– На мою думку, медик у ССО повинен мати мотивацію працювати на результат, характер та уміння діяти в команді. Можна бути крутим хірургом чи анестезіологом, мати 20 років стажу, але при цьому токсичним в питаннях взаємодії з колегами. У військовій медицині такі речі абсолютно не прийнятні. А ще треба критично мислити і вміти знаходити вихід із різних ситуацій, навіть з найгірших. Припустимо, коли твоя група перебуває під щільним вогнем або в оточенні. Ми навчаємо зберігати холоднокровність й ефективно діяти і за таких обставин. Amat victoria curam, що в перекладі означає «перемога любить підготовку». Оце головний принцип, яким керуємось. А ще девізом – ніхто, крім нас!
Автор: Тарас Земський.
Хочеш стати частиною Сил спеціальних операцій, хочеш служити в 6-му окремому полку «Рейнджер» – звертайся до «ССО Рекрутинг»!
Телефон: 0800357174
Адреси офісів ССО Рекрутинг:
Київ, Оболонська набережна, 7, корпус 1.
Хмельницький, вул. Соборна, 16. ЦНАП.
Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 53/35
