Його коронна фраза: «Ми підпишемо мир на руїнах Кремля». Історія загиблого бійця УДА Дмитра Сінченка

Кропивничанин Дмитро Сінченко - громадський активіст та журналіст, боєць Української добровольчої армії, зник безвісти у серпні 2023 року. Навіть за найменших шансів залишається віра в обнадійливі новини.

Але нещодавно, 8 березня, надійшла звістка, що загибель Дмитра підтвердилася.

«Я б не хотіла писати цей пост. Ніколи, за жодних обставин. І зараз не хочу. Але це легше, ніж говорити кожному окремо. А ще дуже складно писати про Діму в минулому часі. У Дмитра була одна велика любов – Україна. Він мріяв про її світле майбутнє і намагався робити все, щоб прийти до нього як можна швидше. Він нею жив і за неї ж віддав життя. Він був світлою, розумною, щирою, принциповою людиною», – написала у Фейсбуці Олена Сінченко, колишня дружина Дмитра.

Народився Дмитро 4 липня 1986 року, після навчання у ліцеї закінчив кібернетико-технічний коледж, також вчився в Центральноукраїнському національному технічному університеті. У 2022 році закінчив навчання у Києво-Могилянській академії та отримав диплом магістра. Працював позаштатним кореспондентом провідних всеукраїнських видань, був переможцем багатьох журналістських конкурсів.

За час активної громадської діяльності став співавтором десятка нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, сотень статей на гостру соціальну тематику та журналістських розслідувань. Під його керівництвом реалізували десятки проєктів для активної молоді, журналістів, депутатів місцевих рад, працівників органів місцевого самоврядування, медичних працівників.

Волонтер та активіст Дмитро Завражний згадує друга як цілеспрямованого та принципового: «Дмитро був цілеспрямованим, дуже проукраїнським, і завжди у гарному настрої, оптимістичним. Ми з ним дуже багато акцій разом робили. І щодо захисту української мови, і щодо підтримки незаконно утримуваних і звинувачених Ріфмастера, Яни Довгар, Юлії Кузьменко, у справі про вбивство Павла Шеремета, і акції на підтримку переслідуваних свого часу владою, того самого Сергія Стерненка. Це і «Рух опору капітуляції», акції щодо заборони медведчуківських каналів. Завжди виходили з ним разом. Дуже багато антикорупційних проєктів вів, і успішно досить. Дуже-дуже світла пам'ять про нього».

Громадська діяльність Дмитра почалася ще з молодіжних організацій: «Молодий народний рух», «Національний альянс», «Дебатна академія». Згодом займався розслідувальною журналістикою і політичною діяльністю. Після Євромайдану – антикорупційними розслідуваннями, включився в адвокатування й просування проєвропейських реформ на місцевому й національному рівнях, очолював Асоціацію політичних наук, був активним учасником декомунізації та деколонізації у Кропивницькому.

«З Дмитром була знайома майже виключно по громадській діяльності. Він працював з чималою кількістю тем і справ. Але, напевне найсуттєвіше, що брався як за марудну і невдячну роботу зі зверненнями до місцевих органів влади, за адвокацію, вивчення документів, так і за вуличні акції, мітинги, флешмоби. А для цього потрібні сміливість, переконаність, цілеспрямованість. А ще - вірність ідеалам. Піти добровольцем на фронт, це ніби очевидне, але й непросте рішення. Рішення чоловіка і громадянина, яким і був Дмитро», - такі слова про Дмитра сказала громадська активістка, кропивничанка Зоя Лебідь.

З 2014 року Дмитро долучався до волонтерства для армії, згодом і сам став військовим-добровольцем в УДА. Мав позивний «Перун».

«Ми познайомилися з Дмитром коли він був студентом нашого техуніверситету (ЦНТУ – прим. авт.). Він очолював Молодий народний рух області, а я - міську організацію рухівську. Спільні акції проводили. Діма був таким собі моторчиком, постійним генератором ідей. Тоді починалася Помаранчева революція. І так потім весь час разом. Така співпраця була практично постійною упродовж двадцяти років. Були десь поряд, один одного підтримували. Так було до 2014 року, потім - Революція Гідності, після неї - війна», - розповів командир територіального загону УДА у Кіровоградській області Ігор Козуб.

Дмитро активно включився в підтримку Української добровольчої армії, говорить Ігор Козуб. В УДА є військове крило та цивільне, Дмитро був спочатку у складі цивільного крила. Вперше поїхав на ротацію на фронт у 2021 році, у Мар’їнку. А коли почалася повномасштабна війна, то вже був у військовомі крилі УДА, пішов на фронт. Спочатку - Київ, потім підрозділ перемістився у Миколаївську та Херсонську області. Там Дмитро теж брав участь безпосередньо у бойових діях.

«Була ситуація, коли він виконував обов’язки командира взводного опорного пункту. Так сталося, що командир захворів, і я його призначив командиром. Вони ще й потрапили в оточення, він людей звідти виводив дуже грамотно. Діяв мужньо, такий він холоднокровний, спокійний, врівноважений. Нічого не боявся і взагалі був безстрашним. У мене таке враження, що у нього такого відчуття страху не було. Можливо, це й погано.

З вересня 2022 року ми перейшли в ЗСУ як окремий підрозділ УДА. Дмитро виконував обов’язки головного сержанта матеріального забезпечення роти, але на бойові теж ходив. Це не входило в його обов’язки, він міг відмовитися завжди. Але погоджувався, коли не вистачало людей виходив, підміняв. І у переддень його загибелі теж ситуація виникла з командиром групи, його в госпіталь викликали терміново. Не було кому - Дмитро пішов, викликався сам на бойові. На першій лінії йшов жорсткий бій, ранило бійця тяжко. Дмитро знов-таки сам викликався витягнути його. І, зі слів медика, одразу Дімі прилетіло поранення в спину», - розповів Козуб.

Фото: Ігор Філіпенко, CBN.

Провели в останню путь воїна у Кропивницькому 14 березня. Попрощатися прийшли рідні й близькі, побратими, містяни, громадські активісти. Крім слів вшанування та спогадів, говорили про те, що у пам'ять про Дмитра важливо продовжувати боротьбу як з рашизмом, так і з проявами радянщини та корупції.

За життя Дмитро наголошував, що перемога має бути не лише на полі бою, що мир наступить лише після знищення росії як геополітичного утворення: «Задача – об'єднувати світ цією ідеєю і просувати її. На міжнародних майданчиках, через дипломатичні представництва, і цей процес просувається, ця ідея вже лунає. Якщо раніше нашим партнерам таке видавалося божевільним, то зараз про це мова вже йде. Моя коронна фраза: "Ми підпишемо мир на руїнах Кремля"».

Фото у тексті: соцмережі.