Кутя - на стелі, буряковий квас - на льоду: найцікавіші традиції наших предків
Українці звикли до традицій приготування куті на Святвечір, освячення води на Водохреща, проте деякі звичаї люди осучаснили, а деякі зовсім втратили популярність. Наприклад, на Кіровоградщині на свято Маланки раніше в селах влаштовували костюмовані гуляння, а посівати дозволяли лише чоловікам. На Різдво підкидали кутю до стелі, а на Водохреща поливали хрест буряковим квасом. Про ці та інші цікаві традиції CBN розповіли етнографи та культурознавці Кіровоградщини.
Як на Кіровоградщині гуляли з Маланкою та Василем
31 січня святкують Маланку, або ж Щедрий вечір, - українське народне та церковне свято. У різних джерелах можна побачити два варіанти назви свята і обидва є правильними: Маланка та Меланка. Назва свята походить від стародавнього міфу про милу та чарівну дівчину з таким ім’ям та богатиря Безпальчика-Васильчика.
Координаторка проєкту «Баба Єлька» Світлана Листюк зазначила, що під час експедиції в село Букварка Олександрівської громади Олександра Данилівна Чернявська 1941 року народження розповіла про обряд водіння Маланки:
«За її словами, збиралась ватага з молоді, одну з дівчат наряджали у Меланку, обов’язково одягали їй вінок красивий. А хтось з хлопців вбирався у Василя. Йому малювали вуса сажею і пошили смішного капелюха, щоб було весело і всі сміялися. Також серед “героїв” була коза в масці і з рогами, чорти (теж їм роги чіпляли і лиця розмальовували), відьма з мітлою. Як каже бабка Олександра, така ватага розігрувала цілі сценки з піснями або на подвір’ї, або ж просилися до хати зайти (а там як хто впускав)».
Фольклорист Олександр Терещенко в статті «“Меланка” в передстеповому й степовому правобережжі та на східному поділлі (порівняльна розвідка)» зібрав декілька прикладів обрядових пісень на Маланку. Одну з них записали в селі Підлісне Олександрівської громади:
Ой з-за гори вітер віє,
Василь пшеницю в полі сіє.
А він сіє, посіває,
Гулять Меланку викликає.
Ох не вийду я гуляти,
Бо й не пускає мене ж мати.
Буду я варить варенички,
Бо скоро прийдуть щедрівнички.
Прийдуть дівчата щедрувати,
Піде й Меланка погуляти.
Василько поле засіває,
Столи Меланка застеляє.
Столи ж Меланка застеляє.
Бо старостоньків дожидає.
Добрий вечір.
«Дозвольте пощедрувати?»
Також у переддень Нового року українці ходять щедрувати. Світлана Листюк розповіла, що перед тим, як щедрувати, обов’язково питали в господарів дозволу. Під час експедиції «Баба Єлька» записала архаїчну щедрівку про «золотую кору» від Палажки Андріївни Ксьондз 1940 року народження із села Мар’янівка Новоархангельського району (скорочена версія щедрівки):
Край віконечка білая береза,
Щедрий вечір,
Святий Вечір!
Білая береза
Ще й золоте гілля,
Щедрий вечір,
Святий Вечір!
Де взялися
Райськії птиці,
Щедрий вечір,
Святий Вечір!
Кору подзьобали,
Гілля поламали,
Щедрий вечір,
Святий Вечір!
Першим посіває чоловік - щасливим буде рік
1 січня українці ходять посівати. На відміну від щедрування, до обряду дозволяли долучатися лише чоловікам.
«Пам’ятаю, моя сусідка – бабка Марія Архипівна завжди запрошувала мене щедрувати, а посівати на Новий рік кликала мого тата, щоб чоловік був першим, хто ввійде в хату. Він завжди щедро засівав пшеницею її веранду і хату. При цьому у нас примовляли:
Сію, вію, посіваю,
З новим роком вас вітаю.
Сійся-родися жито, пшениця,
Всяка пашниця.
Щастя, здоров’я, многих літ,
Хай вродить краще, ніж торік.
Бабка Архипівна не змітала те зерно аж до кінця зимових свят. А потім все збирала і віддавала курям. Ми й собі повторювали за нею», - розказала Світлана Листюк.
Якщо першим заходив посівати чоловік, то, вважалося, що рік буде щасливим. А якщо першою, наприклад, заходила бабуся, то казали: «Що це принесло?».
Поливали хрест буряковим квасом: як на Кіровоградщині відзначали Водохреща
Одним з важливих церковних свят також є Водохреща, яке відзначають 6 січня. У цей день здавна побутує традиція пірнати в ополонку. Вона пов’язана з лікувальними, очисними властивостями йорданської води та характерна для різних регіонів України та народів Європи.
Фото: BBC Україна
Старша наукова співробітниця обласного краєзнавчого музею Світлана Проскурова в коментарі CBN розповіла, що на свято вирубували ополонку у вигляді хреста, сам льодяний хрест обливали буряковим квасом та робили з нього «престол», а з ялинкового гілля утворювали «царські врата». Потім священник освячував у прорубу воду, яку люди набирали та несли додому. Традиція залишила відлуння і в наші часи. Охочих купатися в ополонці небагато, проте воду продовжують освячувати і використовувати в побуті.
Як пов’язана кутя на стелі з врожаєм
Хоча Різдво вже пройшло, варто згадати про це свято, тому що з ним пов’язані декілька цікавих традицій Кіровоградщини, які не дійшли до сучасності або дуже змінилися. Так, наприклад, на Різдво нічого не позичали, не підмітали та не викидали сміття, оскільки вважали, що можна «вимести» когось рідного. Господар мав підкинути вгору кутю і якщо вона прилипала до стелі - очікували на багатий урожай та активне роїння бджіл.
Оселі зазвичай на свято прикрашали солом’яними «павуками» та дідухами. У Кропивницькому відроджують ці традиції та проводять майстеркласи для охочих.
Хоча деякі зимові звичаї залишилися в минулому, все ж багато з них дійшли до нашого часу. Відродження українських традицій є надзвичайно важливим, особливо сьогодні, коли росія намагається знищити нашу культуру та історію. Тому щоб надбання наших предків, які передавали свої знання з покоління в покоління, не були марними, ми мусимо шанувати та розповсюджувати ті традиції, які збереглися в сучасності.
