Молоко дорожчає, а корів майже немає: чому в селах Кіровоградщини занепадає тваринництво
З кожним роком тваринництво в селах Кіровоградщини поступово зникає. Люди відмовляються від утримання худоби, а ціна на натуральне молоко стає нижчою за магазинну, що суттєво впливає на мотивацію господарів. Про проблеми та витрати на утримання корів журналістам CBN розповіли жителі Новоукраїнського району.
"Молоко без ціни - от і вся причина"
За словами жительки Новоукраїнки Оксани Рябіної, кількість худоби в селах щороку скорочується. Навіть якщо раніше корови були основою життя і доходів, то сьогодні все більше людей відмовляються від їх утримання:
“Молоко без ціни, от і вся причина. Ти продаєш або ж здаєш молоко, а там такі копійки, що навіть не відчуваєш. А роботи коло тієї корови - цілий день, кожен день, безперервно”.
Причин декілька: економічні, соціальні та побутові фактори зробили цю справу невигідною. Щоб утримувати корову, потрібна обробка землі, заготівля сіна та купівля зерна. До цього додається щоденний догляд - годування, лікування та доїння. Усе це потребує значних коштів або важкої фізичної праці.
“Корова не дає відпочити. От як ти її залишиш? Ну ніяк. Вона ж сама себе не нагодує і не здоїть. Хочеш ти чи не хочеш, встаєш зранку і йдеш робити. Увечері те ж саме. І так кожен день, без вихідних, без свят”, - каже Оксана.
Окрім того, кількість населення в селах поступово зменшується - за господарством немає кому наглядати. Окремою проблемою залишається відтік молоді. Молодше покоління дедалі рідше пов’язує своє життя з веденням господарства, обираючи роботу в містах або за кордоном. У результаті в селах залишаються переважно люди старшого віку, яким фізично складно тримати худобу, говорить Оксана:
“Молодь не буде цим займатися. Це не перспективно для них, тому що, якщо ти тримаєш корів, ти нікуди не поїдеш відпочити. В тебе не буде вихідних”.
Через це кількість корів поступово зменшується. Деякі господарі навіть змушені продавати худобу або закривати ферми, бо витрати на корми та ветеринарів зростають, а заробіток від реалізації молока і м’яса не завжди їх покриває. Розвивати велике господарство можуть лише ті, хто має власну землю. Вони здатні вирощувати корми та заготовляти їх у потрібних обсягах, що дозволяє забезпечити тварин і отримувати стабільний дохід. Для звичайної сільської родини такі масштаби часто недосяжні.
“Потрібно розвивати фермерське господарство, тому що фермери можуть тримати багато худоби. Вони можуть посадити кукурудзу, буряк та засілосувати. Також у них є своє зерно, і вони можуть змолотити пшеницю, ячмінь, кукурудзу, дертю і годувати корів. А не всі звичайні сільські сім’ї можуть це робити”, - додає Оксана.
Мале господарство та дороге пальне не виправдовують очікувань
Також Оксана говорить, що невелика кількість худоби не дає можливості добре заробляти. Для стабільного прибутку господарю потрібно утримувати не менше 15 корів:
“Дві-три корови - це тільки, щоб загубити своє здоров’я. Щоб господарство було прибутковим, потрібно мати значно більше корів, але це потребує більших масштабів роботи та ресурсів. А щоб добре жити - треба утримувати від 15 до 50 корів”.
Крім того, раніше переважали колективні форми утримання корів, які, попри всі недоліки, мали й деякі переваги.
“На колгоспних фермах були силос і пасовища, а зерно можна було отримати через колгосп. Було до 100 корів на одну череду, і це приносило людям прибуток. Люди жили з того, що продавали сир, сметану, молоко на базарах, і це було їхнім основним прибутком”.
Ситуація змінилася після зникнення колгоспної системи. Ферми, пасовища і доступні корми відійшли в минуле, і люди залишилися сам на сам із витратами. Дорожчання пального впливає на вартість обробітку землі, зростає ціна на ветеринарні послуги, але вартість домашнього молока не підвищується.
“Ну не вигідно, домашнє молоко знецінилось, і воно коштує дешево. А отримувати те, що ти одразу віддаєш, сенсу немає”, - підсумовує жінка.
Домашнє молоко втрачає попит
Наразі попит на магазинне молоко вищий, ніж на домашнє. Причиною є відсутність гарантії якості продукту та стану здоров’я тварини.
“Домашнього не хочуть брати, а купують в основному в містах. Де гарантія, що та корова не захворівша? Може бути таке, що корова хвора, і молоко уже непридатне до вжитку”, - каже Оксана Рябіна.
Також вона додає, що трапляються продавці, які незаконно реалізують продукцію поза межами офіційних ринків.
“Є такі люди недобросовісні, що продають десь не на території базару, а біля магазинів і додають в молоко воду. Щоб тобі на літр молока чи на три літра молока вона візьме, там, пів літра води додасть, і буде дорожче”.
Жителька Липняжки Галина Соломко, яка майже 30 років займається розведенням худоби, розповідає, що раніше її господарство було значно більшим:
“Колись було і три, і чотири корови, а зараз одна корова, одне телятко і один бичок. З часом господарство довелося скоротити через життєві обставини: продали корову, щоб придбати житло".
Попри це вона не відмовилася від утримання худоби зовсім і продовжує продавати молоко, хоча визнає, що великим заробітком це назвати важко. Наразі трилітрова банка молока у неї коштує 90 гривень. Водночас Галина додає, що молоко стає дедалі складніше реалізувати. Раніше його здавали на молоковози, але зараз цей варіант майже зник через низькі закупівельні ціни:
“Зараз на молоковоз не хочуть вже люди здавати молоко, і у селах корів мало, а люди просять молоко, сир, сметану, але не приходять до хати. А молоко коштувало колись 30 копійок за пів літра, а зараз 8,50 гривень на машину, і це не є нормальна ціна”.
Попри труднощі, пані Галина продовжує працювати:
“Ось зараз моя корова привела теличку, і я буду глядіти її і дивитися, як вона себе поводить. Це мені ще треба два роки виглядіти її, щоб була мені корова. Якщо для себе, це хороший дохід. Якби чисто тільки займатися молочкою і не мати ще побічної роботи, це було б більш зручно, бо я не працюю. А так я і дітям своїм передаю. На даний час я роблю кисломолочне, сири, твороги, і мені вистачає”.
Сьогодні утримання корів у селах Кіровоградщини поступово стає рідкістю. Втім, залишаються господарі, які продовжують цю справу для власних потреб або заради хоч невеликого заробітку.
